Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "09" липня 2009 р. Справа № 11/51-Д
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Маріщенко Л.О.
судді
за участю представників сторін
від позивача Харитончук О.І. - директор;
від відповідача Калашникова О.О. - дов. №121 від 01.06.2009р.
Розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сердолік" (м. Київ)
до Відкритого акціонерного товариства "Лугинська спеціалізована пересувна механізована колона №8 (смт.Лугини)
про визнання договору оренди нерухомого майна №5 від 02.04.2009р. укладеним
Позивачем було подано позов про визнання договору укладеним.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав заявлених в позовній заяві, поясненнях та доповненнях до неї.
Відповідач позовні вимоги заперечив, як заявлені безпідставно, надав письмовий відзив.
Дослідивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-
10.10.2005р. між сторонами по справі було укладено Договір про наміри №89, відповідно до умов якого сторони ствердили бажання зі сторони відповідача - здати в оренду з правом викупу строком на п'ять років з правом пролонгації, а зі сторони позивача прийняти в оренду будівлі, інші капітальні споруди, обладнання та територію виробничої бази, на якій знаходиться вказане майно, за адресою: Житомирська область, с.м.т. Лугини, вул. Карла Маркса, 49.
Сторони погодили, що в зв'язку з тим, що укладення довгострокового Договору оренди потребує нотаріальної реєстрації, наявності документів на право власності, а також в зв'язку з тим, що на даний момент реєстраційні документи на своє нерухоме майно в бюро технічної інвентаризації відповідачем належним чином не оформлені, сторони не мають можливості укласти такий довгостроковий Договір.
Сторони домовились, що позивач набуває першочергового права купівлі та оренди нерухомого майна на вказаній території, якщо виготовлення документації на нього профінансоване позивачем, в тому числі такого, яке на момент укладення цього договору вже було здане в оренду іншим особам.
10.10.2005. між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди №90, умовами якого сторони регулювали правовідносини, пов'язані із переданням відповідачем позивачу у строкове платне користування з правом викупу будівель, споруд, обладнання, іншого майна, території, які вказані в додатку до Договору та акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною Договору.
Згідно п.3.1 Договору, предмет оренди вважається переданим в орендне користування за цим договором з моменту набрання чинності цим Договором та підписання акту приймання-передачі об'єкта і діє до 10.09.2006р., або до повного викупу орендованого майна позивачем.
Відповідно п.3.2 Договору, якщо жодна сторона в 3--денний термін до закінчення строку дії цього Договору не заявить про намір його розірвати, Договір автоматично пролонгується на такий самий термін.
Пунктом 10.1 Договору сторони погодили, що після підписання цього Договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні Договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього Договору, втрачають юридичну силу, але можуть братися до уваги при тлумаченні умов цього Договору.
Позивач вказує, що восени 2008 року відповідачем було отримане свідоцтво про право власності на нерухоме майно виробничої бази, що орендується позивачем. Це створило умови для підписання довгострокового договору оренди, що передбачено договором про наміри №89 від 10.10.2005р.
02.04.2009р. позивачем на адресу відповідача було направлено Договір оренди №5 для підписання.
Однак, відповідач відмовився від підписання даного Договору, з підстав того, що Договір про наміри, якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім Договором, і тому не тягне за собою юридичних наслідків.
Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та просить суд визнати таким, що укладений обома сторонами довгостроковий Договір оренди нерухомого майна №5 від 02.04.2005р.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що юридична суть договору визначається не його назвою, а його змістом. За своїм змістом договір №89 від 10.10.2005р. є договором про передпродажну підготовку об'єкта нерухомості, який у своєму складі має елементи договорів про спільну діяльність, позики.
Зазначає, що Договір про наміри №89 є за своєю суттю попереднім Договором, що передбачає укладання Довгострокового договору, зокрема вказує, що Договором про наміри №89 від 10.10.2005р. відповідач зобов'язувався після усунення перешкод здати майно в довгострокову оренду, одна порушує виконання свого зобов'язання.
Відповідач позовні вимоги заперечив, з підстав того, що вважає Договір про наміри №89 від 10.10.2005р. таким, що втратив юридичну силу після укладання сторонами Договору №90 від 10.10.2005р.
Крім того, пояснює, що згідно статуту відповідача, затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 50% статутного фонду товариства належить до компетенції вищого органу товариства, тобто до компетенції загальних зборів товариства.
Згоди на укладення Договору оренди від 02.04.2009р. загальними зборами відповідача надано не було.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд в задоволенні позовних вимог відмовляє з наступних підстав.
У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписом ст.628 ЦК України зміст Договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором про наміри №89 від 10.10.2005р. сторони затвердили бажання зі сторони відповідача - здати в оренду з правом викупу строком на п'ять років з правом пролонгації, а зі сторони позивача - приймання в оренду будівлі та споруди.
Відповідно ст.635 ЦК України, попереднім є договір , сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім Договором.
Пунктом 4 ст.635 ЦК України визначено, що Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім Договором.
Як вбачається з Договору про намір №89 від 10.10.2005р. сторони лише погодили бажання в майбутньому укласти укласти Договір оренди строком на п'ять років з правом викупу та пролонгації, однак не зазначили строку укладання такого Договору, істотних умов майбутнього Договору оренди.
Крім того, сторонами Договору про наміри не було зазначено про надання такому Договору сили попереднього Договору.
Таким чином, укладений між сторонами Договір про наміри не є попереднім Договором, а є лише формою фіксації намірів щодо співробітництва.
Суд не погоджується з позицією позивача, щодо того, що Договір про наміри є попереднім Договором до короткострокового договору оренди, попереднім договором до довгострокового договору, включає в себе елементи договору позики та договору про співробітництво, оскільки даним договором сторони не погоджували істотних умов визначених видів Договорів.
Є недоречною вимога позивача щодо визнання Договору укладеним, оскільки згідно ст.626 ЦК України, Договором є домовленість двох або більше сторін. Господарський Договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. (ст.181 ГК України).
Своєї згоди на укладання Договору оренди від 02.04.2009р. відповідач не давав, запропонований позивачем проект Договору не підписав.
Статтею 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема це визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб.
Відповідно п.2 ст.20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 ЦК України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
Визнання Договору оренди нерухомого майна від 02.04.2009р. №5 укладеним є невірно обраним способом захисту позивачем.
Таким чином, аналізуючи всі зібрані по справі і подані сторонами документи, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання Договору оренди майна від 02.04.2009р. укладеним задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
В задоволенні позову відмовити
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з моменту його підписання.
Суддя Маріщенко Л.О.
дата підписання 13.07.09 р.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу