Справа № 635/7966/14-к
Провадження № 1-кп/635/688/2014
01 грудня 2014 року Харківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
прокурор - ОСОБА_2 ,
обвинувачений - ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, тимчасово не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
01.03.2014 року близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_3 керуючи автомобілем Audi-80, державний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Фрунзе у смт. Покотилівка Харківського району Харківської області, як на шляху прямування в районі будинку №10 зазначеної вулиці, грубо порушуючи вимоги Правил дорожнього руху України, змінив напрямок свого руху, та не переконавшись, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, застосувавши маневр вліво, виїхав на зустрічну смугу, по якій рухались пішоходи, та при виникненні небезпеки для руху, а саме пішоходів, які рухались по проїжджій частині дороги, по якій він рухався, і яких водії ОСОБА_3 об'єктивно спроможний був виявити, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, та допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
В результаті дорожньо-транспортної події, пішоходу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були заподіяні тілесні ушкодження, а саме: травма правого гомілково-ступного суглобу у вигляді закритих переломів кісточки великогомілкової кістки та кісточки малогомілкової кістки, розриву між гомілкового синдесмозу з вивихом стопи зовні наперед, яка відповідно до висновку судово-медичної експертизи №73/63-ОКБ/14 від 31.03.2014 року відноситься до категорії ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я: травма лівого плеча у вигляді відкритого косого перелому верхньої третини діалізу та хірургічної шийки плечової кістки зі зміщенням дистального відламка всередину на діаметр кістки та рани в області лівого плечового суглобу, яка відповідно до висновку судово-медичної експертизи №73/63-ОКБ/14 від 31.03.2014 року відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя. Також пішоходу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 були заподіяні тілесні ушкодження, а саме: травма правого гомілковостопного суглоба у вигляді закритого перелому медіальної кісточки великогомілкової кістки за зміщенням, та перелому метадіафізу малогомілкової кістки без зміщення, яка відповідно до висновку судово-медичної експертизи №72/62-ОКБ/14 від 01.04.2014 року відноситься до категорії ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я.
Дана подія сталася з вини водія ОСОБА_3 , який відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи №630/14 від 21.07.2014 року грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: п.10.1, згідно якого, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.12.3, згідно якого, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
В діях водія автомобіля Audi-80 ОСОБА_3 , в даній дорожній обстановці вбачаються невідповідності вимогам п.п.10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди.
Водій автомобіля Audi-80 ОСОБА_3 в даній дорожній обстановці, мав технічну можливість запобігти наїзду на пішоходів, виконанням вимог п.п.10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України.
Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, надали до суду заяви про розгляд кримінального провадження за їх відсутності, також зазначили, що претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у вчинені кримінального правопорушення, висловив щире каяття, щодо обставин вчинення кримінального правопорушення дав пояснення, так як це зазначено у вироку, тому суд на підставі ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого, оголошенням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, при цьому суд з'ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, їх позиція є добровільною і роз'яснив, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , суд кваліфікує ч.2 ст.286 КК України, а саме, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Вину обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення суд вважає доведеною.
При призначенні обвинуваченому покарання, необхідного й достатнього для його виправлення та попередження нових злочинів, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченим, а також знаходження на його утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Обставин, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання, суд не вбачає.
Суд, також враховує особу винного, який на психоневрологічному та наркологічному обліку не перебуває, не працює, має постійне місце проживання, де характеризується добре, раніше не судимий, вчинив злочин, який відповідно до ст.12 КК України класифікується, як тяжкий, тому обвинуваченому необхідно призначити покарання у межах санкції статті закону, яка передбачає відповідальність за вчинене, однак враховуючи, що обвинувачений визнав себе винним у вчинені злочину, мають місце обставини, що пом'якшують покарання, з урахуванням думки потерпілих, які вимог матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають, суд приходить до висновку що обвинуваченому можливо призначити покарання у межах санкції статі закону, за яку передбачена відповідальність.
Відповідно до п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, який набрав чинності 19.04.2014 року, зазначено, що звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_3 вчинив тяжкий необережний злочин, передбачений ч.2 ст.286 КК України, до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року. Він є батьком малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 11.06.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 11.06.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про амністію у 2014 році» виконання цього закону покладається на суди. Питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.
Відповідно до п.2 ст.3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 01.10.1966 року (із змінами), установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Обставин, які б перешкоджали застосуванню амністії, відповідно до Закону України «Про амністію у 2014 році» судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що обвинувачений не заперечує проти застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році», суд прийшов до висновку, що обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно звільнити від відбування покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року.
Цивільні позови не заявлені.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Речовими доказами по справі суд розпоряджається у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.371, 374 КПК України, п. «в» ст.1 ст.9 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, суд -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.
Звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Держави Україна (отримувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКСУ України в Комінтернівському районі м.Харкова) витрати за проведення судової автотехнічної експертизи №630/14 від 21.07.2014 року у розмірі 586 (п'ятсот вісімдесят шість) гривень 80 копійок.
Речовий доказ по справі - автомобіль Audi-80, державний номер НОМЕР_1 , який належить обвинуваченому ОСОБА_3 та наданий йому під розписку - вважати йому повернутим.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційну скаргу на вирок можуть подати: обвинувачений, його захисник в частині, що стосується інтересів обвинуваченого, прокурор, потерпілий, його представник у частині, що стосується інтересів потерпілого, але в межах вимог, заявлених ними в суді першої інстанції, при цьому вирок не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Апеляція на вирок суду подається до Апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Суддя ОСОБА_1