79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
24.06.09 Справа№ 14/91
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бомисто”, м.Львів
До відповідача: Споживчого товариства Миколаїв, м.Миколаїв
про стягнення 4470,83 грн
Суддя Кітаєва С.Б.
Секретар: Хороз І.Б.
Представники:
від позивача: Палій О.А. -директор
від відповідача: не з”явився.
Права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України, позивачу роз”ясювались.
Суть спору: Позов заявлено товариством з обмеженою відповідальністю “Бомисто”, м.Львів, до споживчого товариства Миколаїв, м.Миколаїв, про стягнення 4470,83 грн. заборгованості, в тому числі:3982,05 грн. основного боргу та 488,78 грн. пені; позивач просить також відшкодувати судові витрати по справі.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.06.2009 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в засіданні зазначені в ухвалі. Так, зокрема, суд зобов”язував позивача подати в порядку ст.20 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців” відомості, які містяться в ЄДРПОУ про позивача та відповідача, станом на момент звернення з позовом до суду; відповідно до умов п.п.1,2 угоди №424 від 31.05.2000 року -надати специфікації; рахунки-фактури та докази надіслання їх відповідачу; надати до справи обґрунтовані, документально та нормативно, розрахунки основного боргу -3982,05 грн та пені, а також докази надіслання цих розрахунків відповідачу; надати податкові накладні до кожної з видаткових накладних; провести з відповідачем взаємозвірку розрахунків за поставлений товар, згідно вказаних в позовній заяві накладних, станом на час подання позовної заяви до суду. Відповідача суд зобов”язував подати відзив на позовну заяву; провести з позивачем взаємозвірку розрахунків та надати суду належно оформлений обома сторонами акт взаємозвірки; подати докази розгляду претензії позивача за №31 від 17.02.09 р; надати оригінали для огляду, належно засвідчені копії до справи свідоцтва про державну реєстрацію, довідки про включення до ЄДРПОУ, Статуту, платіжних доручень по яких оплачено товар.
Позивач та відповідач отримали ухвалу про порушення провадження у справі 07.05.2009 року, про що свідчать повідомлення, відповідно, за №4272791 та за №4272783 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції, які знаходяться в матеріалах справи.
В судове засідання 11.06.09 р позивач забезпечив явку повноважного представника, вимоги ухвали щодо подання витребовуваних документів виконав частково. Відповідач з невідомих суду причин явку повноважного представника не забезпечив, відзиву, витребовуваних документів не подав, відтак, суд вбачав за доцільне відкласти розгляд справи. Ухвалою від 11.06.2009 року розгляд справи відкладено на 24.06.2009 року та зобов”язано сторони виконати в повному обсязі вимоги ухвали про порушення провадження у справі та надати витребовуваані документи ( або письмові пояснення, з яких причин такі документи не можуть бути надані суду), повторно зобов”язував провести взаємозвірку розрахунків. Зазначена ухвала отримана сторонами 17.06.2009 року, що підтверджують повідомлення за №№ 4405767 ; 4404345 про вручення рекомендованої поштової кореспонденції ( наявні у справі).
Позивачем подано лист за №301 від 24.06.09 р, в якому , зокрема пояснено, що “специфікація закладена в Договорі між сторонами, укладалась в разі отримання обладнання для розливу пива, в інших випадках між сторонами оформлялась тільки накладна. Рахунки відповідачу не виставлялись , як не обов”язкові”. Повідомляється також, що відповідач в телефонній розмові підтвердив, що Акт звірки підписаний і він його подасть в засідання 24.06.09 р, а також, що відповідач повністю сплатив суму основного боргу і зобов”язався подати докази в судове засідання 24.06.09 р.
Окрім того, в додаток до листа, який зареєстрований в канцелярії суду за вхідним номером 11605, позивачем долучено до справи належно засвідчені копії свідоцтва про державну реєстрацію; свідоцтва платника ПДВ; довідки про включення до ЄДРПОУ; платіжних доручень в підтвердження часткового розрахунку відповідача за товар; копії податкових накладних; копії реєстру виданих податкових накладних; примірника акту взаємозвірки з описом, який підтверджує факт відправлення цього документу відповідачу.
Станом на 24.06.09 року від позивача, в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання не поступали. Такі не надходили до суду і від відповідача.
Відповідно до ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Відповідно до ст.22 ГПК України сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи норму ст.69 ГПК, те, що сторони по справі належним чином та своєчасно повідомлялись про дату, час і місце розгляду даної справи, однак, зокрема відповідач, не скористались наданими їм ,відповідно до ст.22 ГПК процесуальними правами, підстав для відкладення розгляду справи, суд не вбачає.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
Разом з тим, 24.06.09 р в 12 год.30 хв. ( судове засідання відбулось 24.06.09 р о9 год.30 хв) від відповідача поступив лист без номера та без дати ( зареєстрований за вхідним номером 12841), підписаний головою правління Березюк М.Г, в якому Миколаївське споживче товариство повідомляє про те, що борг перед ТзОВ “Бомисто” закрито по платіжних дорученнях №209 від 05.05.09 р (700,00 грн); №308 від 11.06.2009 р (1682,05 грн), №303 від 09.06.09 р (1000,00 грн) , які додає до листа, а відтак, просить провадження у справі закрити. Окрім того, до зазначеного листа долучено Акт звірки взаєморозрахунків, підписаний обома сторонами та завірений їх печатками, у якому виведено сальдо на 01.04.2009 року в сумі 3982,05 грн на користь позивача.
Розглянувши матеріали справи , заслухавши представника позивача, судом з”ясовано, що позовні вимоги позивача грунтутються на наступних обставинах та підтверджуються наступними доказами.
31 травня 2000 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бомисто “ ( позивач, за умовами угоди постачальник) та Споживчим товариством Миколаїв ( відповідач, за умовами угоди покупець) було укладено Угоду №424, відповідно до п.1 якої, постачальник поставляє, а Покупець оплачує за товар, назва, кількість, ціна якого вказана в супроводжуючій документації \ накладна, специфікація або рахунок-фактура\.
Відповідно до умов п.2 Угоди покупець зобов”язується оплатити вартість товару згідно рахунку, накладної шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок Продавця напротязі семи календарних днів або внести готівку у відповідності до вимог чинного законодавства.
При несвоєчасній оплаті Покупець зобов”язується оплатити Постачальнику штраф згідно діючого Закону України “Про гроші зобов”язання...” в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, включаючи день отримання товару (п.3 Угоди).
Сторони погодили ( п.4 Угоди) , що кожна зі сторін має право на протязі п”яти днів внести зміни та доповнення до даної Угоди.
Відповідно до умов п.7 Угоди Покупець зобов”язаний повернути зворотню \заставну\ тару на протязі десяти календарних днів з дня отримання товару. Покупець при отриманні ключів або кегів для пивної установки зобов”язаний по першій вимозі повернути його, або сплатити заставну вартість згідно накладної.
Дана Угода (п.11) вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2000 р, а при відсутності заперечень сторін ( п.14), дія Угоди автоматично продовжується на наступний рік. При відсутності заперечень сторін в наступний рік, дія Угоди автоматично продовжується на наступні роки.
До позовних матеріалів позивач долучив Довіреність серія ЯВЦ №433778 , видану відповідачем на ім”я Хариш Надії Василівни, яка підписана керівником СТ Миколаїв, головним бухгалтером, особою що одержала довіреність та засвідчена печаткою товариства, зі змісту якої вбачається, що довіреній особі надано право Споживчим товариством Миколаїв на заключення угоди та на отримання ручного насосу...
Однак, як вбачається зі змісту Угоди №424 від 31.05.2000 року, зазначена Угода зі сторони відповідача укладена не Хариш Н.В., якій СТ Миколаїв була видана довіреність ЯВЦ №433778 31 травня 2000 року, а Березюк Марією Григорівною, діючою на підставі Статуту, яка , як вбачається з підпису на листі від 24.06.09 р ( вх. № в суді 12841) є головою правління СТ Миколаїв. Інших документів, які б підтверджували посадове становище та прізвище керівника споживчого товариства ( незважаючи на вимоги суду, що вбачається зі змісту ухвал), сторони не подали до справи. Заперечення на даний позов з тих мотивів, що Угоду підписано особою, яка не була наділена повноваженнями щодо вчинення таких дій ( тобто, дій по укладенню угоди з позивачем) сторони не висловили.
Зазначене спростовує усні доводи позивача, висловлені в засіданні, що Угода №424 укладена на підставі зазначеної довіреності відповідача.
Окрім того, як вбачається з оригіналу довіреності серія ЯВЦ №433778 від 31.05.2000 року, яка була видана відповідачем його уповноваженій особі Хариш Н.В., має місце дописане іншим почерком та чорнилами, зокрема текст :”Угодою №424,425 від 31.05.2000 р”, що не береться судом до уваги, оскільки вірність даного запису відповідач, який видавав довіреність, не засвідчив і не підтвердив.
Позивач стверджує, що згідно укладеної між сторонами Угоди №424, відповідач по накладних №№311,312,326,330 отримав товар на суму 5253,79 грн з відстрочкою оплати на 7 календарних днів і що на день подання позову, основний борг складає 3982,05 грн.; повідомляє, що станом на час подання позову до суду зазначена сума боргу відповідачем не погашена , незважаючи на пред”явлення позивачем претензії 17.02.09 р за №31. ( як вбачається зі змісту зазначеної претензії, позивач звертався до відповідача з вимогою про проведення розрахунку за товар, отриманий по накладних : №312 на суму 1668,07 грн; №326 на суму 989,04 грн; №330 на суму 1305,92 грн, відповідно до яких, станом на 17.02.09 р вартість неоплаченого товару складала 3963,03 грн та сума пені та штрафу 1246,26 грн). Суд зважив, що у даній претензії позивач не вимагав у відповідача проведення розрахунку за товар поставлений по накладній №311, стягнення вартості за який включено ТзОВ “Бомисто” в суму основного боргу за даним позовом, вимога про примусове стягнення якого заявлена позивачем.
Як вбачається , по видаткових накладних №Бм-000311 від 26.09.08 р позивач поставив, а відповідач по довіреності серія ЯОЧ №931288 через уповноважену особу Твардовського М.О. прийняв, товар вартістю 1290,76 грн ( в т.ч.ПДВ 215,13 грн); по видатковій накладній №Бм-000312 від 26.09.08 р (довіреність ЯОЧ №931288) відповідач прийняв товар на суму 1668,07 грн ( в т.ч. ПДВ 278,01 грн); по видатковій накладній №БМ-000326 від 02.10.08 р (довіреність ЯОЧ №931290 від -1.10.08 р на Твардовського М.О.) позивач поставив, а відповідач прийняв товару на суму 989,04 грн ( в т.ч.ПДВ 164,84 грн); по видатковій накладній №Бм-000330 від 07.10.08 р (довіреність ЯОЧ №931291 від 07.10.08 р на Твардовського М.О.) позивач поставив, а відповідач прийняв товар, вартістю 1305,92 грн ( в т.ч.ПДВ 217,65 грн). В загальному по зазначених видаткових накладних позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товару на суму 5253,79 грн.
Судом встановлено, що : у видаткових накладних відсутнє посилання, як на підставу поставки товару, на Угоду №424, а вказується, що “підстава не зазначена”; зі змісту довіреностей відповідача, які перелічені вище, вбачається, що вони видані уповноваженій особі відповідача на отримання товару по конкретних накладних, зокрема : №№311,312,326,330. Окрім того, позивачем додані до справи податкові накладні ( які є одночасно і розрахунковими документами), в яких зазначені видаткові накладні вказуються як “умова поставки”; посилання ж на Угоду №424 в податкових накладних теж відсутнє.
У відповідності до ст.509 ЦК України ( ст.173 ГК України) зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.
Основними видами господарських зобов”язань є майново-господарські зобов”язання та організаційно-господарські зобов”язання.
Відповідно до ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Згідно ст.175 ГК України майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов”язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов”язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч.3 зазначеної статті ГК при укладенні господарського договору сторони зобов”язанні у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ч.4 ст.180 ГК умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість (продукції,робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов”язкових для сторін нормативних документів, зазначених у ст.15 ГК, а у разі їх відсутності -в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів, послуг.
Ціна договору, згідно з ч.1 ст.189 ГК України є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб”єкти господарювання. Зазвичай ціна визначається у специфікаціях, що є невід”ємною частиною договору.
За правовою природою Угода №424 є угодою купівлі-продажу. Відповідно до умов п.1 Угоди постачальник зобов”язувався поставляти, а Покупець оплачувати за товар, назва, кількість, ціна яких вказана в супроводжуючій документації /накладній, специфікації або рахунку-фактурі. Тобто, накладна і специфікація ( як вбачається зі змісту погоджених сторонами умов в даному пункті Угоди) передбачені як обов”язкові супроводжуючі документи щодо товару, який підлягає поставці за Угодою №424, в яких має бути визначено назва товару, його кількість та ціна або таким документом (замість накладної та специфікації) може бути рахунок-фактура.
Як пояснив сам позивач (лист №301 від 24.06.09 р) специфікація укладалась між сторонами в разі отримання обладнання для розливу пива, проте по накладних, що досліджуються у даній справі (згідно позовної заяви №43 від 25.04.09 р) , обладнання для розливу пива не поставлялось. В інших випадках , як пояснює сам позивач, між сторонами оформлялась лише накладна. Однак, як вже відзначено судом, у видаткових накладних відсутнє посилання на Угоду №424 від 31.05.2000 року, як на підставу поставки товару. Щодо рахунків-фактур, то як пояснив позивач у листі №301 такі документи відповідачу не виписувались, як не обов”язкові., хоча відповідно до умов п.2 Угоди, покупець зобов”язувався оплатити вартість товару згідно рахунку, накладної... Тобто , сторони не погодили, що оплата повинна була проводитись на підставі рахунку або накладної, що свідчить про обов”язковість обох документів , як підстав для здійснення оплати товару поставленого по Угоді.
Видаткові накладні не містять вказівки на те, в який термін відповідач повинен здійснити розрахунок за товар.; в п.2 Угоди не визначено момент перебігу семиденного терміну протягом якого має бути проведено оплату. Тобто, даним пунктом угоди не передбачено такої конкретної події, як подія пов”язана з терміном отримання товару.
Згідно ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов”язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов”язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Як встановлено судом, зміни та доповнення до Угоди №424, відповідно до п.4, не вносились.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності ( зокрема: видаткові накладні №№311,312,326,330, податкові накладні до цих видаткових накладних, довіреності відповідача на отримання товару від позивача (перелічені вище в рішенні), суд прийшов до висновку, що вказані докази не підтверджують твердження позивача про те, що підставою поставки товару ТзОВ “Бомисто” Споживчому товаристу Миколаїв була Угода №424 від 31.05.2000 року. У вказаних документах відсутнє посилання на Угоду №424 від 31.05.2000 року, як на підставу поставки товару.
Не підтверджують таку обставину і подані сторонами платіжні доручення, по яких відповідач здійснював часткову оплату за отриманий товар, оскільки , як вбачається з графи платіжних доручень “призначення платежу”, кошти відповідач перераховував позивачу за товар, отриманий по конкретних видаткових накладних.
Суд не бере до уваги, як доказ в підтвердження поставки товару по Угоді, і Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами ( без дати , без номера) за яким сторони виявили, станом на 01.04.2009 року, сальдо в сумі 3982 грн на користь позивача. В зазначеному акті звірки відсутнє посилання на те, за якою угодою сторони провели звірку. Невизначеність предмета акта звірки позбавляє його доказової сили. Як вбачається, акт звірки підписаний головними бухгалтерами товариств, відтак є документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряли бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов”язань сторін повинно підтверджуватись первинними документами -договором, накладними, специфікацією, розрахунками, тощо.
Таким чином, не доведення позивачем факту поставки товару відповідачу на умовах Угоди №424 означає відсутність відповідних взаємних прав і обов”язків сторін ( у будь-якому разі таких, які б користувалися судовим захистом).
Доказами у справі, відповідно до ст.32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст.ст.33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Предмет позову означає певні матеріально-правові вимоги до відповідача, а підстави позову -обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. .
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції органи державної ( в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов”язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина четверна статті 22 ГПК визначає зміну підстави або предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог виключно як право, а не обов”язок позивача. Пунктом 2 статті 83 ГПК передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог ( за наявності передбачених цією нормою умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення. .
Однак, позивач у даній справі таким наданим йому ( як стороні) процесуальним правом не скористався: заяви в порядку ст.22 ГПК України до суду від ТзОВ “Бомисто” не поступали.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов”язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов”язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання.
Оскільки позивачем не доведено факт поставки товару відповідачу на умовах Угоди №424, то не має підстав на нарахування пені, так як пеня, стягнення якої є самостійним захистом порушених прав, є видом забезпечення основного зобов”язання за господарським договором, однак, яке в даному випадку між сторонами не виникло на підставі Угоди №424.
Таким чином, позивачем не доведено поставку товару відповідачу на умовах Угоди №424 по вказаних накладних, а відтак: порушення відповідачем строків оплати товару, передбачених п.2 угоди та заборгованість в сумі 3982,05 грн за товар, отриманий саме на підставі зазначеної угоди, відповідно не доведено і підстави та правомірність нарахування пені.
Оцінивши в порядку ст.43 ГПК України докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст..49 ГПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1,2,21,32,33,34,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд,-
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя