83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
09.07.09 р. Справа № 36/130пд
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко, при секретарі судового засідання І.О.Губенко, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТУР-К” Київської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу №9018 від 01.10.08р.
За участю:
Представників сторін:
Від позивача: Тарнавська К.О. по дов.;
Від відповідача: Сухих К.В., Кулакова О.В. по дов.;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс” м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТУР-К” Київської області, про визнання недійсним договору купівлі-продажу №9018 від 01.10.08р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що під час укладення договору відповідач ввів в оману позивача щодо обставин, які мають істотне значення.
Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає що підстави для визнання спірного договору недійсним відсутні, у зв'язку з чим просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:
01.10.08р. сторони уклали договір №9018, за умовами якого відповідач зобов'язався поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) позивача лікарські засоби та товари медичного призначення протягом терміну дії договору, а позивач зобов'язався приймати товар та оплачувати його вартість на умовах даного договору.
У позовній заяві позивач посилається на те, що під час переговорів щодо укладання спірного договору сторони дійшли згоди укласти договір в тому випадку, якщо строк проведення розрахунків за поставлений товар не буде перевищувати 55днів, однак у проекті спірного договору відповідач зазначив, що оплата за поставлений товар буде відбуватися в строк, зазначеній у накладній, тобто з порушенням попередньої домовленості. З цього приводу, відповідач запевнив позивача, що вносити зміни до договору не має необхідності, оскільки він фактично буде вимагати оплату товару через 55 календарних днів. У зв'язку з цим виконання укладеного договору відбувалося на попередній домовленості (відстрочки платежу 55 календарних днів), доки відповідач не виставив вимогу про оплату боргу та штрафних санкцій.
Таким чином позивач вважає, що відповідач навмисно ввів його в оману щодо обставин, які мають істотне значення, та просить суд визнати вказаний договір недійсним.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог ( ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Під обманом законодавець мав на увазі як активну поведінку сторони правочину, яка проявляється в запереченні обставин, так і пасивну поведінку, яка полягає в тому, що особа замовчує існування істотних обставин.
Визначальною ознакою обману є умисні дії правочину.
Поряд з цим, необхідною умовою для визнання правочину недійсним є також те, щоб при врахуванні (шляхом заперечення чи замовчування) обставини могли перешкодити вчиненню правочину, якби інша особа дізналася про їх існування.
Обман має місце і в тому випадку, коли сторона правочину навмисно вводить в оману іншу сторону правочину відносно таких якостей правочину як природа правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей та якості речі, що значно знижують її цінність або можливість використати за цільовим призначенням.
Ухвалою від 22.06.09р. господарський суд зобов'язав позивача надати докази в обґрунтування позовних вимог; надати всі накладні на поставку товару за договором №9018 від 01.10.08р.; надати докази, які підтверджують те, що відповідач під час укладення договору навмисно ввів позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, і що ці обставини могли б перешкодити укладенню спірного договору, якби позивач дізнався про їх існування; надати виставлену відповідачем вимогу про оплату заборгованості та штрафних санкцій; надати інші докази в обґрунтування викладених у позовній заяві обставин.
Однак позивач не представив суду жодних доказів в підтвердження того, що між сторонами були узгоджені будь-які інші, ніж передбачені договором, строки оплати товару, а також те, що відповідач навмисно ввів позивача в обману стосовно строків оплати товару.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження викладених позивачем обставин.
Спірний договір позивач підписав добровільно, без протоколу розбіжностей згідно ст. 180 Господарського кодексу України.
Посилання позивача на те, що відповідач у своєму проекті договору чітко не визначив загальну суму договору та ціну товару, що поставляється, судом до уваги не приймається, оскільки розділом 5 договору сторони встановили, що ціна на кожну поставку визначається відповідною накладною і є твердою, незмінною, а загальна сума договору визначається сумами, зазначеними у накладних на кожну партію відвантаженого товару за весь період дії договору.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Медфармсервіс Плюс” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „АРТУР-К” Київської області про визнання договору №9018 від 01.10.08р. недійсним.
У судовому засіданні 09.07.09р. оголошено повний текст рішення.
Суддя