Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/671/14-к
Провадження № 1-кп/499/66/14
16.10.2014 року Іванівський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
адвоката ОСОБА_5
обвинуваченої ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, з середньою освітою, не одруженої, маючої на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої.
- у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 186 КК України,-
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Р. Слобідка, Іванівського району, Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого.
- у вчинені кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 186 КК України,-
23 лютого 2014 року, приблизно о 11.30 годині, ОСОБА_6 , разом зі своїм батьком ОСОБА_7 , направились за місцем мешкання ОСОБА_8 , 1978 року народження, який мешкає за адресою, АДРЕСА_1 , з метою надання системного блоку на ремонт.
Прибувши за місцем мешкання ОСОБА_8 , ОСОБА_7 покликав останнього і той вийшов до вхідних воріт, запросив ОСОБА_6 , і ОСОБА_7 , до будинку, щоб поспілкуватися.
Зайшовши в приміщення будинку ОСОБА_6 попросила ОСОБА_8 відремонтувати їй комп'ютер, однак ОСОБА_8 відмовився його ремонтувати. В результаті відмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт. В результаті словесного конфлікту у громадянки ОСОБА_6 , виник умисел на відкрите заволодіння чужим майном з метою повернення грошових коштів у сумі 1800 гривень, який зі слів ОСОБА_6 , ОСОБА_8 брав у неї в борг.
Реалізуючи свій раптово виникнувший злочинний намір, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_6 попрямувала до однієї з кімнат будинку, де мешкає ОСОБА_8 . В цей момент ОСОБА_8 , намагаючись зупинити ОСОБА_6 , почав утримувати її за верхній одяг. ОСОБА_7 , побачивши те, що ОСОБА_8 перешкоджає ОСОБА_6 реалізувати злочинний намір, вирішив усунути перешкоду яка сприяла вчиненню злочину ОСОБА_6 , та наніс ОСОБА_8 удар в область обличчя від якого останній відпустив ОСОБА_6 , чим надав їй можливість прослідувати до кімнат будинку.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 прослідкувала до кімнати, де відкрито заволоділа належним ОСОБА_8 , телевізором марки «SAMSYNG LED» чорного кольору модель UE32F5000AK вартістю 3000 гривень, та попрямувала на вихід з будинку. Однак ОСОБА_8 , перегородивши вихід з будинку, з ціллю перешкодити вчиненню злочину та повідомив ОСОБА_6 про те що вона не покине його будинок з його майном, та діставши з кармана штанів належний йому мобільний телефон марки «SAMSYNG-GT-I8160» білого кольору, вартістю 1000 гривень намагався викликати на допомогу співмешканку ОСОБА_9 . Однак за власної необережності упустив мобільний телефон, на підлогу. ОСОБА_6 помітивши, що у ОСОБА_8 з рук випав мобільний телефон підняла його, та помістила до карману, при цьому повідомила, що він нікому не подзвонить так як мобільний телефон тепер її, та знову намагалась вийти з приміщення будинку.
ОСОБА_7 , продовжуючи свої раптово виникнувші злочинні дії, на посібництво в відкритому заволодінні чужим майном, застосував до ОСОБА_8 , насильство яке не є небезпечним для його життя та здоров'я, відштовхнув останнього від вихідних дверей, чим надав можливість ОСОБА_6 залишити приміщення будинку ОСОБА_8 .
Злочинними діями ОСОБА_10 , які виражались в усуненні перешкод для сприяння вчинення злочину, ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 спричинили збитки ОСОБА_8 , на загальну суму 4000 гривень.
Після того як ОСОБА_6 , покинула приміщення будинку АДРЕСА_1 . ОСОБА_7 , знаходячись в приміщенні кухонної кімнати, будинку АДРЕСА_1 , помітив телевізор марки «JVC» чорного кольору, вартістю 300 гривень який знаходився на пральній машинці, яким вирішив заволодіти.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, ОСОБА_7 в присутності потерпілого ОСОБА_8 , та без його дозволу, підійшов до телевізора марки «JVC» чорного кольору, вартістю 300 гривень який був розташований з права від виходу з приміщення кухонної кімнати на пральній машинці, та відкрито, з метою особистого збагачення, заволодів вище вказаним телевізором, та покинув приміщення будинку.
Своїми злочинними діями ОСОБА_7 , спричинив ОСОБА_8 матеріальний збиток на суму 300 грн.
Дії обвинуваченої ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), дії обвинуваченого ОСОБА_10 суд кваліфікує за ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 186 КК України, як посібництво у вчиненні відкритого викрадення чужого майна поєднаного з насильством яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого та відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викрадені чужого майна (грабіж), винною визнала себе у повному обсязі та цілком підтвердила обставини, вчиненого нею кримінального правопорушення. Обвинувачений ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 186 КК України, тобто у посібництві у вчиненні відкритого викрадення чужого майна поєднаного з насильством яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, ч.1 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викрадені чужого майна (грабіж), також винним визнав себе у повному обсязі і також цілком підтвердив обставини, вчинених ним кримінальних правопорушень. При цьому обвинувачені не оспорювали ні обставини скоєння кримінальних правопорушень, що їм інкримінуються, ні вину у скоєних кримінальних правопорушеннях. У скоєному щиро розкаялися.
Беручи до уваги повне визнання обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 своєї провини, а також те, що вони не піддають сумніву фактичні обставини справи, правильно розуміють зміст цих обставин, в суду не виникає сумнівів у добровільності та істинності позиції обвинувачених. У зв'язку з цим, у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, суд, за згодою учасників процесу, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювалися, і визнав можливим обмежити обсяг доказів допитом обвинувачених, а також дослідженням доказів, що стосуються особистості обвинувачених.
Також обвинуваченим судом було роз'яснено, що в разі розгляду справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України вони позбавляються права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи.
Суд, вислухавши обвинувачену ОСОБА_6 , яка свою провину визнала в повному обсязі, не заперечувала факту відкритого викрадення чужого майна (грабіж), за обставин наведених вище, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_10 який також свою провину визнав в повному обсязі, не заперечував фактів посібництва у вчиненні відкритого викрадення чужого майна поєднаного з насильством яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого та відкритого викрадення чужого майна (грабіж), за обставин наведених вище, думку захисників обвинувачених та потерпілого які також не заперечували проти розгляду справи у порядку ч.3 ст. 349 КПК України, прокурора, в виду того, що обвинувачені дали згоду на розгляд справи в порядку ч.3 ст.349 КПК України, вважає що - вина обвинувачених, в скоєнні інкримінованих їм кримінальних правопорушень - доведена належними та допустимими доказами, які були підтвердженні самими обвинуваченими, у зв'язку із чим суд вважає, що ОСОБА_6 необхідно визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 186 КК України, так як обвинувачена відкрито викрала чуже майно (грабіж), ОСОБА_10 необхідно визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 186 КК України, так як обвинувачений здійснював посібництво у вчиненні відкритого викрадення чужого майна поєднаного з насильством яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого та відкрито викрав чуже майно (грабіж).
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_6 у відповідності зі ст.65 КК України суд враховує суспільну небезпеку вчиненого нею, її особистість, а так само обставини, передбачені ст.ст. 66, 67 КК України, які обтяжують та пом'якшують покарання, вчиненого нею.
До обставин, що пом'якшують провину обвинуваченої ОСОБА_6 суд відносить - щире каяття, визнання провини.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 судом не встановлено.
З урахуванням декількох пом'якшуючих обставин вини обвинуваченої ОСОБА_6 , а саме щире каяття, визнання провини, її особистості - по місцю мешкання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, збитки завдані в результаті вчинення кримінального правопорушення обвинуваченою відшкодовані, а також даних про обвинувачену, як про особу, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, думку потерпілого та прокурора, які вважали за можливе застосувати до неї покарання у виді штрафу, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції її від суспільства і вважає за можливе застосувати до неї мінімальну міру покарання у виді штрафу.
В ході судового засідання обвинувачена також звернулася до суду з клопотанням, про звільнення її на підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 186 КК України, від відбуття призначеного покарання, оскільки вона вперше вчинила злочин середньої тяжкості, має дитину, яка не досягла 18 років.
Всі учасники судового провадження вважали можливим клопотання обвинуваченої задовольнити, зважаючи на його обґрунтованість.
Вирішуючи питання про застосування до обвинуваченого акта амністії суд виходив з такого.
Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні» установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
За ч.2 ст. 86 КК України законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання.
Згідно з п.«в» ст.1 Закону України "Про амністію у 2014 році" (далі - Закону) підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
З ч.2 ст.12 КК України вбачається, що злочин, передбачений ч.1 ст.186 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості.
З свідоцтв про народження вбачається, що обвинувачена має доньку ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 128 - матеріалів кримінального провадження).
З огляду на викладене, враховуючи те, що обвинувачена вчинила умисний злочин, який не є тяжким або особливо тяжкими, не позбавлена батьківських прав щодо дитини, якій не виповнилося 18 років, ОСОБА_6 на підставі Закону підлягає звільненню від відбування призначеного судом покарання
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 у відповідності зі ст.65 КК України суд враховує суспільну небезпеку вчиненого ним, його особистість, а так само обставини, передбачені ст.ст. 66, 67 КК України, які обтяжують та пом'якшують покарання, вчиненого ним.
До обставин, що пом'якшують провину обвинуваченого ОСОБА_10 суд відносить - щире каяття, визнання провини.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 судом не встановлено.
З урахуванням декількох пом'якшуючих обставин вини обвинуваченого ОСОБА_10 , а саме щире каяття, визнання провини, його особистості - по місцю мешкання характеризується позитивно, являється пенсіонером, збитки завдані в результаті вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим відшкодовані, думку прокурора та потерпілого які вважали, за можливе при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 застосувати дію ст.69 КК України та призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу, а також даних про обвинуваченого, як про особу, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства і вважає за можливе відповідно до ч.1 ст.69 КК України перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не вказаного санкцією частини статті за цей злочин, і призначити ОСОБА_7 покарання у вигляді штрафу, вважаючи, що даного покарання буде достатньо для виправлення обвинуваченого
Цивільний позов по справі не заявлений.
Процесуальні витрати відсутні.
Долю речових доказів, суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 366- 371, 373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_6 , визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.186 КК України, і на підставі санкції даної статті призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що ставить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Звільнити засуджену ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання на підставі ч. 2 ст.86 КК України, п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_6 не обирався.
ОСОБА_10 , визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 186 КК України, і на підставі санкцій даних статей призначити йому покарання:
- по ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень;
- по ч.1 ст. 186 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що ставить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень;
На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_10 не обирався.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази долучені до матеріалів кримінального провадження, а саме:
- телевізор марки «SAMSYNG LED» чорного кольору модель UE32F5000AK, телевізор марки «JVC» чорного кольору, телефон марки «SAMSYNG-GT-I8160» білого кольору - вважати повернутим за належністю власнику ОСОБА_8 .
- ком пакт диск срібного кольору з надписом «ANV CD-R 80 min 700 MB», який зберігається в матеріалах кримінального провадження, зберігати в матеріалах справи.
Матеріали кримінального провадження №12014160290000098 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням з обвинувальним актом № 499/671/14-к.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області, через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: ОСОБА_1