Справа № 2-1644/11
рішення
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
20 листопада 2014 року м. Білгород-Дністровський
Білгород - Дністровський міськрайонний суд одеської області у складі:
головуючого судді - Матяш Т.Л.,
за участю секретаря - Іванової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суд м. Білгород - Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Білгород - Дністровська міська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, -
Позивачі звернулися до Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Білгород - Дністровська міська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним посилаючись на наступне.
14 червня 2007 року ОСОБА_4 було складено заповіт, відповідно до якого вона заповіла житловий будинок АДРЕСА_1 у рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_2 За життя ОСОБА_4 постійно проживала з позивачами, вели спільне господарство, здійснювали за нею догляд, коли вона хворіла. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла. Однак позивачам стало відомо, що 15 вересня 2010 року ОСОБА_4 було складено заповіт, відповідно до якого вона заповідала усе належне їй майно на ім'я ОСОБА_3 Позивачі вважають, що заповіт недійсний, оскільки укладений в стані, в якому вона не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними, тому просять суд визнати заповіт від 15.09.2010 року складений ОСОБА_4 недійсним.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про час, місце та дату судового засідання сповіщалася належним чином.
Позивачка ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про час, місце та дату судового засідання сповіщалася належним чином.
Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні позову, оскільки підстав для визнання заповіту недійсним позивачем не надано.
Третя особа - Білгород - Дністровський міський державний нотаріус у судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання був сповіщений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки, про причину своєї неявки суд не сповістив.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку сторін, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1, яке було видано та зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Білгород - Дністровському Білгород - Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за № 603.
За життя ОСОБА_4 склала заповіт від 15.09.2010 року, посвідчений державним нотаріусом Білгород - Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_5, та зареєстрований у реєстрі за № 2503, відповідно до якого ОСОБА_4 заповідала усе належне їй майно ОСОБА_3
Як вбачається зі змісту заповіту, у зв'язку з фізичною вадою заповідача на її особисте прохання та за її дорученням, після прочитання заповіту нотаріусом, а також свідками уголос, даний заповіт у присутності заповідача та нотаріуса зачитаний свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та підписаний ОСОБА_8
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно статті 1247 ЦК України до форми заповіту ставляться такі вимоги: 1. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення.2. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. 3. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Даною нормою статті чітко та врегульовано передбачено критерії скасування заповіту.
Твердження позивачів спростовуються тим, що згідно медичної документації, яка була витребувана судом, ОСОБА_4 хворіла на серцеві - сосудисті захворювання. Останній огляд лікаря мав місце 07.09.2010 року та був поставлений діагноз: «ішемічна хвороба серця атеросклеротический постінфарктній кардіосклероз. Фібриляція передсердь, серцева недостатність».
В період з 03.06.2009 року по 13.08.20110 року ОСОБА_4 сім раз госпіталізована в лікарню у зв'язку з погіршенням соматичного стану в наданих історіях хвороби відомостей про наявність у випробуваної якихось психічних порушень немає.
Всі ці факти вбачаються та підтверджуються експертною комісією в акті № 497 посмертної судової психічної експертизи від 22.09.2014 року, що міститься в матеріалах справи.
У судовому засіданні за клопотанням позивачів був допитаний свідок ОСОБА_9, який надати свідчення не зміг, оскільки пройшов дуже значний час з подій 2010 року, будь - яких пояснень від нього суд не з'ясував.
Суд також звертає на увагу на пояснення Білгород - Дністровського міського державного нотаріусу ОСОБА_5 від 27.01.2011 року, згідно яких вона пояснила, що 14.09.2010 року нею був здійснений виїзд за місцем тимчасового проживання ОСОБА_4 В особистій розмові з ОСОБА_4 у нотаріуса не виникло жодних сумнівів, щодо цивільної дієздатності ОСОБА_4, хоч вона була слабкою, але на запитання відповідала чітко та зрозуміло.
Суд вважає, що заповіт, складений ОСОБА_4, відповідав справжньому волевиявленню спадкодавця, складений відповідно до вимог ст. ст. 1248, 1253 ЦК України підстав для визнання його недійсним судом не встановлено, вимоги позивачів в цій частині не доведені.
Відповідно до ст. 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 1253 ЦК України, а бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути:нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Враховуючи, що при складанні заповіту порушень щодо його оформлення та посвідчення, передбачених ст.1247 ЦК України, в судовому засіданні не встановлено, відповідачем доведено, що волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі, тому підстав для визнання заповіту нікчемним не вбачається, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів про визнання недійсним заповіту задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного і керуючись ст. 203, 1219, 1235, 1247, 1248, 1253, 1257, ст. ст. 11, 57, 59, 60, 213-215 ЦПК України, суд ,-
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Білгород - Дністровська міська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту проголошення рішення.
Суддя