Справа №493/1523/14-ц
Провадження № 2/493/475/14
17.07.2014
Балтський районний суд Одеської області в складі :
головуючого-судді БОДАШКО Л.І.,
при секретарі ТИХОНОВІЙ Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями,
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати угоду купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, укладену між нею та відповідачем, дійсною, такою, що відбулася, та визнати за нею право власності на житловий будинок (на плані позначено літ. А) загальною площею 45,6 м2, житловою площею 25,1 м2 з верандою (літ. а), верандою (літ. б), господарськими будівлями, а саме - літньою кухнею (літ. Б), погребом з шиєю (літ. Д, д), сараями (літ. В, Г, Е, Ж), воротами №1, огорожею №2, розташований на земельній ділянці площею 1300 м. кв. по АДРЕСА_1 який раніше належав батькові відповідача ОСОБА_3, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року, стверджуючи, що 19.01.2014 року вона уклала з відповідачем угоду купівлі-продажу вище вказаного житлового будинку з господарськими будівлями, згідно якої сплатила відповідачу гроші у сумі 32000 грн., про що складена відповідна розписка, а відповідач передала їй правовстановлюючі документи, технічний паспорт на будинок, сам житловий будинок з господарськими будівлями, пообіцяла з'явитися до нотаріальної контори для оформлення угоди купівлі-продажу, але до теперішнього часу відповідач ухиляється від належного оформлення угоди, до нотаріальної контори не з'являється, крім того, відповідач ОСОБА_2, як спадкоємець першої черги за законом, після смерті свого батька ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину, але свідоцтво про право на спадщину за законом встановленим порядком не отримала.
Вказані вище обставини позбавили позивача права володіти, користуватися, розпоряджатися придбаним нерухомим майном, з приводу чого вона змушена звернутися до суду з позовом, надала суду заяву, в якій свої заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просить розглянути справу без її участі.
Відповідач до судового засідання не з'явилася, але надіслала на адресу суду заяву, в якій позов визнала в повному обсязі, підтвердила викладені в позові обставини, в тому числі і небажання оформити угоду купівлі-продажу у нотаріуса, просить справу розглянути за її відсутності.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що батькові відповідача ОСОБА_3 на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 16.06.1965 року, посвідченого нотаріусом Балтської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, реєстр №1471, належав житловий будинок з господарськими будівлями, розташований на земельній ділянці площею 1300 м. кв. по АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, його дочка відповідач ОСОБА_2, як спадкоємець першої черги за законом, фактично прийняла спадщину, але встановленим порядком свідоцтво про право на спадщину за законом у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями не отримала, що сторони уклали між собою договір купівлі-продажу вище вказаного житлового будинку від 19.01.2014 року, згідно якого відповідач продала, а позивач придбала вище вказаний житловий будинок за 32000 грн. і по акту прийому-передачі від 19.01.2014 року відповідач передала, а позивач прийняла житловий будинок з господарськими будівлями, що відповідно до розписки, складеної відповідачем, вона отримала від позивача вище вказану суму грошей і взяла на себе зобов'язання оформити угоду належним чином у нотаріальній конторі.
Згідно рекомендацій, викладених у п.13 Постанови пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
Судом з'ясовано, що відповідно до ст. 657 ЦК України (із змінами, внесеними згідно із Законами № 1878-VI(1878-17) від 11.02.2010, № 2756- VI(2756-17) від 02.12.2010) договір купівлі-продажу житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а відповідно до ст. 640 ЦК України, договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ухилилася від нотаріального посвідчення договору, про що повідомила в клопотанні про розгляд справи без її присутності, де вказала, що наміру з'явитися до нотаріуса для посвідчення договору у неї немає, тому втрачена можливість посвідчення вище вказаного договору у нотаріуса, а також встановлено, що інших підстав нікчемності правочину в даному випадку немає.
За таких обставин суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин між сторонами вимог ч.2 ст.220 ЦК України, оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, відбулося повне виконання умов договору, але відповідач ухилилася від його нотаріального посвідчення, тому суд може визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений 19.01.2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Що стосується визнання права власності на нерухоме майно, то як встановлено ч.3 ст.334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 334, 640, 657, 1258, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Визнати дійсною і такою, що відбулася угоду купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок (на плані позначено літ. А) загальною площею 45,6 м2, житловою площею 25,1 м2 з верандою (літ. а), верандою (літ. б), господарськими будівлями, а саме - літньою кухнею (літ. Б), погребом з шиєю (літ. Д, д), сараями (літ. В, Г, Е, Ж), воротами №1, огорожею №2, розташований на земельній ділянці площею 1300 м. кв. по АДРЕСА_1 який раніше на праві приватної власності належав ОСОБА_3, померлому 10 квітня 2010 року в с. Білине Балтського району Одеської області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції в 10-денний строк з дня проголошення рішення.