Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"13" липня 2009 р. Справа № 40/117-09
вх. № 3187/4-40
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з*явився відповідача - Голубничий В.П., дов. № 156-01/1703 від 28.10.2008 року
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКСОР", м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства "ІННОВАЦІЙНО-ПРОМИСЛОВИЙ БАНК", м. Харків
про стягнення 400000,00 грн.
Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 400000,00 грн. суми за завдану шкоду діловій репутації позивача.
Ухвалою Заступника голови господарського суду Харківської області від 06 липня 2009 року у зв*язку з вихідом судді Хотенець П.В. з лікарняного та навантаженністю судді Аюпової Р.М., справу № 40/117-09 було передано для розгляду судді Хотенец П.В.
Представник позивача у судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, судом встановлено наступне.
Між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю ЛУКСОР" та відповідачем Відкритим акціонерним товариством "ІННОВАЦІЙНО-ПРОМИСЛОВИЙ БАНК" в особі заступника директора філії "Київська дирекція Відкритого акціонерного товариства "ІННОВАЦІЙНО-ПРОМИСЛОВИЙ БАНК" було укладено 21 лютого 2006 року договір банківського рахунку № 26003521731 в національній валюті.
Відповідно до пункту 3.1.2. Відкрите акціонерне товариство "ІННОВАЦІЙНО-ПРОМИСЛОВИЙ БАНК" зобов'язалося своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". В пункті 3.1.3. договору передбачені строки виконання розрахункових документів.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУКСОР" відповідно до пунктів 3.2.1.- 3.2.7. договору зобов'язався виконувати вимоги чинного законодавства при здійсненні розрахунково-касових операцій та своєчасно здійснювати оплату банку за виконані операції та надані послуги.
Відповідач надав суду виписки про обіг коштів позивача на рахунку з яких вбачається, що платіжні доручення позивача були виконані відповідачем до звернення останнього до господарського суду з позовом про зобов'язання виконати платіжні доручення. Враховуючи те, що відповідач виконав платіжні доручення, позивач змінив свої позовні вимоги та просить суд стягнути тільки 40 000,00 грн. моральної шкоди завданої діловій репутації Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛУКСОР".
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 пункту 4 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Також частиною 3 статті 23 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Вищий арбітражний суд України в роз'ясненні „Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” від 01 квітня 1994 року за № 02-5/215 (із змінами) вказав, що важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
В даній справі позивач повинен довести, що шкода йому заподіяна діями відповідача та безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
В пункті 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/95 від 29 лютого 1996 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням моральної шкоди", позови про відшкодування шкоди, що заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи або діловій репутації, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідальність особи, винної у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання, що виникають з умов угод (договорів), обмежується обов'язком відшкодувати завдані цим збитки та сплатою неустойки, якщо інше не передбачено законом.
В Постанові Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" в пунктах 2, 4, 5, 9 зазначено, що підприємство чи організація має право вимагати відшкодування моральної шкоди: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями Цивільного кодексу України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, стаття 49 Закону "Про інформацію", стаття 44 Закону "Про авторське право і суміжні права"; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем були договірні відносин, що підтверджується укладеним договором банківського рахунку № 26003521731 в національній валюті від 21 лютого 2006 року. Таким чином, відповідальність відповідача обмежується сплатою пені та відшкодуванням збитків за неналежне виконання договору, а право позивача в даній справі на відшкодування моральної шкоди законом, статтями Цивільного кодексу України та договором не передбачено.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Тому, суд не може прийняти докази, надані позивачем, в підтвердження того, що йому була завдана шкода діловій репутації. Позивач не довів, що він має право відповідно до законодавства на відшкодування моральної шкоди, а саме у розмірі 40 000,00 грн.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУКСОР" до Відкритого акціонерного товариства "ІННОВАЦІЙНО-ПРОМИСЛОВИЙ БАНК" про зобов'язання відповідача негайно виконати усі платіжні доручення позивача згідно договору та стягнення з відповідача на користь позивача за завдану шкоду діловій репутації у розмірі 40 000,00 грн. необхідно відмовити.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що державне мито покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтею 23 Цивільного кодексу України, статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-35, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення підписаний 13.07.2009 року
Суддя
Секретар судового засідання Карімов В.В.