"17" червня 2009 р.
Справа № 20/77-09-2041
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКА";
до відповідача: Татарбунарської міської ради
про зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
Від позивача: не з'явились
Від відповідача: не з'явились.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКА" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Татарбунарської міської ради, в якій просило зобов'язати останню внести зміни у Рішення №340-У від 15.04.2008р. „Про надання дозволу на розробку проектно-технічних документацій по наданню земельної ділянки в оренду ТОВ „ТЕКА” в частині розміру земельної ділянки в м. Татарбунари по вул. Степова, 2 -змінити площу з 0,48 га на 0,5 га., а також зобов'язати Татарбунарську міську раду викласти ч.1 Рішення №340-У від 15.04.2008р. „Про надання дозволу на розробку проектно-технічних документацій по наданню земельної ділянки в оренду ТОВ „ТЕКА” наступним чином: „1. Дати дозвіл на виготовлення проектно-технічної документації по наданню земельної ділянки в оренду, строком на 49 років, земельної ділянки площею 0,5 га (в межах, встановлених відповідно до Державного акту на право постійного користування землею від 4.06.96р., зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право постійного користування землею за №74) ТОВ „ТЕКА” для експлуатації та обслуговування автостанції в м. Татарбунари по вул. Степова, 2”.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідно до ст.377 ЗК ЦК України та ст.120 ЗК України до ТОВ „ТЕКА” в результаті придбання автостанції перейшло право на користування земельною ділянкою площею 0,5 га, що належало продавцю згідно з Державним актом на право постійного користування землею від 4.06.96р., проте у листі від 18.01.2008р. про надання земельної ділянки в оренду, адресованому Татарбунарській міській раді, ТОВ „ТЕКА” помилково вказало площу 0,48 га замість 0,50 га, яка (площа) і була зазначена у Рішенні №340-У від 15.04.2008р.
Вважаючи, що рішення у частині площі має бути змінено, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.
У судове засідання 17.06.2009р. позивач не з'явився, незважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи безпосередньо під час судового засідання 25.05.2009р., про що зазначено у протоколі, а також шляхом надсилання судових ухвал, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями про їх вручення. Про причини відсутності позивач суд не повідомив, документи, витребувані ухвалами суду від 24.04.2009р. та від 25.05.2009р., а саме: докази звернення до відповідача із вимогами про зміну рішення Татарбунарської міської ради від 15.04.2008 року; рішення Татарбунарської міської ради від 15.04.2008 року; докази, що підтверджують статус юридичної особи не надав.
Відповідач у судові засідання 25.05.2009р. та 17.06.2009р. також не з'явився, про причини відсутності не повідомив, відзив не надав. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом надсилання судових ухвал, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями про їх вручення.
З урахуванням викладеного, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи документи та заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
При цьому, стаття 21 ГПК України передбачає, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України “Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Як вбачається із позовної заяви, ТОВ „ТЕКА” просить суд зобов'язати Татарбунарську міську раду внести зміни до прийнятого нею Рішення від 15.04.2008р. шляхом викладення його у зазначеній позивачем редакції.
Разом з тим, приписи статей 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до статей 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту тридцять четвертого статті 26, пункту другого статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Згідно до ст.152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що передбачено пунктом другим статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Разом з тим, у матеріалах справи, по-перше, взагалі відсутнє рішення від 15.04.2008р., не надане позивачем в порушення вимог судових ухвал, а, по-друге, доказів звернення позивача до відповідача із заявою про внесення змін до зазначеного рішення, суду також не надано. При цьому, до компетенції суду відповідно до чинного законодавства належить лише спонукання ради розглянути подане клопотання без визначення судом певного змісту висновку рішення сесії.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про недоведення позивачем факту порушення або оспорювання відповідачем його прав та охоронюваних законом, а також обрання ним способу захисту, який не відповідає приписам ст.152 Земельного кодексу України.
З урахуванням викладеного, у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕКА" до Татарбунарської міської ради слід відмовити, у зв'язку з чим, згідно до ст.ст.44, 49 ГПК України, підстави для покладення на відповідача судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 44, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Суддя Щавинська Ю.М.
рішення підписано 22.06.2009р.