Кіровоградської області
"26" червня 2009 р.
Справа № 18/79
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №18/79
за позовом: Державного підприємства "Аргентум", с. Горішнє Пустомитівського району Львівської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-ВДМ", м. Кіровоград
про стягнення 24 747,28 грн.
Представники сторін:
від позивача - участі не брали;
від відповідача - участі не брали.
Державним підприємством "Аргентум" в порядку господарського судочинства подано позовну заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-ВДМ" 24 747,28 грн. заборгованості, з якої: 18 000 грн. сума основного боргу, 2 083,06 грн. пеня, 4 068 грн. інфляційні та 596,22 грн. три проценти річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов угоди № 18/510 від 22.01.2008 р. щодо оплати вартості отриманого відповідачем лому і відходів/
Ухвалою господарськго суду від 24.04.2009 р. поданий позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/79.
Розгляд справи № 18/79 відкладався з підстав, викладених в ухвалах господарського суду від 26.05. і 18.06.2009 р.
Представники сторін участі в судових засіданнях по даній справі не приймали, хоча належним чином повідомлялись про дату, час і місце їх проведення (а.с. 28, 34, 45, 52).
Натомість, на адресу господарського суду 26.05. і 16.06.2009 р. від позивача надійшли письмові клопотання про розгляд справи № 18/79 за відсутності представника позивача (а.с. 29, 37). Витребувані документи позивачем не подано.
Відповідач відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав.
Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на викладене, враховуючи, що явка представників в судове засідання є правом сторін, якими вони зобов"язанні користуватися добросовісно, належне повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання у справі № 18/79, господарський суд вважає можливим розглянути справу в судовому засіданні 26.06.2009 р. за відсутності уповноважених представників сторін.
Розглянувши наявні у справі документи та оцінивши подані докази, господарський суд
Правовідносини між сторонами виникли на підставі угоди № 18/510 від 22.01.2008 р., за умовами якої позивач (ДП "Аргентум - Здавач) зобов"язався здати, а відповідач (ТОВ "Кіровоград-ВДМ" - Переробник) прийняти та оплатити лом і відходи, що містять дорогоцінні метали для переробки.
Вказана угода укладена між сторонами в письмовому вигляді, підписана та скріплена печатками підприємств (а.с. 9-10).
Згідно з пунктом 3.2. угоди за платину та метали платинової групи проводиться передоплата в розмірі 80%, остаточний розрахунок Переробником проводиться після отримання результатів хімічного аналізу, але не пізніше 30 днів від моменту передачі сировини.
Пунктом 6.1. угоди встановлено термін її дії - з моменту підписання до 31.12.2008р. За пунктом 6.2. угоди можлива її пролонгація на наступний календарний рік у випадку, якщо жодна із сторін не заявить про припинення її дії чи зміну умов угоди за 30 днів до закінчення терміну дії угоди.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов угоди позивачем передано відповідачеві за накладною № 33 від 06.02.2008 р. лом і відходи, що містять дорогоцінні метали на загальну суму 197 775,69 грн. (а.с. 13).
Вказана сировина отримана особою, уповноваженою на це з боку відповідача за довіреністю №270352 від 04.02.2008 р. (а.с. 14).
Позивачем для оплати отриманої відповідачем сировини виписано рахунок № 68 від 05.02.2008р. (а.с. 16).
Між тим, за повідомленням позивача, отримана відповідачем за накладною №33 від 06.02.2008р. сировина оплачена частково в сумі 179 775,69 грн., що підтверджується виписками по банківським рахункам (а.с. 17-21). Залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 18 000 грн.
За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Укладена між сторонами угода за своєю правовою характеристикою підпадає під визначення договору поставки.
Згідно статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу, до яких, зокрема, відносяться громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
В силу статей 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Докази сплати заборгованості в розмірі 18 000 грн. в матеріалах справи відсутні, на вимогу господарського суду не подані.
Отже заборгованість в розмірі 18 000 грн. підтверджена документально.
Пунктом 3.4 угоди № 18/510 від 22.01.2008 р. передбачено сплату пені за порушення термінів оплати або здачі відходів, що містять ДМ, в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день протрочки, що відповідає статті 551 Цивільного кодексу України. Згідно з цією нормою та статтею 230 Господарського кодексу України предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею, згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено обмежений строк нарахування штрафних санкцій, який становить шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.
З огляду на наведені норми та прострочення відповідачем зобов"язання по оплаті отриманої ним сировини в сумі 18 000 грн., що підтверджено матеріалами справи, нарахування позивачем пені за період з 07.03. 2008 р. по 07.09.2008 р. (а.с. 24) є правомірним. Розмір заявленої до стянення пені за вказаний період за розрахунком позивача становить 2 083,06 грн.
Докази сплати суми пені в матеріалах справи відсутні.
Поряд з цим, як вбачається із довідки ДП "Судовий інформаційний центр" від 03.06.2009 р. в господарському суді Кіровоградської області 10.01.2009 р. порушено провадження по справі №11/3 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-ВДМ" (а.с.35).
Відповідно до підпункту 8.13 пункту 8 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 04.06.04р. № 04-5/1193 Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не містить приписів про заборону на прийняття судом позовної заяви до боржника, щодо якого вже порушено справу про банкрутство, а також на вирішення спору за цим позовом по суті.
Відповідно до частини 1 статті 14 названого вище Закону конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Як вбачається із матеріалів справи оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Кіровоград-ВДМ" було опубліковано в газеті „Голос України” №41 від 06.03.2009р. (а.с.51 ).
Однак, докази звернення позивача у місячний строк з дня публікації із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство в матеріалах даної справи відсутні.
Правові наслідки неподання заяви з грошовими вимогами до боржника у передбачений строк встановлені частиною 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, відповідно до якої вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 29.05.2009 р., винесеної у попередньому засіданні по справі № 11/3 (а.с. 47-50), господарським судом затверджено реєстр вимог кредиторів боржника ТОВ "Кіровоград-ВДМ", серед яких відсутній позивач - Державне підприємство "Аргентум".
Враховуючи викладене та приписи частини 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, господарський суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 18 000 грн. та пені в розмірі 2 083,06 грн., нарахованої за період з 07.03 по 07.09.2008 р.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявляє до стягнення інфляційні нарахування за період з березня 2008 р. по березень 2009 р. в сумі 4 068 грн. та 3% річних за 403 дні прострочки в розмірі 596,22 грн. (а.с. 24).
Частина 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлює, що одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно з інформаційним листом Верховного Суду України N 3.2-2005 від 15.07.2005 р. грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та у зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Враховуючи наведене та приписи частини 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, які поширюються виключно конкурсних кредиторів, а права поточних кредиторів не припиняються, господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню.
Так, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат, нарахованих ним за період з січня 2009 р. по березень 2009 р., що становить 1063,02 грн., та 3% річних, нарахованих позивачем за період з 10.01.2009 р. по 13.04.2009 р. за 93 дні прострочки в розмірі 137,58 грн.
У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих позивачем у період до порушення провадження у справі № 11/3 про банкрутство відповідача господарський суд відмовляє.
З урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-ВДМ" (25007, м. Кіровоград, вул. Виставочна, 1-Б, р/р 260065675 в ОД "Райффайзен банк "Аваль" в м. Кіровоград, МФО 323538, ідентифікаційний код 31203644) на користь Державного підприємства "Аргентум" ( Львівська область, Пустомитівський район, с. Горішнє, поштова адреса: 79035, м. Львів, вул. Зелена, 115-Б, р/р 26008615274691 у ЛОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 325019, ідентифікаційний код 13815264) - 1 200,60 грн., з яких: 1063,02 грн. інфляційні втрати та 137,58 грн. три проценти річних, а також 12грн. державного мита та 5,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Згідно ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
До набрання рішенням законної сили воно може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.В.Тимошевська