79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.07.09 Справа№ 2/89
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника позивача Гуцакова І.В., представника відповідача Михайлюк Г.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Форес”, м. Одеса до Приватного підприємства “Галицька зірка”, м. Львів про стягнення 29302 грн. 61 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Форес”, м. Одеса звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “Галицька зірка”, м. Львів про стягнення 29302 грн. 61 коп.
Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 21.04.2009р. призначив справу до розгляду на 07.05.2009р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 17.06.2009р., 08.07.2009р.
В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено дистриб'юторський договір, на виконання умов якого відповідачу було передано на реалізацію товар. Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату звернення до суду заборгованість за товар становить 26716 грн. 35 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати товару відповідачу нараховано пеню в сумі 2586 грн. 26 коп.
В судовому засіданні представник відповідача позов визнав в частково в сумі 25564 грн. 39 коп., пояснив, що решту заборгованості оплачено шляхом зустрічних поставок.
Представникам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
1 січня 2008р. між позивачем та відповідачем було укладено дистриб'юторський договір №1/71.
За цим договором виробник (позивач) доручав, а дистриб'ютор (відповідач) брав на себе зобов'язання щодо розповсюдження і реалізації продукції виробника в асортименті на території м. Львова і Львівської області і забезпечення її необхідним супроводом кінцевому споживачу на умовах даного договору.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач 13.10.2008р. та 15.11.2008р. поставив відповідачу по видаткових накладних №Фо-0001381 від 13.10.2008р., №Фо-0001640 від 15.11.2008р. (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 33129 грн. 62 коп.
Пунктом 4.2. дистриб'юторського договору №1/71 від 01.01.2008р. передбачено, що розрахунки за поставлений виробником товар здійснюється дистриб'ютором в безготівковій формі у вигляді банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виробника на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару згідно накладної.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату подачі позовної заяви в суд заборгованість відповідача перед позивачем становила 26716 грн. 35 коп.
В судовому засіданні представники сторін повідомили, що частина боргу в сумі 1151 грн. 96 коп. оплачена шляхом зустрічних поставок, на підтвердження чого подали акт звірки розрахунків від 06.05.2009р. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в стягненні 1151 грн. 96 коп. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до пункту 5.4. дистриб'юторського договору №1/71 від 01.01.2008р., в разі порушення строків оплати дистриб'ютор (відповідач) сплачує штрафну неустойку -пеню в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожень день прострочення.
З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 2586 грн. 26 коп.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 25564 грн. 39 коп. основного боргу, 2586 грн. 26 коп. пені. В частині стягнення 1151 грн. 96 коп. заборгованості провадження припинити.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Галицька зірка”, м. Львів - смт. Брюховичі, вул. Незалежності України, будинок 43, квартира 1 (ідентифікаційний код 23271256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Форес”, м. Одеса, вул. Одарія, будинок 9 (ідентифікаційний код 22467767) 25564 грн. 39 коп. основного боргу, 2586 грн. 26 коп. пені, 293 грн. 03 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 1151 грн. 96 коп. заборгованості провадження припинити.
4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя