ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
17 липня 2009 р.
Справа № 3/69
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М.М.
При секретарі судового засідання: Ковалюку С.Я.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", вул. Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01020, яку представляє філія управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз", вул. Незалежності, 48, м. Івано-Франківськ, 76000
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ДП "Укргазмережі", вул. Шолуденка, 1 м. Київ, 04116 в особі Чернівецької філії, пр-кт Незалежності, 96, м. Чернівці, 58000
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Чернівцігаз", вул. Винницька, 9А, м. Чернівці, 58000
про спонукання до укладення договору.
За участю представників сторін:
Від позивача: Римарук Ю.І. - юрисконсульт, (довіреність № 06-318/юр від 12.01.09р.)
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Петихачний Л.М. - головний фахівець юридично-договірного відділу ДП "Укргазмережі", (довіреність № 37/12 від 29.12.08р.)
Від відповідача: Бойчук О.В.- представник, (довіреність № 01/1151 від 26.08.08р.)
СУТЬ СПОРУ: про зобов"язання укласти договір на транспортування природного газу для потреб населення Чернівецької області в 2009р. в редакції Позивача.
Сторонами заявлено клопотання про розгляд спору за межею встановаленого терміну, виходячи при цьому із складності спору, яке судом задоволено.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та керуючись вимогами діючого законодавства - дійшов в спірному випадку наступних висновків.
Стаття 187 Господарського кодексу передбачає, що спори, які виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов"язковим на підставі закону та в інших випадках встановлених законом, розглядаються судом.
Відповідно до частини 6 ст.179 Господарського кодексу України суб"екти господарювання, які забезпечують споживачів електроенергією, зв"язком, послугами залізничного та інших видів транспорту зобов"язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції /послуг/.
Відповідно до наведеного законодавства - позивач звернувся до відповідача про укладення договору на транспортування газу на 2009р., проте, такий договір відповідач відмовився підписати із-за несприйняття запропонованих редакцій п.п. 3.1 та 3.2 проекту договору. При цьому відповідач запропонував виключити із договору п.3.2 та включити в договір п.3.1 в іншій редакції. З запропонованою відповідачем редакцією п.3.1 договору категорично не погодився позивач.
Розглядаючи спір між сторонами в цій частині, суд встановив, що позивач зобов"язується за договором забезпечити в 2009р. транспортування газу, який надійшов в газотранспортну систему виконавця в об"емах згідно укладених договорів замовника. Замовник зобов"язувався здійснювати оплату транспортування газу шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок виконавця відповідно до Алгоритму розподілу коштів. Підставою для таких розрахунків є підписаний уповноваженими представниками замовника і виконавця акт прийому-передачі газу.
Позивач в договорі пропонує встановити правило, відповідно до якого акт прийому-передачі складається на підставі реестрів споживання природного газу, які надаються Чернівецькою філією "Укргазмережі". Такий порядок визначення основного показника, який використовується при розрахунках не визнається відповідачем, з чим погоджується і суд, оскільки, є неправильним визначення об"ему протранспортованого газу без участі сторони, зобов"язаної платити за надані послуги трунспортування.
Неправильним є і позиція відповідача, яка пропонує визначити кількість газу на підставі лічильників кінцевих споживачів, оскільки це фактично одностороннє встановлення об"ему спожитого газу: ні Чернівецька філія "Укргазмережі", ні позивач не наділений повноваженнями провірки цих лічильників та збору інформації по всіх кінцевих споживачах.Таким чином суд прийшов до висновку про те, що спірні пункти договору як і в редакції позивача так і в редакції відповідача е такими, що порушують право другої сторони на участь в установленні /визначенні/ кількості протранспортованого газу, а тому не можуть бути визнані судом такими, що підлягають включення в умови договору в тих редакціях, в яких вони запропоновані сторонами.
Суд погоджується з доводами відповідача про те, що згідно пп.3.4.12 п.3.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕ від 30.09.05р. № 859 - ліцензіат зобов"язаний здійснювати облік природного газу, що надходить до газорозподільчих мереж ліцензіата та транспортується розподільними газопроводами відповідно до укладених договорів.Проте, такий облік повинен відбуватися на межі входження матеріальних цінностей, оскільки після цього розподіл, споживання та облік газу поза межею доступності поставщика.
Представники сторін притримуються своїх позицій, інших варіантів спірних пунктів суду не пропонують, а тому з урахуванням характеру спору та фактичних обставин справи суд вважає за правильне внести зміни в запропонований проект спірних пунктів договору з урахуванням інтересів обох сторін. При цьому судом приймається до уваги те, що
- обов"язковість укладення договору передбачена законом,
- відповідач по справі не володіє приладами обліку на межі входження газу,
- між позивачем та третьою особою по справі підписано Технічну угоду № 4 про умови-при йому передачі природного газу на газорозподільчих станціях у 2008р. від 29.11.2007р., п.3.1 якої передбачає, що для оформлення двосторонніх актів приймання-передачі газу на ГРС, кількість поданого-прийнятого газу визначається за результатами розрахунків вимірювального комплексу, встановленого на ГРС та повіреного органами Держстандарту.Засоби обліку на ГРС є власністю виконавця.
- між сторонами відсутня трьохстороння угода, хоч ситуація вимагає трьох стороннього погодження взаємовідносин, відсутня угода між відповідачем і третьою особою, хоч законодавством передбачено наявність приладів обліку стороною /а не громадянами/, а такими приладами не володіє відповідач /засоби обліку на ГРС є власністю третьої сторони/, і разом з тим відсутні узгоджені умови визначення вартості отриманого газу відповідно до приладів обліку третьої сторони,
- спірний договір має соціальну скерованість, оскільки він укладається на виконання послуг по транспортуванню природного газу для населення.
Приймаючи до уваги викладене, суд вважає за правильне п.п.3.1, 3.2 договору прийняти в редакції позивача з внесенням змін в п.3.2 наступного змісту: реестри споживання природного газу, отримані виконавцем від Чернівецької філії ДП "Укргазмережі" виконавець зобов"язується направити замовнику для перевірки та узгодження данних, після чого вони можуть бути підставою для складання актів приймання-передачі газу. Дане зобов"язання надає право замовнику на урегулювання розбіжностей /в випадку їх наявності/ щодо встановлення об"емів спожитого газу із власником вимірювальних приладів, а можливо і відпрацювання механізмів по участі у складанні відповідних реестрів /можливо на умовах окремого договору/. Без такої дії, реестри, видані Чернівецькою філією ДП "Укргазмережі" не можуть бути підставою для складання актів приймання-передачі між замовником та виконавцем, оскільки обмежують право замовника на участь в визначенні об"емів спожитого газу.При цьому, в випадку непогодження данних реестрів відповідачем, перевагу слід надати реестрам ДП "Укргазмережі" в особі її Чернівецької філії, як стороні яка володіє належними приладами обліку. Таке правило, на думку суду, спонукатиме Чернівецьку філію "Укргазмережі" та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Чернівцігаз" до вироблення механізму обліку газу саме між цими сторонами.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно.
На підставі наведеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити частково.
Зобов"язати сторони укласти договір на транспортування природного газу для потреб населення Чернівецької області в 2009р. в редакції Позивача , за винятком п.3.2 договору, в який внести зміни наступного змісту: після слів "надає філія" доповнити таким: "Реестри споживання природного газу, отримані виконавцем від Чернівецької філії ДП "Укргазмережі" направляються замовнику для перевірки та погодження на термін 5 робочих днів. В випадку непогодження замовником вказаних реестрів в установлений термін або в випадку повернення реестрів з розбіжностями в об"емах спожитого газу, перевага надається реестрам Чернівецької філіїї ДП "Укргазмережі" до встановлення між ДП "Укргазмережі" /Чернівецька філія/ та ВАТ по газопостачанню і газифікації "Чернівцігаз" окремого механізму".
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Чернівцігаз", вул. Винницька, 9А, м. Чернівці, 58000 (р/р 26006301826906 в банку ТОВ КБ "Фінансова ініціатива", МФО 380054, код ЄДРПОУ 03336166) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", вул. Кловський узвіз, 9/1, м. Київ, 01020 (код ЄДРПОУ 30019801), яку представляє філія управління магістральних газопроводів "Прикарпаттрансгаз", вул. Незалежності, 48, м. Івано-Франківськ, 76000 (код ЄДРПОУ 00153133) - 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Фрич М.М.
рішення підписане 23.07.09
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
________________ Бабінець У. В.