79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.06.09 Справа№ 33/60
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом :
Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(м. Львів)
до відповідача :
Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (м. Львів)
про :
стягнення 56 202 (п'ятдесят шість тисяч двісті дві) грн. 18 коп. (з яких: 52 411,31 грн. -основний борг; 1 346,46 грн. -пеня; 2 142,18 грн. -інфляційні; 301,61 грн. -3% річних)
Суддя : Цікало А.І.
При секретарі : Герасименко В.С.
Представники:
Прокуратури:
Чорнописка Н. М. -представник (посвідчення № 60 від 14.04.2009 р.)
Позивача:
Кіндрат Б.Я. -представник (довіреність № 25 від 07.08.2008 р.)
Відповідача:
не з'явився
Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.
Представники учасників процесу, присутні в судовому засіданні, звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового процесу.
Суть спору: 15 квітня 2009 року на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 2709 поступила позовна заява від Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(м. Львів) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (м. Львів) про стягнення 56 202 (п'ятдесят шість тисяч двісті дві) грн. 18 коп. (з яких: 52 411,31 грн. -основний борг; 1 346,46 грн. -пеня; 2 142,18 грн. -інфляційні; 301,61 грн. -3% річних).
Ухвалою суду від 21.04.2009 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.05.2009 р. В судовому засіданні 07.05.2009 р. було оголошено перерву до 02.06.2009 р. У зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача 02.06.2009 р. розгляд справи було відкладено на 16.06.2009 р.
Прокурор вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 21.04.2009 р. та про відкладне розгляду справи від 02.06.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
Позивач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 21.04.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 02.06.2009 р. виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
В судовому засіданні 07.05.2009 р. представник позивача подав до суду акт звірки взаємних розрахунків підписаний сторонами, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 52 411 (п'ятдесят дві тисячі чотириста одинадцять) грн. 31 коп.
В судовому засіданні 16.06.2009 р. представник позивача звернувся до суду із заявою про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 52 411 (п'ятдесят дві тисячі чотириста одинадцять) грн. 31 коп. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку із сплатою такої відповідачем і просить стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова 1 346,46 грн. -пені, 2 142,18 грн. -інфляційних та 301,61 грн. -3% річних.
Представники прокуратури та позивача позов підтримали частково, просили суд провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу припинити, а в частині стягнення пені, інфляційних та 3 % річних задоволити з підстав наведених у заявах та поясненнях.
Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 21.04.2009 р. та про відкладення розгляду справи від 02.06.2009 р. не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та підписом його повноважного представника на бланку про оголошення перерви.
Представник відповідача, будучи присутнім в судовому засіданні 07.05.2009 р., проти позову не заперечив.
Враховуючи те, що прокурором та позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, сплатив суму основного боргу, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати пені, інфляційних та 3 % річних, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду спору, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Перевіркою проведеною прокуратурою Шевченківського району м. Львова в ЛМКП «Львівтеплоенерго», встановлено, що 25.11.2008 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго»та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова укладено Договір № 4336/Ш «Про постачання теплової енергії в гарячій воді»(оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).
Відповідно до п. 1 Договору, позивач зобов'язувався постачати відповідачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а відповідач в свою чергу зобов'язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Згідно п. 6.1 Договору, розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами.
Відповідно до п. 6.2 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 6.3 Договору встановлено, що споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.
Згідно п.7.2.3 Договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач свої договірні зобов'язання щодо постачання теплової енергії та гарячої води виконав повністю.
Відповідач своїх зобов'язань щодо сплати отриманих послуг повністю не виконав тому станом на день звернення з позовом до суду за ним рахується заборгованість за період з листопада 2008 року по березень 2009 року в сумі 52 411 (п'ятдесят дві тисячі чотириста одинадцять) грн. 31 коп.
За неналежне виконання відповідачем зобов'язань, позивачем правомірно, відповідно ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та Договору, нараховано: 1 346,46 грн. -пені, 2 142,18 грн. -інфляційних та 301,61 грн. -3% річних.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач провів оплату за надані послуги (основний борг) після порушення провадження у справі.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Скориставшись наданим йому правом, позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та просить суд припинити провадження в цій частині у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 3 790 (три тисячі сімсот дев'яносто) грн. 25 коп. (з яких: 1 346,46 грн. -пеня; 2 142,18 грн. -інфляційні; 301,61 грн. -3% річних).
Станом на день розгляду справи відповідач сплатив суму основного боргу, доказів сплати пені, інфляційних та 3 % річних не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засіданні не забезпечив, не скористався наданим йому правом на участь у судову процесі та на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частинами 1 та 2 ст. 551 ЦК України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Згідно ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках визначених законом.
За рішенням Конституційного Суду України № З-рп/99 від 08.04.1999 року під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. В контексті пункту 2 статті 121 Конституції України приписи пункту 3 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ та організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.
Згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 року №1752/99 „Про систему центральних органів виконавчої влади” та Законом України „Про джерела фінансування органів державної влади” до системи органів виконавчої влади належать Кабінет Міністрів України, міністерства, комітети, агентства, служби, адміністрації, департаменти, комісії, управління, палати, фонди, інспекції, бюро та інші центральні органи виконавчої влади і місцеві державні адміністрації.
Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго»належить до комунальної власності, основним предметом діяльності якого є виробництво і відпуск теплової енергії споживачам.
Органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Львівська міська рада, яка наділена повноваженнями в галузі житлово-комунального господарства, а саме забезпечення населення та юридичних осіб тепловою енергією.
Оскільки «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, і ця заява, за статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в господарському суді.
Враховуючи викладене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», оскільки «інтереси держави»є оціночним поняттям і прокурор чи його заступник у кожному випадку самостійно визначає в чому ж саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави.
Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку повноважного представника в судові засідання, сплатив суму основного боргу, не представив доказів сплати пені, інфляційних та 3 % річних, не скористався наданим йому правом на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів і на участь у судовому процесі.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, сплатив суму основного боргу, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(м. Львів) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (м. Львів) про стягнення 56 202 (п'ятдесят шість тисяч двісті дві) грн. 18 коп. (з яких: 52 411,31 грн. -основний борг; 1 346,46 грн. -пеня; 2 142,18 грн. - інфляційні; 301,61 грн. -3% річних) обґрунтовані та підлягають до задоволення в частині стягнення 3 790 (три тисячі сімсот дев'яносто) грн. 25 коп. (з яких: 1 346,46 грн. -пеня; 2 142,18 грн. -інфляційні; 301,61 грн. -3% річних).
В частині стягнення 52 411 (п'ятдесят дві тисячі чотириста одинадцять) грн. 31 коп. основного боргу провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору, оскільки такий сплачений відповідачем.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позов Прокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(м. Львів) до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (м. Львів) про стягнення 56 202 (п'ятдесят шість тисяч двісті дві) грн. 18 коп. (з яких: 52 411,31 грн. -основний борг; 1 346,46 грн. -пеня; 2 142,18 грн. -інфляційні; 301,61 грн. -3% річних) -задоволити частково.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (вул. Шевченка, 3-а, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 07638027) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(вул. Д. Апостола, 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 05506460) - 3 790 (три тисячі сімсот дев'яносто) грн. 25 коп. (з яких: 1 346,46 грн. -пеня; 2 142,18 грн. -інфляційні; 301,61 грн. -3% річних).
3. Провадження у справі в частині стягнення 52 411 (п'ятдесят дві тисячі чотириста одинадцять) грн. 31 коп. основного боргу -припинити.
4. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (вул. Шевченка, 3-а, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 07638027) в дохід Державного бюджету України (р/р 31112095600006 Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200, символ звітності банку 092) -562 (п'ятсот шістдесят дві) грн. 02 коп. державного мита.
5. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (вул. Шевченка, 3-а, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 07638027) в дохід Державного бюджету (р/р 31212259700006 в ГУДКУ у Львівській області, МФО 825014; отримувач: УДК у Личаківському районі м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22050000) -118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Накази видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 3 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя Цікало А.І.