ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 34/279
15.06.09
За позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»
до Акціонерного комерційного банку «Європейський»
про стягнення 800 000 грн. депозитного вкладу
Суддя Сташків Р.Б.
-
Представники сторін:
від позивача -
Троян О.П., довіреність №0109-23 від 08.01.2009;
від відповідача -
Мідляр В.В., нач. юр. відділу, довіреність №82 від 25.05.2009.
Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»(далі - Позивач, або Клієнт) звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом до Акціонерного комерційного банку «Європейський»(далі -Відповідач, або Банк) про стягнення 800 000 грн. депозитного вкладу за депозитним договором про вклад «Універсал-плюс» №Д/11/2610 від 22.11.2007 (далі -Депозитний договір).
Позовні вимоги мотивовані невиконанням Банком своїх зобов'язань за Депозитним договором та додатковими договорами до нього щодо повернення Вкладнику депозитного вкладу у сумі 800 000 грн. у строк до 11 березня 2009 року.
20.05.2009 до загального відділу суду надійшов відзив на позовну заяву від Відповідача, який проти позову заперечив з тих підстав, що на поточну дату для забезпечення вирівнювання фінансових показників Банку та виконання зобов'язань перед клієнтами Банку проводиться реорганізація Відповідача шляхом приєднання до Банку іншої банківської установи -ВАТ КБ «Національний стандарт». До закінчення реорганізації виплата по зобов'язанням Банку тимчасово призупинена.
Крім того, Відповідач зазначив, що постановою Правління Національного банку України №293 від 14.05.2009 в АКБ «Європейський»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік -з 15.05.2009 до 14.10.2010, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 15.05.2009 до 14.11.2009.
Відтак, Відповідач послався на ч.2 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(далі -Закон) за зазначив, що оскільки строк розміщення депозитного вкладу закінчився 11.03.2009, у зв'язку з чим на вимоги Позивача розповсюджується дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.
За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
22.11.2007 між Позивачем та Відповідачем укладено Депозитний договір, відповідно до п.1.1 якого Клієнт передає, а Банк приймає на депозитний рахунок грошові кошти у сумі, передбаченій п.1.3 цього договору (далі -Депозит) на умовах цього договору.
Пунктом 1.2 Депозитного договору сторони погодили, що депозитний рахунок №26514000069201 (далі -Депозитний рахунок).
Відповідно до п.1.4 Депозитного договору строк Депозиту -з дня зарахування суми Депозиту на Депозитний рахунок відповідно до умов п.п.2.2.1 п.2.2 цього договору до 22 травня 2008 року включно (далі -строк Депозиту).
24.07.2008 між сторонами укладено додатковий договір №2 до Депозитного договору, яким сторони погодили, що сума Депозиту становить 500 000 грн. та погодили продовжити строк його дії до 26 січня 2009 року.
08.09.2008 між сторонами підписано додатковий договір №3 до Депозитного договору, яким сторони погодили, що сума Депозиту становить 800 000 грн., строк Депозиту -з дня зарахування суми Депозиту на Депозитний рахунок відповідно до умов п.п.2.2.1 п.2.2. цього договору до 11 березня 2009 року включно.
На виконання умов Депозитного договору Позивач розмістив вільні грошові кошти в сумі 800 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовому рахунку ЗАТ «СК «Українська страхова група».
В зв'язку з закінченням терміну дії Депозитного договору та додаткового договору №3 до нього, Позивач звернувся до Відповідача з листом за №03/5159 від 12.03.2009 та просив протягом 3 (трьох) банківських днів повернути депозит у розмірі 800 000 грн. на розрахунковий рахунок №2650056 в ВАТ «Ерсте Банк», МФО 380009, код 30859524.
Однак, Відповідач вказаний лист Позивач проігнорував та залишив без належної уваги.
Пунктом 2.4.2 Депозитного договору передбачено, що Банк зобов'язаний перерахувати суму Депозиту і суму нарахованих процентів за останній період користування Депозитом на поточний рахунок Клієнта, зазначений в розділі 7 цього договору, в день закінчення строку Депозиту/в дату відмови від договору.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.
Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 4 статті 343 ГК України юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.
Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Частиною 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.
Як вбачається, сторонами договору банківського вкладу виступають банк та вкладник, де предметом договору можуть бути грошові кошти (валюта України або іноземна валюта), за користування якими згідно зі статтею 1061 ЦК України банк зобов'язаний виплатити вкладнику проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
До того ж, згідно з пунктом 1.6 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (далі - Положення) банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.
Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В матеріалах справи наявна виписка з рахунку ЗАТ «СК «Українська страхова група»з якої слідує, що залишок коштів на рахунку №26514000069201 становить 200 000 грн.
Факт наявності боргу у Відповідача в сумі 800 000 грн. депозитного вкладу Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що ж стосується посилання Відповідача на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 85 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.
Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
Враховуючи дані норми, при введені у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, останній звільняється від відповідальності за невиконання тих зобов'язань на які поширюється дія мораторію, позаяк вина банку у невиконанні або несвоєчасному виконанні цих зобов'язань відсутня.
При розгляді справи судом було встановлено, що Банк повинен був виконати свої зобов'язання з повернення депозиту до введення мораторію. Ці зобов'язання відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача, як власника вкладу.
Частинами 1 та 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.
Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за Депозитним договором щодо повернення Позивачу суми Депозиту.
При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.
Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Судові витрати, в порядку ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Європейський»(04070, м. Київ, вул. Почайнинська, 38/44, МФО 380184, ідентифікаційний код 19359904, відділення №35 АКБ «Європейський»(02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-В) на користь Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, розрахунковий рахунок №2650056 в ВАТ «Ерсте Банк», МФО 380009, ідентифікаційний код 30859524) 800 000 (вісімсот тисяч) грн. депозитного вкладу, 8 001 (вісім тисяч одну) грн. витрат на оплату державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя
Сташків Р.Б.
Повний текст рішення підписано 16.07.2009