"03" грудня 2014 р.Справа № 916/2679/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюка І.Г.,
суддів: Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.
(склад судової колегії згідно з розпорядженням голови суду)
секретар судового засідання: Бондар М.Ю.
за участю:
від ПП «Ніка-2» - Сажина С.М. - директор, Гамар В.І.- за дов. №Н-3 від 25.12.2013
від відповідача 1 - Желєзко І.Ю. - за дов. б/н від 11.06.2014
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного підприємства «Ніка-2»
на рішення господарського суду Одеської області від 18.09.2014
у справі №916/2679/14
за позовом: Приватного підприємства «Ніка-2»
до відповідачів:
1. Білгород - Дністровського МВ УМВС України в Одеській області;
2. Управління державної казначейської служби України у Білгород - Дністровському районі Одеської області
про стягнення моральної шкоди у розмірі 30 000 грн.
Приватне підприємство «Ніка-2» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Білгород - Дністровського МВ УМВС України в Одеській області, Управління державної казначейської служби України у Білгород - Дністровському районі Одеської області про стягнення моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. на підставі ст.ст. 1167, 1176 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог Приватне підприємство «Ніка-2» посилається на те, що Білгород - Дністровським МВ УМВС України в Одеській області було порушено кримінальне провадження №12013170240002668. В ході розгляд кримінального провадження було встановлено відсутність складу злочину та наявності достатніх підстав для закриття кримінального провадження. Позивач зазначає, що за весь час про кримінальне провадження та начебто «скоєний злочин» стало відомо достатньої кількості людей та організацій, що призвело до падіння ділової репутації підприємства, а діяльність слідчого слід приймати, як дії, що спрямовані на зниження престижу та підрив довіри до діяльності підприємства.
Рішенням господарського суду Одеської області (суддя Степанова Л.В.) від 18.09.2014 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що приписи Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та ст. 1176 ЦК України передбачені підстави відшкодування моральної шкоди фізичній особі, позивачем не надано жодних доказів того, що моральна шкода була нанесена саме Приватному підприємству «Ніка-2», а не його директору - фізичній особі Сажиній С.М., також суд зазначив, що позивачем не заявлено жодних позовних вимог до відповідача - Управління державної казначейської служби України у Білгород - Дністровському районі Одеської області.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Приватне підприємство «Ніка-2» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 18.09.2014 у справі №916/2679/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Зокрема, особа яка подала апеляційну скаргу зазначає, що господарський суд Одеської області неповно встановив всі обставини справи, невірно застосував норми матеріального та процесуального права.
Приватне підприємство «Ніка-2» стверджує, що суд першої інстанції самостійно поклав в мотивувальну частину рішення, посилання на правову позицію, що визначена Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», з визначенням, що відповідна норма регламентує порядок відшкодування шкоди - фізичній особі, однак позивач, жодним чином не визначав свою правову позицію з вказаного нормативного документу, розуміючи, що останній не регламентує позицію у відповідному спорі.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Філінюк І.Г., судді - Лавриненко Л.В., Пироговський В.Т.) від 13.10.2014 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ніка-2» прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.11.2014 о 10:30.
17.10.2014 до Одеського апеляційного господарського суду від Управління державної казначейської служби України у Білгород - Дністровському районі Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить розглянути справу без участі УДКСУ у Білгород - Дністровському районі Одеської області, залишити постанову господарського суду Одеської області від 18.09.2014 по справі №916/2679/14 без змін, апеляційну скаргу ПП «Ніка-2» - без задоволення, з підстав викладених у відзиві.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 розгляд справи відкладався на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
03.12.2014 до початку судового засідання від Білгород - Дністровського МВ УМВС України в Одеській області надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ніка-2», відповідно до якого просить рішення господарського суду Одеської обдасті від 18.09.2014 по справі №916/2679/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ніка-2» без задоволення.
У судове засідання 03.12.2014 з'явивились представник ПП «Ніка-2», який підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі та представник Білгород - Дністровського МВ УМВС України в Одеській області, який надав пояснення та заперечував проти апеляційної скарги з підтав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник Управління державної казначейської служби України у Білгород - Дністровському районі Одеської області в судове засідання 03.12.2014 не з'явився, про час і місце його проведення повідомлений належним чином, про причини нез'явлення суд не повідомили і таким чином не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.
Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України явка у судове засідання це право, а не обов'язок учасників процесу, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 14.08.2013 Білгород - Дністровським МВ УМВС України в Одеській області було порушено кримінальне провадження № 12013170240002668, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України. Слідчим у справі було призначено слідчого СВ Білгород - Дністровським МВ ГУ МВС України в Одеській області ст. лейтенанта міліції Шаркевича Я.В.
Директор Приватного підприємства «Ніка-2» - Сажина С.М. звернулась до Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області з заявою про відвід слідчого Шаркевича Я.В по кримінальному провадженню № 12013170240002668 від 14.08.2013р.
Ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.03.2014 по справі № 495/1441/14-к заяву директора ПП «Ніка-2» - Сажиної С.М. про відвід слідчого було задоволено.
Підставами для відведення слідчого по кримінальному провадженню № 12013170240002668 від 14.08.2013 стали наступні фактори: не надання можливості ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, в частині матеріалів, що стали підставою для порушення кримінальної справи; не розгляд клопотання про закриття кримінальної справи, у зв'язку з відсутністю складу злочину та наявності достатніх підстав для закриття кримінального провадження на підставі рішення господарського суду Одеської області по справі №916/1707/2013; витребування документів, які не мають жодного відношення до порушеної кримінальної справи.
Непогоджуючись з діями посадової особи Білгород - Дністровського МВ УМВС України в Одеській області, ПП «Ніка-2» звернулась з позовом про стягнення моральної шкоди в сумі 30 000 грн. на підставі ст.ст. 1167, 1176 Цивільного кодексу України.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги вказує на те, що за весь час про кримінальне провадження та начебто «скоєний злочин» стало відомо достатньої кількості людей та організацій, що призвело до падіння ділової репутації підприємства, а діяльність слідчого слід приймати, як дії, що спрямовані на зниження престижу та підрив довіри до діяльності підприємства.
Внаслідок протиправної поведінки слідчого та за необхідності доведення власної невинуватості та захистом конституційних свобод, що були порушені слідчим, шляхом використання людських ресурсів (розробка клопотань (заяв), заперечень, участь у судових провадженнях, тощо) та фінансових ресурсів (підготовка документів, проїзд, обслуговування транспортного засобу, зарплатня водія тощо) підприємство зазнало значних втрат.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, п.2 статті зазначає, що моральна шкода також полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як встановлено п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 N4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Постановою також визначено, що під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 №1, під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
Позивач наполягає на тому, що факт відводу слідчого СВ Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області Шаркевича Я.В від здійснення досудового розслідування за кримінальним провадженням № 12013170240002668 від 14.08.2013 та той факт що, про кримінального провадження стало відомо достатньої кількості людей та організацій, що призвело до падіння ділової репутації підприємства є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Разом з тим, як вбачається з вищенаведених приписів зазначених постанов Пленуму Верховного суду України, необхідними підставами для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди є не лише доведення факту падіння ділової репутації підприємства, а й обов'язкове встановлення факту наявності втрат немайнового характеру внаслідок такого падіння.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п.6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.95 N4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння моральної шкоди позивачеві необхідно встановити наявність усієї сукупності зазначених ознак складу цивільного правопорушення (протиправність діяння, факт заподіяння шкоди (у даному випадку - саме моральної), причинний зв'язок між протиправним діянням і шкодою, вина заподіювана шкоди), тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
За приписами статті 33 ГПК України обов'язок доведення обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог, лежить на цій стороні.
Втім, позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів того, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачем - 1 була заподіяна позивачу моральна шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та не було надано доказів на підтвердження такої шкоди.
Отже позивачем не доведено наявності всіх елементів складу правопорушення, заподіяння якого тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодуванні моральної шкоди.
На підставі вищенаведеного, доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків господарського суду Одеської області не спростовують, а відтак не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.
Скаржник в апеляційній скарзі також зазначив що, суд першої інстанції неправомірно послався в мотивувальній частині рішення на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», з цього приводу, колегієя суддів зазначає що це писалання суду перщої інстанції є неправомірним з огляду на заявлені позовні вимоги саме юридичною особою, проте відповідно до вимог ст. 104 ГПК України таке порушення не призвело до прийняття неправильного рішення, тому немає підстав для його скасування.
Таким чином, рішення господарського суду Одеської області від 18.09.2014 є законним та обґрунтованим, оскільки його винесено в результаті повного з'ясування обставин, що мають значення для справи та правильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства «Ніка-2» суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99,
101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,
Рішення господарського суду Одеської області від 18.09.2014 у справі №916/2679/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства «Ніка-2» - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Повний текст постанови підписано 03.12.2014.
Головуючий суддя І.Г. Філінюк
Суддя Л.В. Лавриненко
Суддя В.Т. Пироговський