« 26» листопада 2014 р. Справа №922/666/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі Пляс Л.Ф.,
за участю представників:
позивача - Звада Р.В., за довіреністю №2690 від 04.11.2013 року;
відповідачів - не з'явилися;
третіх осіб - не з'явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», м.Донецьк, (вх.№3364Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2014 року по справі №922/666/14,
за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», м.Донецьк,
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сібір'єр», м.Харків,
2. Арбітражного керуючого Шапілова Сергія Анатолійовича, м.Харків,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс - Технолоджи», м.Харків,
2. Товарна біржа «Правопорядок», м.Карлівка,
про визнання недійсними договорів,-
У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сібір'єр» та арбітражного керуючого Шапілова С.А., в якому просило суд:
- визнати недійсними з моменту укладення договір купівлі-продажу №001 від 11.10.2013 року, договір купівлі-продажу №002 від 11.10.2013 року, договір купівлі-продажу №003 від 11.10.2013 року, договір купівлі-продажу №004 від 11.10.2013 року, договір купівлі-продажу №005 від 11.10.2013 року, договір купівлі-продажу №006 від 11.10.2013 року, договір купівлі-продажу №007 від 11.10.2013 року, договір купівлі-продажу №008 від 11.10.2013 року, договір купівлі-продажу №009 від 11.10.2013 року, договір купівлі-продажу №0010 від 11.10.2013 року, договір купівлі-продажу №0011 від 11.10.2013 року, договір купівлі-продажу №0012 від 11.10.2013 року, договір купівлі-продажу №0013 від 11.10.2013 року, договір купівлі-продажу №0014 від 11.10.2013 року, договір купівлі-продажу №0015 від 11.10.2013 року, договір купівлі-продажу №0016 від 11.10.2013 року, договір купівлі-продажу №0017 від 11.10.2013 року, договір купівлі-продажу №0018 від 11.10.2013 року, договір купівлі-продажу №0019 від 11.10.2013 року, укладені між ТОВ «Комплекс - Технолоджи», в особі ліквідатора Шапілова Сергія Анатолійовича та ТОВ «Сібір'єр» в особі Лешика Маркіяна Володимировича. Застосувати наслідки недійсності правочину, а судові витрати покласти на відповідачів.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.07.2014 року по справі №922/666/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., суддя Дзюба О.А., суддя Шатерніков М.І.) в частині позовних вимог щодо визнання недійсними з моменту укладення договору купівлі-продажу №001 від 11.10.2013 року, договору купівлі-продажу №002 від 11.10.2013 року, договору купівлі-продажу №003 від 11.10.2013 року, договору купівлі-продажу №004 від 11.10.2013 року, договору купівлі-продажу №005 від 11.10.2013, договору купівлі-продажу №006 від 11.10.2013 року, договору купівлі-продажу №007 від 11.10.2013 року, договору купівлі-продажу №008 від 11.10.2013 року, договору купівлі-продажу №009 від 11.10.2013 року, договору купівлі-продажу №0010 від 11.10.2013 року, договору купівлі-продажу №0011 від 11.10.2013 року, договору купівлі-продажу №0012 від 11.10.2013 року, договору купівлі-продажу №0013 від 11.10.2013 року, договору купівлі-продажу №0014 від 11.10.2013 року, договору купівлі-продажу №0015 від 11.10.2013 року, договору купівлі-продажу №0016 від 11.10.2013 року, договору купівлі-продажу №0017 від 11.10.2013 року, договору купівлі-продажу №0018 від 11.10.2013 року, договору купівлі-продажу №0019 від 11.10.2013 року, укладені між ТОВ «Комплекс - Технолоджи», в особі ліквідатора Шапілова Сергія Анатолійовича та ТОВ «Сібір'єр» в особі Лешика Маркіяна Володимировича - провадження у справі припинено.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Публічне акціонерне товариство «Перший Український міжнародний банк» із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2014 року по справі №922/666/14 та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2014 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» прийнято до провадження та призначено до розгляду.
24.11.2014 року від арбітражного керуючого Шапілова С.А. (2-й відповідач) надійшов відзив по справі (вх.№11030), в якому він просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2014 року по справі №922/666/14 без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «ПУМБ» - без задоволення.
Крім того, арбітражний керуючий Шапілов С.А. надав до суду заяву (вх.№11033 від 24.11.2014 року), в якій просить суд розглядати справу за його відсутності.
Перший відповідач та треті особи, відзивів на апеляційну скаргу не надали, своїх представників у судове засідання Харківського апеляційного господарського суду не направили, про причини неявки суд не сповістили, про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені. У відповідності до штампу вихідної кореспонденції Харківського апеляційного господарського суду (вих.№016357) ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження була направлена 24.10.2014 року у кількості п'яти примірників, що підтверджує належне надіслання копій процесуальних документів - ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження від 24.10.2014 року учасникам судового процесу.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи, зважаючи на те, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників відповідачів та третіх осіб.
У судовому засіданні 26.11.2014 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі та просив її задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи, 17.07.2008 року між ПАТ «Перший Український міжнародний банк» (позивач у справі) та ТОВ «Комплекс-Технолоджи» (1-ша третя особа, боржник) укладено кредитний договір №17/07-КД, відповідно до умов якого банк надав ТОВ «Комплекс-Технолоджи» кредит у розмірі 100000,00 доларів США.
З метою забезпечення зобов'язань боржника, взятих на себе, відповідно до умов кредитного договору, укладено договір застави рухомого майна №17/07-ЗРМ від 17.07.2008 року, згідно якого ТОВ «Комплекс-Технолоджи» передало в заставу банку рухоме майно (виробниче обладнання).
Постановою господарського суду Харківської області від 27.01.2010 року у справі №Б-50/233-09 на підставі ст. 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс-Технолоджи» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Зазначеною постановою скасовані обтяження щодо майна банкрута, в тому числі приватне обтяження - заставу усього рухомого майна, яке зареєстроване 17.07.2008 року в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №7582667 Приватним нотаріусом Київського МНО ОСОБА_4 на підставі договору застави рухомого майна №17/07-ЗРМ, посвідченого ПН Київського МНО ОСОБА_4 17.07.2008 року за №6148.
Ухвалою господарського суду від 21.03.2013 року по справі №Б-50/233-09 призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Шапілова С.А. (перший відповідач, ліквідатор).
У зв'язку з наявною заборгованістю за кредитним договором, позивачем у справі про банкрутство №Б-50/233-09 заявлені свої вимоги до боржника в розмірі 118303,87 дол. США та 168919,24 грн., які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів.
Під час здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором, відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вживались заходи щодо реалізації майна банкрута.
Так, з метою визначення ліквідаційної вартості майна банкрута ліквідатором було замовлено проведення незалежної оцінки з залученням спеціалізованого суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Юніверс Консалтинг», яким 27.10.2011 року складено звіт про незалежну оцінку основних засобів, що обліковуються на балансі ТОВ «Комплекс-Технолоджи» та висновок про вартість майна №49.
У зв'язку із закінченням терміну дії зазначеного звіту і висновків, ліквідатор звернувся до суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Юніверс Консалтинг», яким було актуалізовано звіт про незалежну оцінку основних засобів, що обліковуються на балансі ТОВ «Комплекс-Технолоджи» та висновок про вартість майна №49 і продовжено їх термін до 27.09.2012 року.
Відповідно висновку про вартість майна №252 від 30.09.2013 року наданого ТОВ «ЗемЮрКонсалтинг», вартість кожного з об'єктів оцінки складає від 200,00 грн. до 500,00 грн., тобто не перевищує одну тисячу гривень. Загальна вартість майна боржника становила 9200,00 грн.
Так, судом встановлено, що 23.04.2012 року ліквідатором було укладено договір на організацію та проведення відкритих торгів (аукціону) №2305 із Товарною біржею «Універсальний «Торговий двір».
З листа президента Товарної біржи «Універсальний торговий дім» вбачається, що 15.06.2012 року були проведені торги, в результаті яких реалізовано майно ТОВ «Комплекс-Технолоджи». Переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Сібір'єр», але переможець не сплатив кошти за майно.
Повторні торги були призначені на 20.11.2012 року, але на торги не з'явився жоден учасник, тому торги не відбулися.
11.10.2013 року між ТОВ «Комплекс-Технолоджи» та ТОВ «Сібір'єр» укладено договори купівлі-продажу майна банкрута, які ПАТ «Перший Український міжнародний банк» просить визнати недійсними.
ПАТ «ПУМБ», звертаючись до суду з позовною заявою обґрунтовує її тим, що він є кредитором у справі про банкрутство ТОВ «Комплекс-Технолоджи» та заставодержателем реалізованого ТОВ «Сібір'єр» майна, відчуження якого відбулося з порушенням норм Закону України про банкрутство, які полягають у порушенні процедури реалізації майна в межах справи про банкрутство, зокрема, проведення оцінки, погодження реалізації майна та ін. Тобто, позивач вважає, що має місце порушення його прав як кредитора у справі про банкрутство ТОВ «Комплекс-Технолоджи».
Відповідно до вимог ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Вказаний закон слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника (санації), визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди тощо.
Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом, а також здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
Згідно вимог п. 1 ст. 30 Закону України про банкрутство після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна. Порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна погоджуються з комітетом кредиторів. У разі надходження двох і більше пропозицій щодо придбання майна банкрута ліквідатор проводить конкурс (аукціон). Порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Як вбачається з матеріалів справи та вірно зазначено судом першої інстанції, реалізація майна та укладення спірних договорів купівлі-продажу майна, належних на праві власності ТОВ «Комплекс-Технолоджи» здійснено у ліквідаційній процедурі у межах справи №Б-50/233-09 про банкрутство останнього, а ліквідаційна процедура була відкрита згідно прийнятої у вказаній справі постанови від 27.01.2010 року.
Матеріали справи свідчать, що на даний час ліквідаційна процедура ТОВ «Комплекс-Технолоджи» триває.
Положення ст. 17 Закону України про банкрутство врегульовує, у тому числі, питання правовідносин, що виникають під час продажу майна боржника під час провадження по справі про банкрутство, а також підстави для визнання угод, укладених боржником, недійсними.
Відповідно до ч.10 вказаної статті керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.
У п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» роз'яснено, що до компетенції господарських судів віднесено розгляд усіх справ про банкрутство. Зазначені справи відповідно до частини другої статті 4-1 ГПК України розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законами України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та «Про банки і банківську діяльність». Господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів, вчинених керуючим санацією (ліквідатором); визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника.
Таким чином, встановивши, що порядок продажу майна боржника, яке є предметом за спірними договорами купівлі-продажу, включеного до ліквідаційної маси останнього, врегульований нормами, зокрема, ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» і такий продаж здійснюється у ліквідаційній процедурі у межах справи про банкрутство, місцевий господарський суд правомірно вказав, що спори про визнання недійсними таких правочинів з підстав, передбачених нормами діючого законодавства, та з підстав порушення норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», вирішуються у межах відповідної справи про банкрутство, оскільки такі спори безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в цій справі.
Виходячи із системного аналізу положень Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що спір між позивачем та відповідачами про визнання недійсними договорів купівлі-продажу не підлягає вирішенню господарським судом в порядку позовного провадження, а тому таке провадження підлягає припиненню.
Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції приймаючи судове рішення про припинення провадження у справі невірно застосував норми процесуального права.
Так, відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала.
Проте, місцевий господарський суд припиняючи провадження у справі прийняв рішення, а не ухвалу, що суперечить суті висновків суду першої інстанції та приписам ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
При прийнятті позовної заяви ПАТ «ПУМБ» суд першої інстанції також допустився процесуальних помилок. Так, ПАТ «ПУМБ», звертаючись до господарського суду Харківської області за захистом свого порушеного права як кредитора у справі про банкрутство ТОВ «Комплекс-Технолоджи» надав позовну заяву. У тексті позовної заяви, заявником самостійно було визначено, що вона подається по справі №Б-50/233-09 про банкрутство ТОВ «Комплекс-Технолоджи», суддею доповідачем по якій є суддя Савченко А.А.
Тобто, позивачем ПАТ «ПУМБ» при зверненні до суду надано оцінку та вбачається розуміння того, що така заява повинна розглядатися в межах справи про банкрутство.
Однак, суд першої інстанції, при отриманні заяви ПАТ «ПУМБ», на вищевказане уваги не звернув та здійснив реєстрацію такої заяви, як позовної, що призвело до визначення щодо вказаної заяви судді-доповідача автоматизованою системою документообігу без урахування спеціалізації судді та подальшу її передачу для розгляду в межах окремого позовного провадження, що є невірним.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2014 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1218,00 грн.
Ставки судового збору визначенні у ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Так, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір за ставкою 1 розмір мінімальної заробітної плати.
ПАТ «Перший Український міжнародний банк», звертаючись до суду з позовною заявою просив визнати недійсними 19 (дев'ятнадцять) договорів купівлі-продажу.
Отже, позовна заява ПАТ «Перший Український міжнародний банк» містить дев'ятнадцять немайнових вимог.
У пункті 2.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зазначено, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Отже, за умови розгляду заяви ПАТ «ПУМБ» про визнання недійсним договорів купівлі-продажу у позовному провадженні він повинен був сплатити судовий збір як за дев'ятнадцять немайнових вимог.
Проте, ПАТ «ПУМБ», звертаючись до суду з позовною заявою про визнання недійсним договорів купівлі-продажу сплатив судовий збір у розмірі 1218,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням, яке міститься в матеріалах справи. Тобто за ставкою судового збору, який підлягає сплаті за умови розгляду такої заяви в межах справи про банкрутство.
Сплата позивачем судового збору у такому розмірі тільки додатково підтверджує те, що позовна заява повинна розглядатися саме в межах справи про банкрутство.
ПАТ «ПУМБ» подавалася позовна заява з одних підстав, зокрема, щодо недотримання ліквідатором боржника норм Закону України про банкрутство при реалізації майна, проте суд першої інстанції не надаючи даному факту оцінки безпідставно здійснив розподіл такої позовної заяви для її розгляду в порядку позовного провадження.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог ПАТ «Перший Український міжнародний банк» в частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину - договорів купівлі-продажу між ТОВ «Комплекс-Технолоджи» в особі ліквідатора Шапілова С.А. та ТОВ «Сібір'єр» виходячи з наступного.
Зазначені вимоги неможливо розглядати самостійно не надаючи правової оцінки дійсності правочинам, оскільки такі вимоги є пов'язаними та є за своєю суттю правовим наслідком визнання правочинів недійсними.
Відмова або задоволення вказаних позовних вимог може мати місце тільки за умови розгляду вимог про визнання недійсним правочинів - договорів купівлі-продажу.
Суд першої інстанції фактично не розглядаючи по суті вимоги про визнання недійсними правочинів, припинив у цій частині провадження у справі і безпідставно та передчасно вирішив відмовити у задоволенні вимог, які за своєю суттю є правовим наслідком оскаржуваних угод, що свідчить про обмеження прав та інтересів такої сторони.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд неправильно застосував норми процесуального права, через що рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2014 року по справі №922/666/14 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» - частковому задоволенню.
У відповідності до норм Господарського процесуального кодексу України, у випадку скасування апеляційною інстанцією судового акту про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції було невірно прийнято судове рішення про припинення провадження у справі та відмову в задоволенні вимог, які є правовим наслідком від основних вимог, то такий судовий акт має бути скасований, а справа, враховуючи порушення, які були допущенні при її реєстрації, передачі до суду першої інстанції на стадію реєстрації, з метою їх усунення.
Керуючись ст.ст. 43, 99, 101, п.2 ст. 103, п. 1, 3 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2014 року по справі №922/666/14 скасувати.
Справу №922/666/14 передати до господарського суду Харківської області на стадію реєстрації в межах справи №Б-50/233-09.
Повний текст постанови складено 01 грудня 2014 року.
Головуючий суддя Черленяк М.І.
Суддя Ільїн О.В.
Суддя Хачатрян В.С.