Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" листопада 2014 р.Справа № 922/4278/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.
розглянувши справу
за позовом Приватного підприємства "Інсталпласт-ХВ" (м. Городок Львівської області)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Харків)
про стягнення 108315,83 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Кононенко І.В., довіреність вих. № 377 від 22.10.2014 р.;
відповідача - не з"явився;
29 серпня 2014 року Приватне підприємство "Інсталпласт-ХВ", м. Городок Львівської області звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків, 77715 грн. основного боргу, 5588,95 грн. пені, 25011,88 грн. річних та 2166,32 грн. судового збору.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов договору № 05-06-12-02 на поставку труб і фасонних частин для водовідведення, водопостачання, подачі горючих газів від 05.06.2012 р. неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 вересня 2014 року прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 20 жовтня 2014 року.
20 жовтня 2014 року представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 77715 грн. основного боргу, 5576,67 грн. пені, 24884,72 грн. річних та судового збору.
Розгляд справи продовжено з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
В судовому засіданні 20 жовтня 2014 року оголошено технічну перерву до 03 листопада 2014 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 листопада 2014 року було відкладено розгляд справи на 17 листопада 2014 року.
14 листопада 2014 року представник позивача надав додаткові пояснення, в яких зазначив, що аналіз попередніх поставок, а також часткова оплата відповідача за отриманий товар свідчать про факт отримання відповідачем товару згідно видаткової накладної № 4968 в повному обсязі та підтверджують справедливість позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 листопада 2014 року було відкладено розгляд справи на 25 листопада 2014 року.
24 листопада 2014 року представник позивача надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.
25.11.14 р. представник позивача у судовому засіданні підтримав зменшені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 036099/1.
Справа розглядається судом за відсутністю та представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав, суд виходить з наступного.
05 червня 2012 року між Приватним підприємством "Інсталпласт-ХВ" (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) був укладений договір № 05-06-12-02 на поставку труб і фасонних частин для водовідведення, водопостачання, подачі горючих газів (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач поставляє, а відповідач, приймає та оплачує товар в кількості, асортименті, за цінами і термінами постачання згідно додаткам (специфікаціям) на кожну партію товару, що є невід"ємною частиною договору.
Пунктом 5.2 договору сторони домовились, що відповідач зобов"язується оплатити товар шляхом перерахування грошової суми у розмірі 100% вартості партії товару на розрахунковий рахунок відповідача або готівкою в касу підприємства протягом 14 календарних днів з моменту отримання відповідачем. Моментом отримання відповідачем товару є його прийняття, що посвідчується підписом уповноваженої особи на видаткових накладних з вказівкою дати прийняття.
Пунктами 6.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов"язань, якщо інший термін не вказано в договорі. Даний договір діє до 31 грудня 2012 року. Якщо ні одна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення договору за 1 місяць до закінчення його терміну, то даний договір вважається продовженим на 1 рік, крім випадків, передбачених законодавством.
На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 85 715 грн. на підставі видаткової накладної № 4968 від 23.07.2013 р., яка підписана обома сторонами.
Позивачем був виставлений до оплати відповідачу рахунок № 4085 від 23.07.2013 р. на оплату 85 715 грн.
Відповідач розрахувався за товар частково на суму 8000 грн., що підтверджується витягом банку від 09.12.2013 р. та прибутковим касовим ордером № 373 від 01.04.2014 р. (платник ФО-П ОСОБА_1, підстава - РахунокНОМЕР_2 від 23.07.2013 р.).
З'ясовуючи обставини справи, суд звертає увагу на пояснення позивача, в яких останній зазначив, що аналіз попередніх поставок, а також часткова оплата відповідача за отриманий товар свідчать про факт отримання відповідачем товару згідно видаткової накладної № 4968 в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензією № 288 від 05.09.2014 р. з вимогою погасити заборгованість за накладною № 4968 від 23.07.2013 р. згідно договору № 05/06/12-02 від 05.06.2012 р. в сумі 77715 грн. до 15.09.2014 р., проте вказана вимога залишилась без задоволення.
Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару за договором, у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 77 715 грн. основного боргу, 5 576,67 грн. пені, 24 884,72 грн. 27 % річних.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
За загальним положенням цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписом ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, тому визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 77 715 грн. обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 7.2 договору, в випадку несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує позивачу 27% річних від вартості товару, яка не була оплачена в терміни, зазначені в ст. 5 цього договору.
Позивачем нараховано відповідачу до стягнення згідно уточнених позовних вимог 24 884,72 грн. 27 % річних.
Судом здійснено перерахунок 27 % річних та встановлено, що позивач у розрахунку допустив помилки. За розрахунком суду 27 % річних за період з 07.08.13 р. по 23.09.14 р. з урахуванням часткових проплат складають 24 816,55 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що уточнена позовна вимога про стягнення з відповідача 27 % річних підлягає задоволенню у сумі 24 816,55 грн.
В стягненні 68,17 грн. 27 % річних слід відмовити.
Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Пунктом 7.1 договору передбачена відповідальність сторін, а саме за прострочення оплати товару в терміни, які вказані у рахунку, відповідач повинен сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невчасного виконання грошового зобов"язання за кожен день прострочення оплати протягом всього періоду прострочення без обмеження терміну позовної давності, але не більше 5 років.
Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов"язання повинно бути виконано.
Сторони у договорі домовились, що позовна давність, встановлена законом для стягнення пені збільшується у відповідності до ст. 259 ЦК України, а штрафні санкції підлягають стягненню протягом всього часу прострочення оплат товару відповідачем, але не більше 5 років.
Позивачем нараховано відповідачу, згідно уточнених позовних вимог, пеню в сумі 5 576,67 грн. Однак, при розрахунку пені відповідач помилився.
За розрахунком суду пеня за період з 07.08.13 р. по 06.02.14 р., з урахуванням часткових проплат, складає 5 544,05 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.
В стягненні 31,72 грн. пені відмовити, як зайво нарахованої.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 11, 259, 526, ч. 3 ст. 549, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625, ст. 629, ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Приватного підприємства "Інсталпласт-ХВ" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 108 176,39 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, р/р № НОМЕР_3 в АТ "Укрсиббанк", МФО 351005) на користь Приватного підприємства "Інсталпласт-ХВ" (81500, Львівська область, м. Городок, код ЄДРПОУ 20818151, р/р № 26001013015866 в ПАТ "Дочірній банк Сбербанк Росії", МФО 320627) 77 715 грн. основного боргу, 24 816,55 грн. 27% річних, 5 544,95 грн. пені, 2163,52 грн. судового збору.
В стягненні 31,72 грн. пені та 68,17 грн. 27 % річних відмовити.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 01.12.2014 р.
Суддя О.В. Смірнова