01.12.2014 р. Справа № 912/1575/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,
суддів Пруднікова В.В., Орєшкіної Е.В. (склад судової колегії було змінено на підставі розпорядженням керівника апарату суду від 12.11.2014р. про повторний автоматичний розподіл справи)
При секретарі судового засідання Валяр М.Г.
За участю представників сторін:
від позивача: Богнер А.М., паспорт серія ЕА 246600 від 12.03.97, директор;
від позивача: Гончаренко В.О., довіреність №б/н від 12.05.14, представник;
представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явились.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Богнер" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2014р. у справі №912/1575/14
за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Богнер",
Кіровоградська область, Петрівський район, с. Богданівка
до відповідача-1 Петрівської районної державної адміністрації
Кіровоградської області, смт. Петрове Кіровоградської області
відповідача-2 Головного управління Держземагентства у
Кіровоградській області, м. Кіровоград
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Реєстраційної служби Петрівського районного управління юстиції смт. Петрове Кіровоградської області
про визнання договору оренди землі поновленим
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2014р. у справі №912/1575/14 (суддя Поліщук Г.Б.) у задоволені позову відмовлено. Рішення мотивоване тим, що право позивача на поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах можливе лише за відсутності заперечень з боку сторін та за наявності рішення органу державної влади, яке відсутнє.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне сільськогосподарське підприємство "Богнер" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати як прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що з дня закінчення терміну дії договору оренди землі жодних заперечень з боку орендодавця не отримував, продовжує користуватися земельною ділянкою та виконувати умови договору, зокрема, щодо сплати орендної плати. Вважає, що договір оренди відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин) є поновленим до 06.11.2017р. зі сплатою орендної плати у грошовій формі в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік.
Відповідач-1 не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, надіслав до суду клопотання від 28.11.2014р. про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач-2 також не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, не зважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Відповідно до наданого ним відзиву на апеляційну скаргу від 02.10.2014р. вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, оскільки скаржником не зазначено, які саме норми матеріального та процесуального права були порушені судом. Просив скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.
Третя особа не забезпечила явку в судове засідання повноважного представника, причин неявки не повідомила, не зважаючи на те, що належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників Позивача, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом при розгляді справи встановлено, що 17.10.2002р. відповідно до розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації (надалі - Відповідач-1) від 12.07.2002р. №293-р, яким Приватному сільськогосподарському підприємству "Богнер" (надалі - Позивач) надано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку поліпшених пасовищ із земель резервного фонду на території Богданівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 297,71га (а.с. 28), був укладений договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір) між Відповідачем-1, як орендодавцем, та Позивачем, як орендарем строком на 5 років, починаючи з дати реєстрації (п. 2.2. Договору).
Вказаний Договір був зареєстрований у Богданівській сільській раді 06.11.2002р. за № 7 (а.с. 11, на звороті). Таким чином, строк дії Договору - з 06.11.2002р. по 06.11.2007р.
На виконання Договору 24.10.2002р. Відповідач-1 передав Позивачу у користування 297,71 га поліпшених пасовищ на території Богданівської сільської ради, про що сторонами підписаний акт прийому - передачі земельної ділянки в натурі від 24.10.2002р. (а.с. 12).
Відповідно до п.2.2. Договору, по закінченню терміну договору Позивач має переважне право на поновлення договору на новий термін. У цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше ніж за два місяці до його закінчення.
Позивач звернувся до Відповідача-1 з листом без номеру та дати, що отриманий останнім 12.12.2007р.(а.с. 29), в якому просив поновити Договір терміном на 25 років з орендною платою 1,6% від грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідачем-1 не надано згоди на продовження терміну дії Договору у зв'язку з його невідповідністю Типовому договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. №220. Зазначено, що право Позивача на користування землею буде припинено, а земельна ділянка вилучена до земель запасу та виставлена на аукціони (лист від 24.01.2008р. №19-12/2, а.с. 30).
Позивач, посилаючись на те, що і досі користується земельною ділянкою та виконує умови договору, а також на норми ст. 764 Цивільного кодексу України, ст. 33 Закону України «Про оренду землі», звернувся із даним позовом та просить визнати Договір поновленим до 06.11.2017р. на тих самих умовах, які були передбачені договором, зі встановленою орендною платою у грошовій формі в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції станом на момент закінчення строку Договору) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки, відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або в комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання земельної ділянки, що передбачено ст.ст. 116, 124 Земельного кодексу України. Відтак, діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Водночас зобов'язання цього органу в судовому порядку укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності зазначеного рішення є неможливим (крім випадку, передбаченого статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України), оскільки це порушує передбачену Конституцією України виключну компетенцію цих органів. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012р. у справі №44/69 та узгоджується з п. 2.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».
Як вбачається з листа Відділу Держземагентства в Петрівському районі станом на 01.07.2014 року за Позивачем на території Богданівської сільської ради Петрівського району обліковується земельна ділянка загальною площею 1042,3266 га ріллі (оренда земельних ділянок громадян - власників земельних часток (паїв). Земельна ділянка із земель державної власності площею 297,71 га не обліковується за Позивачем, а обліковується в ненаданих землях запасу на території Богданівської сільської ради Петрівського району.
Таким чином, рішення щодо передачі спірної земельної ділянки у користування Позивачу на наступний термін з 06.11.2007р. Петрівською районною державною адміністрацією не приймалось, а, навпаки, висловлено заперечення (лист від 24.01.2008р. №19-12/2, а.с. 30).
З огляду на встановлені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість визнати в судовому порядку поновленим договір оренди земельної ділянки від 17.10.2002р., що був укладений між позивачем та відповідачем-1, на той же строк та на тих же умовах.
Крім того, слід зазначити, що у листах від 12.12.2007р. (а.с.29) та від 07.04.2011р. за №26 (а.с.13), адресованих відповідачу-1, позивач просив про інші умови оренди землі, ніж були визначені в спірному договорі, а саме продовжити строк дії договору на 25 років (на 20 років). Такі звернення орендодавця не можуть вважатися заявами про поновлення дії договору в розумінні ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Щодо посилань скаржника на застосування до спірних відносин ст. 764 Цивільного кодексу України апеляційний суд зазначає, що з урахуванням положень статті 3 Земельного кодексу України правове регулювання відносин, пов'язаних з орендою земельних ділянок, здійснюється спеціальним земельним законодавством, а договір оренди землі не є тотожним зобов'язанням найму, визначеним у Цивільному кодексі України.
В позові до відповідача-2 також слід відмовити, оскільки позивачем не наведено в чому ж полягає порушення його прав з боку Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області.
Враховуючи викладене, підстав для скасування чи зміни рішення суду відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України не вбачається, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Кіровоградської області без змін.
Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на Позивача.
Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процессуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства "Богнер" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2014 р. у справі № 912/1575/14 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.
Повний текст постанови складений 03.12.2014р.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя В.В. Прудніков
Суддя Е.В. Орєшкіна