73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
02 грудня 2014 р. Справа № 923/1589/14
Господарський суд Херсонської області у складі судді Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А., за участю представників учасників процесу:
від позивача: Дмитрієва Є.М.
від відповідача: Скрицького Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства "Бізон-Тех 2006", м. Запоріжжя
до Приватного підприємства "Агро-Простір", смт. Верхній Рогачик Херсонської області
про стягнення 478 926,16грн.
Описова частина рішення.
Про обставини справи зазначено в ухвалі суду від 13.11.2014р., якою розгляд справи відкладався.
Провадження у справі порушено за позовом про стягнення 478 926 грн. 16 коп. у відносинах, врегульованих договором поставки насіння № ТК-Н-18 від 07.02.2012р.
За викладенням позовної заяви позивач зазначив, що складовими ціни позову є 92904 грн. боргу, 229 682,73 грн. індексації ціни товару, здійсненої на підставі п.5.6 договору, 128 124грн. штрафу, 28 215,43грн. пені.
Відповідач визнав позов щодо вимог про стягнення 92904грн. боргу, заперечує проти решти вимог з таких обґрунтувань.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання законом встановлена виключно у вигляді пені. Заміна такої пені штрафом не допускається, тому вимога про стягнення штрафу є неправомірною. Поряд з цим розрахунок пені за ставкою 0,05% від суми боргу не відповідає граничному рівню встановленому Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відшкодування втрат від інфляції за ст.625 ЦК України передбачає сплату боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочки платежу, а не заявлену позивачем індексацію ціни товару, що полягає у прив'язці такої ціни до зміни співвідношення гривні і долара США.
Щодо визнаної частини позовних вимог відповідач просить надати відстрочку виконання рішення до 01.09.2015р., мотивуючи клопотання наступним: "У зв'язку із складним фінансовим становищем відповідач не має можливості погасити зазначену заборгованість перед позивачем вчасно та в повному обсязі.
Вкрай важке фінансове становище викликано наступними об'єктивними обставинами.
Єдиним напрямком діяльності відповідача є виробництво сільськогосподарської продукції. Оскільки ця діяльність є сезонною, то основні доходи підприємство отримує протягом липня-серпня.
На даний час відповідачем засіяно 538 га рапсу, 462 га озимого ячменю, 527,7 га озимої пшениці.
Таким чином, навіть за цінами сезону 2014р. відповідач планує отримати загальну суму виручки від продажу зазначеної сільськогосподарської продукції приблизно 8500000грн., що надасть можливість відповідачу повністю розрахуватись з позивачем протягом липня-серпня 2015р.
Звичайно, для фактичного отримання очікуваного прибутку треба провести відповідні підготовчі роботи, пов'язанні з утриманням землі, її обробкою, підготовкою технічного парку відповідача та ін.
Для проведення комплексу робіт з вирощування та збирання врожаю 2015р. відповідачем укладені відповідні договори підряду.
Загальна вартість робіт за цими договорами згідно кошторису складає 1026000грн., з яких 30% - 307800грн. має бути сплачена до 01.02.2015р., решта - до 20.05.2015р. (поетапно, у розмірі фактично виконаних робіт).
Зазначені грошові зобов'язання перед підрядниками та іншими кредиторам у даний час для відповідача є значними, але реальними.
Проте, відкриття позивачем виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення саме у даний час призведе до арешту банківських рахунків відповідача і неможливості своєчасних розрахунків за роботи з підготовки до сільськогосподарського сезону 2015р., оскільки таких коштів і для розрахунку з позивачем, і для розрахунків з підрядниками та іншими кредиторами, у відповідача не має.
Отже, відкриття виконавчого провадження саме у даний час не призведе до виконання судового рішення у повному обсязі і створить загрозу отримання відповідачем доходів від врожаю 2015р., якими відповідач планує повністю розрахуватись з позивачем, що звичайно, взагалі зробить неможливим виконання судового рішення".
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення, вважаючи відсутніми підстави для такої відстрочки.
Визнання позову є процесуальним правом відповідача, з яким кореспондується повноваження суду задовольнити визнаний позов у випадку, якщо дія відповідача з визнання позову не суперечить закону або не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. Відповідно до ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтереси інших осіб.
Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Суд на підставі наведеної ч.5 ст.78 ГПК України задовольняє визнані позовні вимоги щодо стягнення 92904грн. боргу, не встановивши, щоб визнання відповідачем позовних вимог про стягнення цієї суми суперечило законодавству або порушувало права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідач дійсно винен позивачу цю суму, частково не оплативши насіння для сівби, що поставлялось за такими накладними у відносинах за договором поставки насіння № ТК-Н-18 від 07.02.2012р.:
- № ЗП1774 від 29.03.2012р. на суму 294196грн.;
- № ЗП5168 від 03.05.2012р. на суму 56980грн.;
- № ЗП5380 від 03.05.2012р. на суму 63000грн.;
- № ЗП9409 від 07.06.2012р. на суму 92904грн. (всього за цими чотирма накладними поставлялось насіння соняшнику, сорго загальною вартістю 507080грн.).
Згідно зі ст.526, 625 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору та вимог законодавства; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має сплатити борг на вимогу кредитора.
Щодо умов виконання договору сторони узгоджували специфікації № 1 від 29.05.2012р., № 2 від 03.05.2012р., № 3 від 06.06.2012р., за якими передбачено оплату товару частинами та остаточно - не пізніше 15.10.2012р.
Позивач повідомив, що з названих належних до оплати відповідачем 507080грн. отримав від нього загалом 414176грн. (26.03.2012р. - 50 тис.грн., 09.04.2012р. - 30тис.грн., 20.06.2014р. - 63тис.грн. та 214196грн., 04.09.2014р. - 56980грн.).
Поряд з несплаченою сумою за накладними - 92904грн. позивач до ціни позову відніс 229682,73грн. індексації ціни товару.
Розділом № 5 договору передбачена індексація ціни товару, застосована позивачем за позовом.
Визначення індексації наведене у п.5.6 договору, за яким проіндексована сума платежу встановлюється таким чином: ПСП = (К2/К1) х СП, де ПСП - проіндексована сума платежу, яка підлягає сплаті покупцем постачальнику, СП - сума платежу за товар; К2 - середній курс продажу банками доларів США за гривні на міжбанківському валютному ринку, зафіксований на момент закриття торгів у найближчий попередній до дати платежу день; К1 - курс гривні до долару США на дату складання специфікації, за яким визначалась ціна товару в ній (вказується в специфікаціях). Якщо показник К1 не вказаний у специфікаціях, то він дорівнює офіційному курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України на дату складання специфікацій.
Узгоджена сторонами індексація "прив'язує" ціну товару до зміни курсу співвідношення долару США до гривні України станом на час фактичного вчинення платежу в порівнянні з таким співвідношенням на час специфікації.
Норми про таку індексацію ціни товару відповідають свободі договору, що за ст.3 ЦК України віднесена до загальних засад цивільного законодавства.
Зміст ст.625 ЦК України щодо можливості вимоги боргу з втратами від інфляції за час прострочки платежу не спростовує свободи договору, не усуває підставності позову про заявлену індексацію ціни товару за врахування правила про те, що зобов'язання мають виконуватись належним чином зокрема, відповідно до умов договору.
В розрахунку суми індексації, доданому до позовної заяви, позивач для значення названого "К2" взяв середній курс продажу банками доларів США за гривні на дати часткового виконання зобов'язань відповідачем та на дату формування позовних вимог.
Судом перевірено цей розрахунок позивача. Розрахунок вчинено вірно.
З точки зору правила: "зобов'язання мають виконуватись належним чином" - відповідач у частині боргу має сплатити і ціну індексації товару, оскільки, про це є домовленість сторін у договорі, та станом на час часткового виконання зобов'язань відповідачем, та на час формування позову курс долара США до гривні зріс у порівнянні з курсом станом на час специфікацій.
За поштовим штемпелем на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду (а.с.52), позов заявлено 24.10.2014р.
Викладені встановлені обставини є підставами для стягнення в якості боргу несплаченої вартості товару, що зазначена в накладних, - 92904грн. та індексації ціни товару в сумі 229682,73грн.
Вимоги про пеню та штраф також підлягають задоволенню за позовом.
Відповідно до п.8.1.3 договору за порушення строків виконання грошових зобов'язань покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,05% від простроченої суми грошового зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 днів - додатково і штраф у розмірі 30% від простроченої суми. У п.8.2 договору сторони виклали таку норму: "сторони домовилися, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим договором не обмежується шістьма місяцями, а здійснюється до моменту їх фактичного виконання (виключення з ч.6 ст.232 ГК України), а строк позовної давності з вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойки) по таким зобов'язанням сторони згідно із ст.259 ЦК України збільшується до трьох років".
Згідно ч.1 ст.230, ч.4 ст.231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, в т.ч. пеня, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання; у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За періоди порушення грошових зобов'язань з 16.10.2012р. по 20.10.2014р. позивач нарахував відповідачеві 28215,43грн. пені, а також 128124грн. штрафу як 30% від суми невиконаних грошових зобов'язань та виконаних з порушенням строку сплати зобов'язань більш ніж протягом 20 днів (30% від 427080грн. складає 128124грн.).
Суд перевірив наведені позивачем розрахунки пені і штрафу, розрахунки вчинено вірно.
На підставі наведених норм, встановлених обставин та перевірених розрахунків вимоги про штраф і пеню також підлягають задоволенню.
Судові витрати у справі, до яких відноситься судовий збір, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача. Він має відшкодувати позивачеві судовий збір, сплачений останнім при заявленні позову.
Суд прийняв до уваги, що в розрахунку пені позивач врахував обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України за Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Застосування штрафу обумовлене тим, що сторони його передбачили договором і з точки зору тієї ж свободи договору такий штраф має підстави для існування у зв'язку з його обумовленням сторонами за прострочку зобов'язань на строк більше 20 днів. Такий штраф не виключається Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Враховуючи викладене, заперечення відповідача проти вимог про стягнення суми індексації ціни товару, пені та штрафу не спростовують підстав для задоволення цих вимог.
Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення судом не задовольняється у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставини справи, може відстрочити виконання рішення.
На стадії розгляду заяв, клопотань про відстрочку виконання рішення поширюються правила доказування за ст.33 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З числа наведених відповідачем обґрунтувань клопотання про відстрочку виконання рішення ним доведено копією статуту тезу про те, що він є сільськогосподарським товаровиробником, та копією статистичної звітності № 4-сг тезу про кількість посівних площ сільськогосподарських культур під урожай 2014р. Даних (доказів) про стверджуваний вкрай важкий фінансовий стан, відсутність або недостатність коштів для виконання судового рішення до клопотання не віднесено, відтак підстави для відстрочки виконання рішення відповідачем не доведені.
Керуючись ст.82-85 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з приватного підприємства "Агро-Простір" на користь приватного підприємства "Бізон-Тех 2012" 92904грн. боргу, 229682грн. 73коп. індексації ціни товару, 128124грн. штрафу, 28215грн. 43коп. пені, 9578грн. 53коп. на відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.
Повне рішення складено
03.12.2014р.
Суддя В.В. Чернявський