Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" листопада 2014 р.Справа № 922/4935/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Аріт К.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком", м.Запоріжжя
до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, м.Харків
про стягнення 8820,99 гривень
за участю представників:
позивача - Перхун Ю.М. (довіреність №1787 від 11 грудня 2013 року)
відповідача - Черепова К.В. (довіреність №225/11/199 від 15 березня 2014 року)
03 листопада 2014 року позивач, публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (відповідача) суми заборгованості у розмірі 8820,99 гривень, у тому числі, 7838,22 гривень суми основної заборгованості, 121,74 гривень суми нарахованої пені, 126,18 гривень суми 3% річних та 734,85 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору №300008310, укладеного між сторонами 23 квітня 2010 року. Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 1827,00 гривень судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 листопада 2014 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 27 листопада 2014 року.
25 листопада 2014 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх.№41910) на позовну заяву, в якому викладена позиція останнього полягає у тому, що він дійсно укладав спірний договір з позивачем, але за відсутністю грошових коштів не має можливості виконати дане договірне зобов'язання, оскільки фінансується з Державного бюджету України. Судом було досліджено наданий відзив та долучено до матеріалів справи.
Також, 25 листопада 2014 року представник відповідача надав через канцелярію суду клопотання (вх.№41911), в якому просив суд зменшити розмір пені на 90%. Судом було досліджено надане клопотання та прийнято до розгляду.
Представник позивача у судовому засіданні 27 листопада 2014 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. У вирішенні клопотання щодо зменшення пені поклався на розсуд суду.
Представник відповідача у судовому засіданні 27 листопада 2014 року проти позовних вимог не заперечував, але наполягав на задоволенні клопотання про зменшення розміру пені на 90%.
Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
23 квітня 2010 року між ПАТ "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг №1 Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" (позивачем) та військовою частиною А-1451 (відповідачем) було укладено договір №300008310 про надання в користування виділених некомутованих каналів (трактів) електрозв'язку з терміном дії протягом року з моменту підписання.
Відповідно до п.7.2 цього договору у разі, коли жодна зі сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну дії договору не заявить про своє небажання надалі продовжувати співробітництво, договір вважається продовженим на кожний наступний рік на тих же умовах.
На підставі розділу 1 договору, позивач надав відповідачу в тимчасове платне користування один аналоговий канал в цифрових системах на ділянці АТС-995 (дослідна станція) - АМТС ЗФ ВАТ "Укртелеком", а відповідач сплачував за надані послуги згідно з тарифами.
Згідно із пунктом 3.2.3 договору за користування виділеними некомутованими каналами (трактів) електрозв'язку, відповідач зобов'язаний був своєчасно і в повному обсязі вносити плату.
Плата за отримані послуги з використання виділених некомутованих каналів (трактів) електрозв'язку, відповідно до пункту 5.3 договору, повинна вноситись відповідачем щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним шляхом перерахування коштів в грошовій одиниці України на розрахунковий рахунок позивача.
Відповідно до п.5.1 договору, середньомісячна вартість послуги встановлюється згідно з діючими тарифами, відповідно до додатку Б (а.с.16.). Так, в додатку Б від 27 квітня 2011 року сторони передбачили, що відповідачу буде виділено 2 аналогові канали в цифрових системах (55,00 гривень за кожний в місяць (без ПДВ)), отже місячна плата з урахуванням ПДВ становить 132,00 гривень.
Також, 30 березня 2011 року відповідачем було виділено некомутовані канали (трактів) електрозв'язку в кількості 7 (сім) каналів, однак 11 липня 2012 року відповідачу було знято 1 канал та подальші нарахування проводились позивачем за 6 каналами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав договірні послуги відповідачу за період з вересня 2013 року по вересень 2014 року на суму 7838,22 гривень, що підтверджується наявними у матеріалах справи відповідними рахунками на оплату послуг (а.с.17-29) та супровідним листом (вих.№33/4-2742) від 23 жовтня 2014 року про направлення спірних рахунків на адресу відповідача (а.с.30).
Відповідач, в свою чергу, за отримані послуги не сплатив.
Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась основна заборгованість перед позивачем у розмірі 7838,22 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.
Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 121,74 гривень пені та клопотання відповідача про зменшення її розміру на 90%, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК) (1798-12), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п.3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 р.).
Враховуючи майновий стан підприємства відповідача, причини неналежного виконання зобов'язань за спірним договором, суд вважає за необхідне задовольнити відповідне клопотання шляхом зменшення розміру пені на 90%, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 12,17 гривень пені, в іншій частині слід відмовити.
Суд звертає увагу сторін, що у відповідності до ч.4 п.3.17.4. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26 грудня 2011 року, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 734,85 гривень суми інфляційних втрат та 126,18 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а тому нарахована сума підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі. Однак, перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що даний розрахунок є невірний, а тому, суд, перерахувавши заявлену до стягнення позивачем суму інфляційних втрат відповідно до норм чинного законодавства України, вважає за необхідне стягнути з відповідача 698,80 гривень, в решті стягуваної суми слід відмовити.
Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 599, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193, 230 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з військової частини А-1451 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Запорізької філії ПАТ "Укртелеком" (69005, м.Запоріжжя, пр.Леніна, 133, код ЄДРПОУ 01184385) 7838,22 гривень основної заборгованості, 12,17 гривень пені, 126,18 гривень суми 3% річних, 698,80 гривень інфляційних втрат та 1819,54 гривень судового збору.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині позову щодо стягнення 109,57 гривень пені та 36,05 гривень інфляційних втрат відмовити.
Повне рішення складено 02 грудня 2014 року.
Суддя К.В. Аріт
Справа №922/4935/14