Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" листопада 2014 р.Справа № 922/2922/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
при секретарі судового засідання Цірук О.М.
розглянувши справу
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома", м. Харків
про внесення змін до договору
за участю представників сторін:
позивача - Жарая К.П. (дов. № 01-62юр/9609 від 02.12.2013 р.);
Калініна О.О. (дов. № 01-42юр/9520 від 04.11.2014 р.)
відповідача - Спасибо І.А. (дов. від 26.08.2014 р.)
Позивач 14.07.2014 р. звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд внести зміни до Додатку 3.1 "Перелік об'єктів ТОВ "Аксіома" від 19.06.2007 р. до договору про постачання електричної енергії від 12.05.2005 № 03-7370, укладено між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксіома", змінивши у стовпчику "клас напруги" цього додатку - з "І" на "2"; внести зміни до Додатку 3.1 "Перелік об'єктів ТОВ "Аксіома" від 27.05.2008 р. до договору про постачання електричної енергії від 12.05.2005 № 03-7370, укладено між Акціонерною компанією "Харківобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аксіома", змінивши у стовпчику "клас напруги" цього додатку - з "І" на "2". Судові витрати просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2014 р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/2922/14 та розгляд справи призначено на 06.08.2014 р. об 11:45 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.08.2014 р. розгляд справи № 922/2922/14 було відкладено на 27.08.2014 р. о 10:00 год.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.08.2014 р. розгляд справи № 922/2922/14 було відкладено на 24.09.2014 р. об 11:30 год. Цією ж ухвалою строк вирішення даного спору було продовжено за межами, визначеними ч.1 ст. 69 ГПК України на п'ятнадцять днів до 29 вересня 2014 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.09.2014 р. було задоволено клопотання представника відповідача та зупинення провадження у справі № 922/2922/14 до вирішення справи № 922/4105/14 та набрання відповідним процесуальним документом законної сили.
Акціонерна компанія "Харківобленерго" з даною ухвалою суду не погодившись, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.09.2014 р.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 р. апеляційну скаргу АК "Харківобленерго" було задоволено, скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 24.09.2014 р. у справі № 922/2922/14, а справу № 922/2922/14 передано на розгляд господарського суду Харківської області.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2014 р. розгляд справи № 922/2922/14 було призначено в судовому засіданні об 11:30 25.11.2014 р.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на укладений з відповідачем договір про постачання електричної енергії від 12.05.2005р. № 03-7370, згідно якого відповідачу був встановлений клас напруги 1. Після укладення цього договору, були послідовно внесені зміни до чинного законодавств України, згідно яким підстави для надання відповідачу першого класу напруги, які існували раніше, фактично були змінені. За таких обставин позивач вважає необхідним внести зміни до укладеного між ним та відповідачем договору з метою приведення його у відповідність із зміненим законодавством.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, просить у позові відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, наданому до суду 25.11.2014 р. за вх. 42085 та долученому до матеріалів справи.
Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, зокрема, з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені всі належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових і в той же час необхідних для розгляду справи належних доказів, у зв'язку з чим вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
12.05.2005 між АК "Харківобленерго" (позивач) та ТОВ "Аксіома" (відповідач) було укладено договір № 03-7370 про постачання електричної енергії, який зберігає свою чинність станом на день розгляду справи судом.
Умовами пункту 1 вказаного договору, позивач зобов'язався постачати електричну енергію відповідачу як споживачу, а відповідач зобов'язався сплачувати позивачу вартість електроенергії та інші платежі, передбачені умовами договору.
В підпункті 3.1.2. договору зазначено, що уразі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови договору, сторони зобов'язуються до внесення до договору відповідних змін керуватися вимогами цих нормативних документів. Сторона, що ініціює внесення змін до договору, направляє іншій стороні листа з відповідною пропозицією. В разі, якщо інша сторона не відповіла на цю пропозицію в 20-денний термін, зміни до договору вважаються прийнятими. В разі, якщо споживач відмовив у внесенні відповідних змін, договір вважається розірваним як такий, що не відповідає чинному законодавству. В цьому випадку постачальник припиняє постачання електричної енергії споживачу, попередивши його про це письмово або телефонограмою не пізніше, ніж за 3 робочі дні, у відповідності до ПКЕЕ.
Також, в додатку 3.1. "Перелік об'єктів ТОВ "Аксіома" в редакції від 19.06.2007р. і в редакції від 27.05.2008р. до договору, у стовпчику "клас напруги" вказано "1", тобто відповідачу встановлений 1 клас напруги.
Суттєвим для розгляду справи також є те, що в додатку № 18 "Точка продажу електричної енергії ТОВ "Аксіома" від 27.05.2008р. до договору про постачання електричної енергії № 03-7370 від 12.05.2005р., точка продажу електроенергії на користь відповідача встановлена згідно з межею балансової належності основного споживача між АК "Харківобленерго" та ВАТ "Автрамат", та встановлений клас напруги "1".
Перелічені вище фактичні обставини визнаються сторонами, не є предметом спору та об'єктивно підтверджені договором № 03-7370 від 12.05.2005року з додатками, засвідчена копія якого додана до матеріалів судової справи.
Крім того судом встановлено, що відповідач уклав з Відкритим акціонерним товариством "Автрамат" договір № 75000121 від 28.03.2005р. про спільне використання технологічних мереж основного споживача. Згодом цей договір був викладений у новій редакції № 78000056 від 04.03.2008р., станом на день розгляду справи судом зберігає чинність, не є розірваним чи припиненим.
Умовами цього договору передбачено, що ВАТ "Автрамат" є основним споживачем, а відповідач - субспоживачем, якому електрична енергія постачається постачальником електричної енергії позивачем через технологічні електричні мережі основного споживача. Також, відповідно до умов п. 2.1 цього договору основний споживач зобов'язаний забезпечувати технічну можливість для передачі субспоживачу електричної енергії в межах визначеної потужності на 1 класі напруги, в обсягах, визначених відповідно до договору про постачання електричної енергії.
Важливим для предмету справи є те, що у листку-узгодженні точки продажу електричної енергії, якій є додатком до договору про спільне використання технологічних мереж у новій редакції від 04.03.2008 №78000056, сторони договору домовились визначити точку продажу електричної енергії на: шинні контакти масляного вимикача гарунку № 23 та № 32 між АК "Харківобленерго" та ВАТ "Автрамат".
Перелічені вище фактичні обставини визнаються сторонами, не є предметом спору та підтверджені договором № 03-7370 від 12.05.2005р. (із змінами і доповненнями), засвідчена копія якого додана до матеріалів судової справи.
Відповідач надав суду докази сплати на користь ВАТ "Автрамат" грошових коштів за надання послуг з утримання електричних мереж спільного використання на підставі Договору №75000121 (в редакції №78000056).
Позивач доказів сплати на користь ВАТ "Автрамат" грошових коштів за надання послуг з утримання електричних мереж спільного використання на підставі укладеного між ними договору про спільне використання технологічних мереж від 03.01.2008 № 78000003/7/03/01 (з додатками та додатковими угодами) до суду не представив.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до норми, що міститься в ч.1 ст.188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Аналогічна норма міститься в ст. 651 ЦК України, згідно якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Судом встановлено, що відповідач не згоден із внесеннями запропонованих позивачем змін до укладеного між ними договору.
Судом також встановлено, що на законодавчому рівні відсутні норми, які б зобов'язували сторони укладати запропоновані позивачем зміни до договору. Позивач на такі норми в своїй позовній заяві та письмових поясненнях не посилався і їх наявність не довів у встановленому порядку.
Натомість, укладений між сторонами договір в п.п.3.1.2 містить можливість вносити зміни до нього без наявності згоди обох сторін, в тому числі в судовому порядку. Підставою для подібних вимог в договорі зазначено прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови договору.
З наданих позивачем суду документів випливає, що позивач вбачає таким нормативним актом Постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 04.02.2010р. № 105, яка вносить зміни до п.1.2 та п.1.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р. Крім того, позивач посилається на зміни, що були внесені до п.п. 1., 1.7 Правил користування електричною енергією після укладення між сторонами договору № 03-7370 від 12.05.2005р.
За ствердженнями позивача, внаслідок цих змін у законодавстві, на постачальника електроенергії було покладено обов'язок укласти договір про спільне використання технологічних електричних мереж з основним споживачем (власником електричних мереж) та, відповідно, покривати всі витрати, пов'язані із доставкою електричної енергії в точку продажу субспоживачу на межі балансової належності його електроустановок.
Суд погоджується із вказаними ствердженнями позивача. Дійсно, після укладення між сторонами договору № 03-7370 від 12.05.2005р., до Правил користування електричною енергією були внесені певні зміни. Зокрема, Постановою НКРЕ№ 1449від 25.12.2008 року були внесені зміни до п.1.4 Правил. В першій редакції Електрична енергія могла продаватися в точці продажу, розташування якої могло зазначатися у відповідному договорі. І у разі придбання субспоживачем електричної енергії в точці продажу, яка не збігається з межею балансової належності його електроустановок, доставка належної субспоживачу електричної енергії до межі балансової належності його електроустановок оплачується цим субспоживачем відповідно до умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж з відповідним власником електричних мереж. Після внесення змін до цього пункту, точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.
Також, Постановою НКРЕ № 1449 від 25.12.2008 року були внесені зміни до п.1.5 Правил. До внесення змін в цьому пункті була поміщена норма, згідно якої у разі постачання споживачу електричної енергії в точці продажу на межі балансової належності цього споживача та власника електричних мереж, який не є постачальником електричної енергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача, а між електропередавальною організацією та цим власником електричних мереж укладається договір про спільне використання технологічних електричних мереж споживача на основі типового договору. Після внесення змін до цієї норми в ній зазначено, що у разі підключення електроустановок споживача до електричних мереж, власник яких не є постачальником електричної енергії, та виникнення у споживача відповідно до законодавства України зобов'язань уносити плату за перетікання реактивної електроенергії, між споживачем та цим власником електричних мереж на основі типового договору укладається договір про технічне забезпечення електропостачання споживача.
Зазнав змін і пункт 1.6 Правил користування електричною енергією, на підставі Постанови НКРЕ № 105 від 04.02.2010 р. В першій редакції договір про постачання електричної енергії на основі типового договору укладався постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами (крім населення), які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. Після внесення змін можливість укладення такого договору була надана по всім споживачам та субспоживачам (крім населення), об'єкти яких розташовані на вказаній території.
Також, Постановою НКРЕ № 1449 від25.12.2008р.:
- з п.1.7 Правил користування електричною енергією було виключено правило про те, що уразі використання технологічних електричних мереж основного споживача субспоживачем відносини між споживачем та субспоживачем, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж споживача, що укладається між ними на основі типового договору;
- з п.1.8 Правил користування електричною енергією було виключено правило про те, що договір про постачання електричної енергії між постачальником електричної енергії та субспоживачем або споживачем, електроустановки якого приєднані до мереж електропередавальної організації, має укладатись після укладення між субспоживачем та основним споживачем (електропередавальною організацією) договору про спільне використання технологічних електричних мереж основного споживача або договору про технічне забезпечення електропостачання субспоживача (споживача). При цьому перед укладенням відповідного договору між субспоживачем та основним споживачем (електропередавальною організацією) субспоживач має узгодити з постачальником електричної енергії точку продажу для нього електричної енергії.
Таким чином, дійсно відбулись всі зміни чинного законодавства України, про внесення яких стверджує позивач.
Разом із тим суд враховує, що предметом позову є внесення змін до договору № 03-7370 від 12.05.2005 р., що стосуються конкретно зміни класу напруги електричної енергії, яка має подаватися позивачам відповідачу, тобто зміни класу споживача.
Правила користування електричною енергією не містять в собі норм, які б регулювали правила визначення класу субспоживача. Тому слід погодитись із запереченнями відповідача в тій частині, що будь-які зміни до цих правил, безпосередньо і автоматично не можуть викликати необхідність внесення змін до договору № 03-7370 від 12.05.2005р. в частині визначення класу споживання електроенергії відповідачем.
Порядок визначення класів споживачів регулюється спеціальним одноіменним нормативним актом, який затверджений Постановою НКРЕ України від 13.08.1998р. № 1052 із змінами та доповненнями. Зокрема, в п. 1 цього порядку вказано, що порядок визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги (далі - Порядок), прийнято згідно з Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, затвердженими постановою НКРЕ України від 13.06.96р. № 15, Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.06.96 № 15/1. Цей Порядок обов'язковий для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладенні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Пунктом 3 цього ж Порядку передбачено розподілення споживачів електричної енергії на два класи. Конкретно правила розподілення на класи субспоживачів передбачено спеціальною нормою п. 5 Порядку, відповідно до якої клас субспоживача визначається:
1) за класом в точці (точках) продажу електричної енергії основному споживачу незалежно від ступеня напруги на межі балансового розподілу електричних мереж основного споживача та субспоживача у випадку, якщо відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу, здійснюється субспоживачем відповідно до договору між основним споживачем та субспоживачем.
Якщо основний споживач отримує електричну енергію за декількома точками продажу, які відносяться до різних класів, при визначенні класів субспоживача необхідно керуватися такими принципами:
за можливості чітко визначити шляхи передачі електричної енергії до електроустановки субспоживача від конкретної точки продажу електричної енергії основному споживачу, субспоживачу встановлюється клас споживача відповідно до точки продажу основного споживача;
за неможливості однозначно встановити шляхи передачі електричної енергії до електроустановки субспоживача останній оплачує спожиту електричну енергію за тарифами різних класів у такому відсотковому співвідношенні обсягів електричної енергії, спожитої на різних класах, яке складається для основного споживача;
2) за класом в точці (точках) продажу електричної енергії субспоживачу у випадку, коли відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу, здійснюється постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до договору між основним споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.
Таким чином, суд погоджується із запереченнями відповідача в тій частині, що визначення класу субспоживача прямо не залежить від визначення точки продажу електричної енергії такому субспоживачу, а поставлено у залежність від того, хто саме (субспоживач або постачальник електроенергії) здійснює відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу.
Матеріалами справи доведено, що таке відшкодування здійснюється відповідачем. Позивач доказів здійснення відшкодування до суду не надав.
Крім того, перелічені позивачем нормативні акти, в тому числі з урахуванням внесених змін до них, не містять в собі норм, які прямо зобов'язували вносити зміни до вже укладених договорів між власником електричних мереж та субспоживачем.
Не надано доказів і фактичного розірвання або зміни договору №75000121 (в редакції №78000056) між відповідачем та ВАТ "Автрамат". За таких умов задоволення позовних вимог може призвести до покладення на відповідача обов'язку двічі сплачувати кошти на компенсацію витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі йому електричної енергії: на користь позивача та на користь ВАТ "Автрамат".
Також суд враховує, що позивач не просить внести зміни в додаток № 18 "Точка продажу електричної енергії ТОВ "Аксіома" від 27.05.2008р. до договору про постачання електричної енергії № 03-7370 від 12.05.2005р. Тобто позивач фактично припускає залишення в цьому додатку класу напруги "1", а точку продажу електроенергії на користь відповідача - згідно з межею балансової належності основного споживача між АК "Харківобленерго" та ВАТ "Автрамат". У разі задоволення позовних вимог у викладеній позивачем редакції, це може призвести до виникнення внутрішніх суперечностей в договорі між сторонами.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням викладеного, дослідивши обставини, покладені в обґрунтування даного позову, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже й не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 38, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 01.12.2014 р.
Суддя М.І. Шатерніков
/справа № 922/2922/14/