27 листопада 2014 року Справа № 904/400/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Кота О.В.
суддівКочерової Н.О. Саранюка В.І. - доповідача у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області
на рішення від та на постанову відгосподарського суду Дніпропетровської області 14.05.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 28.07.2014
у справі господарського суду№ 904/400/14 Дніпропетровської області
за позовомДержавного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"
доКриворізького воєнізованого гірничо-рятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області
простягнення 168 471, 41 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - Левченко І.А.
від відповідача - не з"явилися
від третьої особи - не з"явилися
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2014 у справі № 904/400/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2014, відмовлено Державному підприємству "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (Позивач) в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області звернулася з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2014, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 у справі № 904/400/14 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 27.01.2012 між Олександрійським воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном МНС України ("ОВГР(АР)З"), правонаступником якого є Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін, та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (Об'єкт) укладено договір на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 100-Г/12, відповідно до якого державна організація "ОВГР(АР)З", уповноважена спеціальним органом виконавчої влади з питань запобігання та реагування на НС техногенного та природного характеру, організовує цілодобове функціонування своїх структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози їх виникнення, забезпечує і виконує аварійно-рятувальні роботи та заходи, спрямовані на запобігання та профілактику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, в кількості 16-ти оперативних одиниць в цілодобовому режимі чергування, згідно з нормативом виїзду на "Об'єкт", що встановлений планами локалізації та ліквідації аварій. "ОВГР(АР)З" здійснює постійне та обов'язкове обслуговування "Об'єкта" аварійно-рятувальними засобами, зазначеними в Табелі мінімального оснащення, що додається до договору.
Згідно з пунктами 3.13, 3.14, 3.15 договору за рахунок коштів "Об'єкта" забезпечувати за встановленими нормами необхідними приміщеннями та харчуванням рятувальників, які беруть участь у рятувальних роботах. Забезпечувати за рахунок коштів "Об'єкта" лікувально-профілактичним харчуванням рятувальників, які задіяні у аварійно-технічних роботах на підприємстві. Виділити в тимчасове користування "ОВГР(АР)З" приміщення взводів, засоби зв'язку майно та аварійно-рятувальне оснащення, та погодити "Табель мінімального оснащення".
Пунктом 3.16 договору передбачено обов'язок "Об'єкта" оплачувати відповідно до умов договору, постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування "Об'єкта".
05.03.2013 між Олександрійським воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном МНС України, правонаступником якого є Державний воєнізований гірничорятувальний (аварійно-рятувальний) загін ("ОВГР(АР)З") та Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" ("Об'єкт") укладено договір на постійне і обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування № 100-Г/13/2, згідно з яким державна організація "ОВГР(АР)З", уповноважена спеціальним органом виконавчої влади з питань запобігання та реагування на НС техногенного та природного характеру, організовує цілодобове функціонування своїх структурних підрозділів у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайних ситуацій або загрози їх виникнення, забезпечує і виконує аварійно-рятувальні роботи та заходи, спрямовані на запобігання та профілактику виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, в кількості 16-ти оперативних одиниць в цілодобовому режимі чергування, згідно з нормативом виїзду на "Об'єкт", що встановлений планами локалізації та ліквідації аварій. "ОВГР(АР)З" здійснює постійне та обов'язкове обслуговування "Об'єкту" аварійно-рятувальними засобами, зазначеними в Табелі мінімального оснащення, що додається до договору.
Згідно з пунктами 3.13, 3.15, 3.16 договору за рахунок коштів "Об'єкта" забезпечувати за встановленими нормами необхідними приміщеннями та харчуванням рятувальників, які беруть участь у рятувальних роботах. Виділити в тимчасове користування "ОВГР(АР)З" приміщення взводів, засоби зв'язку майно та аварійно-рятувальне оснащення, та погодити "Табель мінімального оснащення". Оплачувати відповідно до умов договору, постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування "Об'єкта".
За результатом перевірки фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" та його структурних підрозділів за період з 01.01.2011 по 30.04.2013 Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області складено Акт № 05-25/2 від 09.08.2013. В акті ревізії зазначено, що перевіркою встановлено факт покриття витрат сторонньої юридичної особи по оплаті комунальних послуг Інгульською шахтою ДП "СхідГЗК" (електроенергія, газопостачання, водопостачання та водовідведення) за 2011-2012, січень-квітень 2013 та завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 168 471,41 грн., що призвело до завищення собівартості на суму 168 471,41 грн., в т.ч. за 2011 рік на суму 708 77,78 грн., за 2012 рік на суму 82 983,59 грн., за січень - квітень 2013 року на суму 14 610,04 грн.
23.10.2013 Позивачем на адресу Відповідача направлена претензія, з вимогою про повернення коштів за надані комунальні послуги в сумі 168 471,41 грн. на розрахунковий рахунок підприємства.
Відповідач у відповіді на вказану претензію повідомив про відсутність підстав для задоволення претензії на суму 168 471,41 грн., оскільки між ДП "СхідГЗК" та Олександрійським ВГР(АР)З відсутній договір про надання житлово-комунальних послуг.
Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Державного воєнізованого гірничо-рятувального (аварійно-рятувального) загону державної служби України з надзвичайних ситуацій заборгованості в розмірі 168 471,41 грн.
Судами попередніх інстанцій відмовлено в задоволенні позовних вимог. Судові рішення мотивовані тим, що сам лише Акт КРУ не визначений законодавством як безумовний доказ у розумінні частини 2 статті 43 господарського процесуального кодексу України. Обставини, вказані в такому акті повинні підтверджуватися належними доказами відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Необхідною умовою відповідальності за заподіяння збитків є наявність складу правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача збитків, а також вина.
Суди попередніх інстанцій посилаються на те, що Позивач не надав доказів, які б підтверджували наявність у нього збитків у розмірі 168 471,41 грн., визначених актом Державної фінансової інспекції у Дніпропетровській області № 05-25/2 від 09.08.2013, вину Відповідача у виникненні збитків у Позивача, причинно-наслідкового зв'язку між діями Відповідача та збитками, що виникли у Позивача.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 № 1214 "Про затвердження переліку об'єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами" Позивач входить до переліку об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню аварійно-рятувальними службами на договірній основі.
Згідно зі статтею 15 Закону України "Про основні засади здійснення органу державного фінансового контролю державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкта, що контролюється.
Акт контрольно-ревізійного відділу є підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовою особою, зокрема, пред'явлення позову, однак не позбавляє її процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами. Розмір збитків підлягає доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним процесуальним законодавством України, зокрема розділом V Господарського процесуального кодексу України.
Договорами від 27.01.2012, від 05.03.2013 передбачено, що за рахунок коштів "Об'єкта" забезпечувати за встановленими нормами необхідними приміщеннями та харчуванням рятувальників, які беруть участь у рятувальних роботах. Виділити в тимчасове користування "ОВГР(АР)З" приміщення взводів, засоби зв'язку майно та аварійно-рятувальне оснащення, та погодити "Табель мінімального оснащення". Передбачено обов'язок "Об'єкта" оплачувати відповідно до умов договору, постійне та обов'язкове аварійно-рятувальне обслуговування "Об'єкта". Пунктом 3.14 договору від 27.01.2012 встановлено обов'язок, забезпечувати за рахунок коштів "Об'єкта" лікувально-профілактичним харчуванням рятувальників, які задіяні у аварійно-технічних роботах на підприємстві.
Позивач у позовній заяві вказує про надання Позивачем комунальних послуг, зокрема постачання газу, води, електроенергії Відповідачеві на суму 168 471,41 грн., які останній повинен оплати.
Разом з тим, між сторонами відсутні договори про надання житлово-комунальних послуг. Умови договорів від 27.01.2012, від 05.03.2013 не містять норм, які б передбачали компенсації Відповідачем оплачених Позивачем комунальних послуг.
Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області в касаційній скарзі вказує на те, що Відповідач за весь час перебування на території Позивача користувався зазначеними видами комунальних послуг, а тому повинен був самостійно сплачувати вартість зазначених послуг.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Колегією суддів не приймаються до уваги зазначені доводи скаржника, оскільки аналіз норми статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Між сторонами у справі укладено договір на постійне та обов'язкове обслуговування "Об'єкта" аварійно-рятувальними засобами, споживачем природного газу, водопостачання та електроенергії є Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", яке оплатило за надані послуги постачальникам вказаних послуг, тому не може бути витребувано у Відповідача кошти за комунальні послуги відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.
Що стосується стягнення з Відповідача суми 168 471,41 грн. як збитків, то слід зазначити, що необхідною умовою відповідальності за заподіяння збитків є наявність складу правопорушення, а саме: наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача збитків, а також вина.
Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" сплачено за послуги газопостачання, водопостачання та постачання електроенергії постачальникам вказаних послуг, з якими у Позивача укладено договори. Договори від 27.01.2012 та від 05.03.2013, укладені між сторонами, не містять норм, які б передбачали компенсації Відповідачем оплачених Позивачем комунальних послуг або оплати вказаних послуг самостійно.
Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Позивача.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій, зводяться передусім до переоцінки доказів у справі, однак відповідно до імперативних приписів частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 у справі № 904/400/14 залишити без змін.
Головуючий суддя О. Кот
Судді Н. Кочерова
В. Саранюк