ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 14/179
27.05.09
Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,
розглянувши матеріали справи
№ 14/179
за позовом
Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»
до
Державного комітету України з державного матеріального резерву
про
стягнення 1980083,13 грн.
за участю представників сторін
від позивача
- Шостак Є.А.
від відповідача
- не з'явився
До господарського суду міста Києва звернулось Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»з позовною заявою до Державного комітету України з державного матеріального резерву про стягнення 1980083,13 грн. витрат з відповідального зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на те, що ним зберігались матеріальні цінності державного матеріального резерву, у зв'язку з чим позивачем понесені витрати, які не відшкодовані відповідачем.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2009 р. порушено провадження у справі № 14/179, розгляд справи призначено на 13.05.2009 р. з викликом представників сторін, яких зобов'язано виконати певні дії.
В судовому засіданні 13.05.2009 р. судом оголошена перерва до 27.05.2009 р. у відповідності до ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні 27.05.2009 р. представник позивача підтримав заявлені вимоги, просить суд задовольнити їх.
Відповідач в дане судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав. Про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись на те, що відшкодування витрат підприємствам, установам, організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а відповідно до Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 р. № 532, таке відшкодування здійснюється виключно на підставі договору, якого між сторонами не укладено, то підстав для стягнення з відповідача витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву немає.
Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань , який долучено до матеріалів справи.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для вирішення справи по суті та є докази належного повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи, за таких обставин суд відповідно до ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
На виконання абзацу 2 п. 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.1997 р. № 538 «Про вдосконалення системи розрахунків та споживання природного газу»27.06.1997 р. між Державним виробничим підприємством «Чорноморнафтогаз»та Державним комітетом України з державного матеріального резерву укладено договір № 272, згідно з яким до державного резерву було закладено природний газ в кількості 155502,504 тис. м3, що підтверджується актами приймання-передачі.
Відповідно до п. 4.2. Статуту позивач - Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»- є правонаступником Державного виробничого підприємства по видобутку, сховищу і транспортуванню нафти і газу «Чорноморнафтогаз».
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.1997 р. № 538 було також закладено природний газ ДП «Харківтрансгаз»в обсязі 97775 тис. м. куб.
Крім того, на зберіганні у позивача знаходився природній газ відповідача у кількості 57500 тис. м 3
Згідно з актом приймання-передачі від серпня 1998 року ВАТ «Кримський содовий завод» передав у власність відповідача природний газ в кількості 9000 тис. м. куб.
Відповідно до вищевказаних актів природний газ передавався на зберігання у Глібовське підземне сховище газу позивача.
Відповідно до приймального акту від липня 1993 року на зберіганні в Глібовському ПСГ знаходився природний газ в кількості 57500 тис. м3.
В 1997-1999 роках згідно нарядів Держкомрезерву України №№ 2-7/6, 2-7/13, 2-7/15, 2-7/18 та 2-7/19 з державного резерву було відвантажено 182271,731 тис. м. куб. природного газу.
Факт укладення Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз»та Державним комітетом України з державного матеріального резерву договору схову шляхом підписання актів приймання-передачі без визначення строку виконання відповідачем зобов'язань по оплаті послуг зі зберігання природного газу; факт закладення та зберігання позивачем 137505773 тис. м3 природного газу державного матеріального резерву встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2004 р. № 5/17, постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2006 р. № 44/503, рішенням господарського суду міста Києва № 44/385 від 09.10.2006 р., постановою Київського апеляційного господарського суду № 44/385 від 28.02.2007 р., рішенням господарського суду міста Києва № 15/446 від 22.01.2008 р., рішенням господарського суду міста Києва № 37/189 від 10.06.2008 р., а також підтверджується інвентаризаційною відомістю товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання до Глібовського підземного сховища газу від 01.012009 р. та звіт про наявність зазначеної кількості природного газу у Глібовському підземному сховищі на 01.01.2009 р. (містяться в матеріалах справи).
Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України норми цього Кодексу застосовуються до правовідносин, що виникли до набрання ним чинності, а також до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки сторонами не надано доказів проведення розрахунків за послуги по зберіганню природного газу до набрання чинності нового Цивільного кодексу України, та враховуючи, що відповідно до наданих позивачем документів і пояснень природний газ держрезерву зберігається у Глібовському ПСГ до теперішнього часу, судом встановлено, що відносини продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України і що до спірних правовідносин мають застосовуватись правила Цивільного кодексу України.
Законом України «Про державний матеріальний резерв»визначено, що відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - це зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву.
Відповідно до п. 5 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв»відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. № 532 «Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву»передбачено Державному комітету з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.
У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.
Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»від 25.12.1996 р. № 1548 Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює тарифи на зберігання природного газу (п. 8).
Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 11.06.2003 № 545 встановлено тариф на зберігання природного газу в підземному сховищі газу (ДВП) ДАТ «Чорноморнафтогаз»у розмірі 12,00 грн. за тисячу куб. м (без ПДВ), тобто 14,40 грн. за тисячу куб. м з врахуванням ПДВ.
З урахуванням кількості природного газу, що зберігався у позивача, та ціни, що була встановлена, вартість послуг із зберігання у 2008 році складає 1980083,13 грн. (137505,773 тис. куб. м. х 14,40 грн. = 1980083,13 грн.).
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного України якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
27 січня 2009 року позивач звернувся до відповідача з листом № 04/1-259 з вимогою погасити заборгованості за надані послуги по зберіганню природного газу у розмірі 1980083,13 грн., який залишений відповідачем без відповіді та реагування.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За наведених обставин, враховуючи, що відповідач у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги № 04/1-259 від 27.01.2009 р. оплату за надані послуги не провів, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 530 Цивільного кодексу України підлягає стягненню 1980083,13 грн. боргу.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач обставин, повідомлених позивачем не спростував, доказів, що підтверджують відсутність боргу та обґрунтовують заперечення проти позову, господарському суду не надав.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 1980083,13 грн. визнається таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016) на користь Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз»(95000, м. Сімферополь, гір. Кірова; пров. Совнаркомівський, 52/1, код ЄДРПОУ 00153117) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 1980083 (один мільйон дев'ятсот вісімдесят тисяч вісімдесят три) грн. 13 коп. основного боргу, 19800 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот) грн. 83 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя
М.М. Нарольський
Дата підписання рішення: 30.06.2009 р.