83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
06.07.09 р. Справа № 7/88
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара
При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м. Макіївка
До відповідача: Відкритого акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика “Пролетарська” м. Макіївка
За участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь”-металургійний завод” м.Донецьк
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс” м.Донецьк
Предмет спору: стягнення майнової шкоди у вигляді збитків за нестачу вугільного концентрату у сумі 988, 80 грн.
За участю представників:
від позивача: не з"явився;
від відповідача: Іванова Л.М. - дов. №01-13/1017 від 14.05.2009р.;
третя особа ЗАТ “Донецьксталь - металургійний завод” Биковський С.М. - дов.;
третя особа ТОВ „Енергоімпекс” не з"явився.
ЗАТ „Макіївкокс” м. Макіївка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача ВАТ ЦЗФ “Пролетарська” м. Макіївка про стягнення майнової шкоди у вигляді збитків за нестачу вугільного концентрату у сумі 988, 80 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на акти про приймання продукції за якістю та кількістю №893/п від 22.07.2007р., №.893 від 23.07.2007р.; посвідчення №893 від 23.07.2007р.; акт про вагу тари №893 від 23.07.2007р.; залізничну накладну №49600658; рахунок-фактуру №27393 від 31.07.2007р.; платіжне доручення №4517 від 31.08.2007р.; телеграму №115043/31 870 23/7; лист №01-16/2458 від 23.07.2007р.;
Позивач у позовній заяві, поясненнях №07-1819 від 24.04.2009р. та у судових засіданнях наполягав на задоволенні позову, зазначив, що:
- заявлена до стягнення сума 988, 80 грн. є вартістю нестачі вугільного концентрату марки „К”, який надійшов на адресу позивача 22.07.2007р. у вагоні №65735847 за залізничною накладною №49600658;
- згідно даних залізничної накладної вага нетто вантажу складає 65 т, а фактично у вагоні було виявлено тільки 62,75 т, тобто менше на 2,25 т;
- на станцію призначення вантаж прибув в справному вагоні, без слідів втрати чи розкрадання на шляху слідування та був виданий ЗАТ “Макіївкокс” залізницею без перевірки маси та кількості місць у відповідності до ст.52 Уставу Зіізниць України, про що свідчить відповідна відмітка на зворотній стороні самої накладної;
- приймання вугільного концентрату здійснювалось згідно вимог “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вживання за кількістю”, затвердженої постановою Держарбітражу №П-6 від 15.06.1965р. (далі Інструкція П-6);
- рахунок-фактура постачальника (ЗАТ “Донецьксталь” - металургійний завод”) №27393 від 31.07.2007р. оплачений ЗАТ “Макіївкокс” в повному розмірі платіжним дорученням №4517 від 31.01.2007р.;
- згідно ст.ст.24, 30, 37 Статуту залізниць України, ст.ст.1166, 1192 Цивільного Кодексу України (ЦК) вантажовідправник має відшкодувати збитки у вигляді вартості нестачі вантажу;
- стосовно нестачі вугілля, позивач вважає, що відповідач невірно вказав масу вантажу у спірному вагоні, що є порушенням п.2 „г” Інструкції П-6, пояснив, що про не доповнення вагону вугіллям у позові не йдеться;
- в актах приймання про нестачу вантажу викладені всі відомості, які передбачені п.25 Інструкції П-6;
- акт приймання - передачі №27393 від 10.08.2007р. не може вважатись доказом отримання позивачем вугілля у кількості, вказаній в акті, оскільки, такий акт є бухгалтерським документом, який, у відповідності до умов договору №2080дс/292, містить ту кількість товару, яка відображена в документах перевезення.
Клопотанням б/н від 01.07.2009р. позивач просить відкласти розгляд справи, який призначено на 01.07.2009р. на термін не раніше 20.01.2009р. у зв'язку із знаходженням його представника у відпустці, просить не розглядати справу без участі позивача.
Відповідач у відзиві №01-13/1017 від 23.04.2009р., у доповненні до відзиву №01-13/1258 від 01.06.2009р. та у судових засіданнях позов заперечив та просить відмовити позивачу у задоволенні вимог, посилаючись на наступне:
- ВАТ Центральна збагачувальна фабрика “Пролетарська” не є постачальником, а є вантажовідправником вугільної продукції перед позивачем, у договірних відносинах з позивачем не перебуває, зобов'язань перед ЗАТ „Макіївкокс” не брало та його боржником не є;
- відповідач є виконавцем щодо переробки вугілля за договором №31/01/2п/р від 31.01.2004р., укладеним між відповідачем та ТОВ „Енергоімпекс”;
- зважування спірного вагону здійснювалось на справних вагах;
- з графи 4 залізничної накладної вбачається, що вугільна продукція відвантажувалась з власності ТОВ „Енергоімпекс” та не була майном позивача, тому відповідач не заподіяв збитків майну позивача;
- представник громадськості Балинець А.В. не був присутнім в момент видачі вантажу залізницею позивачу та при переважуванні вагонів, оскільки переважування вагоні в здійснено 22.07.2007р., а посвідчення представнику громадськості видане 23.07.2007р.;
- право вимагати повернення сплаченої грошової суми існує на підставі договору купівлі - продажу №2080дс/292 від 01.10.2003р., укладеного між позивачем та ЗАТ „Донецьксталь - металургійний завод”, у зв'язку з чим повернути грошові кошти за неотриманий товар повинно ЗАТ „Донецьксталь - металургійний завод”, який неналежним чином виконав умови вказаного вище договору;
- вина відповідача щодо недовантаження вагону не доведена позивачем з огляду на той факт, що станція відправлення, яка прийняла вагон до перевезення, не знайшла ніяких порушень з боку вантажовідправника, які вказані в Правилах відвантаження продукції. ніяких порушень цих правил не зафіксували й комісії позивача в актах приймання продукції від 22.07.2007р. та від 23.07.2007р.;
- обов'язковими правилами при прийманні продукції за кількістю є Устав залізниць України, оскільки між позивачем та відповідачем не має договірних відносин, а відповідач є у договірних відносинах із Залізницею стосовно перевезення вантажу на користь третьої особи (позивача);
- акт приймання продукції за кількістю складений з порушенням вимог, передбачених Інструкцією П-6 і не є належним документом, який підтверджує факт нестачі вантажу;
- факт недостачі вантажу спростовується також тим, що при складанні актів приймання на нестачу продукції, здійснив оплату її у повному обсязі за вагою, яка дорівнює вазі, вказаній у документах вантажовідправника, тобто, без урахування нестачі;
- нестача вантажу повинна була бути зафіксована комерційним актом, який позивачем складений не був.;
- позивачем визначені збитки у більшому розмірі, ніж це зафіксовано в акті приймання продукції за кількістю та якістю.
Ухвалою суду від 19.05.2009р. до участі у справі залучено як третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ЗАТ “Донецьксталь”-металургійний завод” та ТОВ „Енергоімпекс”.
У поясненнях №17/17-627юр від 27.05.2009р. та у судових засіданнях третя особа - ЗАТ „Донецьксталь - металургійний завод” повідомила, що ЗАТ „Донецьксталь - металургійний завод” здійснювало поставку спірного вугілля позивачу у відповідності до умов договору №2080дс/292 від 01.10.2003р. на умовах СРТ станція покупця (Інкотермс 2000) за додатковою угодою №85 до Договору №2080дс/292, зазначила той факт, що виставлений рахунок-фактуру оплачений на користь ЗАТ „Донецьксталь - металургійний завод” за спірне вугілля у повному обсязі, проте третя особа, в свою чергу, не мала доступу до спірного вантажу, а отже не повинна відповідати за нестачу вугілля, вважає, що відповідальність за нестачу вугілля повинен нести вантажовідправник.
Третя особа - ТОВ „Енергоімпекс” письмових пояснень всупереч вимогах ухвали суду не представила, у судове засідання не прибула.
Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб суд ВСТАНОВИВ:
22.07.2007р. ВАТ ЦЗФ „Пролетарська” (вантажовідправник) на адресу ЗАТ “Макіївкокс” (вантажоодержувач) у вагоні №65735847 за залізничною накладною №49600658 зі станції Макіївка на станцію Кринична відвантажило концентрат вугілля кам'яного для коксування у вологому стані відповідно до ТУ. За накладними вага нетто складає 65 000 кг.
З матеріалів справи вбачається, що ВАТ ЦЗФ „Пролетарська” (вантажовідправник) на адресу ЗАТ “Макіївкокс” (вантажоодержувач) не мають договірних відносин стосовно зазначеної вище поставки вугільного концентрату.
Відвантаження концентрату за спірною відправкою відповідачем здійснене за вказівкою ТОВ “Енергоімпекс” (листи №1351 від 02.07.2007р., №1408/1 від 12.07.2007р.) на виконання умов договору №31/01/2п/р про переробку рядового вугілля, укладеного 31.01.2004р. між ТОВ “Енергоімпекс” (Замовник) та ВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Пролетарська” (Виконавець). Строк дії цього договору - з дати підписання і до 31.12.2004р. Відповідно до п.8.2 договору у разі відсутності заяви жодної із сторін про намір розірвати договірні стосунки протягом одного місяця до закінчення терміну його дії, договір вважається пролонгованим на наступний рік на тих же умовах. Додатковим угодами від 30.12.2005р., від 29.12.2006р. та від 28.12.2007р. строк дії договору було подовжено відповідно до 31.12.2006р., 31.12.2007р. та 31.12.2008р.
01.10.2003р. між ЗАТ „Донецьксталь - металургійний завод” (Продавець) та ТОВ „Макіїввкокс” (Покупець) укладено договір №2080дс/292 від 01.10.2003р. (далі по тексту договір).
Додатковою угодою від 04.11.2003р. до договору №2080дс/292, у зв'язку з перереєстрацією ТОВ “Макіївкокс” в Закрите акціонерне товариство “Макіївкокс”, преамбула договору №2080дс/292 від 01.10.2003р. була змінена.
Відповідно до п.7.1 договору та додаткових угод від 30.12.2004р., від 30.12.2005р., від 27.12.2006р. до договору, термін, на яки він укладений, складає до 31.12.2007р. З матеріалів справи та пояснень представників сторін, вбачається, що на момент виникнення спірних відносин зазначений договір був діючим.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ЗАТ “Макіївкокс” є вантажоодержувачем вугільного концентрату за спірною відправкою і одночасно його покупцем за договором №2080дс/292.
Згідно розділу 1 договору №2080дс/292 від 01.10.2003р. “Продавець” зобов'язується передати, а “Покупець” прийняти і оплатити на умовах договору вугільну продукцію (Товар), номенклатура, кількість, ціни, строки і умови поставки якого погоджені сторонами в додаткових угодах.
Відповідно до розділу 3 зазначеного вище договору оплата за поставлений “Товар” здійснюється “Покупцем” в гривнях шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок “Продавця” в строки, обумовлені сторонами в додаткових угодах.
Приймання “Товару” здійснюється у відповідності до вимог “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за якістю” №П-7 з змінами та доповненнями і “Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за кількістю” №П-6 (п.4.2. розділ 4 договору №2080дс/292 від 01.10.2003р.).
Перехід права власності на “Товар” відбувається в момент підписання обома сторонами акту приймання-передачі матеріальних цінностей (п.4.3. розділу 4 договору №2080дс/292 від 01.10.2003р.).
Пунктом 6.1. розділу 6 договору №2080дс/292 від 01.10.2003р. передбачено, що сторони несуть відповідальність за завдані один-одному збитки у відповідності до чинного законодавства України.
В разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору сторони зобов'язані до звернення в суд урегулювати всі спори в претензійному порядку або шляхом переговорів (п.6.2. розділу 6 договору №2080дс/292 від 01.10.2003р.).
Згідно додаткової угоди №85 від 29.06.2007р. до договору №2080дс/292, “Продавець” в липні 2007р. зобов'язується передати, а “Покупець” прийняти та оплатити вугільний концентрат (далі товар), в тому числі марки К у кількості 3 800 т за ціною 494,00 грн./т. без ПДВ на умовах поставки СРТ ст. покупця (Інкотермс 2000р.), вугільний концентрат марки Ж у кількості 16 000 т за ціною 470,00 грн./т. без ПДВ на умовах поставки СРТ ст. покупця (Інкотермс 2000р.), вугільний концентрат марки Г у кількості 11 000 т за ціною 405,00 грн./т. без ПДВ на умовах поставки СРТ ст. покупця (Інкотермс 2000р.), вугільний концентрат марки Ж у кількості 600 т за ціною 517,00 грн./т. без ПДВ на умовах поставки СРТ ст. покупця (Інкотермс 2000р.), вугільний концентрат марки Ж у кількості 8 000 т за ціною 495,00 грн./т. без ПДВ на умовах поставки СРТ ст. покупця (Інкотермс 2000р.), вугільний концентрат марки К у кількості 8 500 т за ціною 515,00 грн./т. без ПДВ на умовах поставки СРТ ст. покупця (Інкотермс 2000р.). Цією ж додатковою угодою передбачено, що “Продавець” відшкодовує “Покупцю” всі витрати, що виникли з причини переадресації вантажу з ваговою недостачею і невідповідністю якості “Товару” договірним умовам по всьому переліку плат та послуг транспортної складової.
“Покупець” розраховується з “Продавцем” за поставлений “Товар” шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок “Продавця” протягом 30-ти банківських днів з дати виписки рахунка (п.2 додаткової угоди №85 від 29.06.2007р. до договору №2080дс/292 від 01.10.2003р.).
На станцію призначення Кринична Донецької залізниці вантаж прибув в справних вагонах, без слідів втрати, розкрадання під час перевезення та 22.07.2007р. був виданий ЗАТ “Макіївкокс” залізницею без перевірки маси та кількості місць згідно ст.52 Статуту залізниць України, про що свідчить відповідні відмітки на зворотньому боці залізничної накладної.
22.07.2007р. під час зважування вагону №65735847 за залізничною накладною №49600658 з вугільним концентратом позивачем була виявлена розбіжність з даними, зазначеними у перевізних документах, у зв'язку з чим приймання вантажу було зупинене та викликано представника вантажовідправника для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту.
Листом №01-16/2458 від 23.07.2007р. відповідач погодився з недовантаженням вагону з урахуванням 1% природного збитку та граничної розбіжності погрішності вагів.
23.07.2007р. приймання продукції було продовжено без участі представника відповідача та закінчено 23.07.2007р. За результатами приймання продукції за кількістю були складені акти про приймання вантажу за кількістю №893/п від 22.07.2007р., №823 від 23.07.2007р.
Згідно зазначених актів, у прийманні продукції 22.07.2007р. брали участь від позивача Лепніцька В.М., Хозлу Г.О. та Щербак Є.А.; 23.07.2007р. брали участь Євченко О.Ю., Ганина З.М. та Балинець О.В.
Всупереч вимогам ухвал суду від 02.06.2009р., від 22.06.2009р., від 01.07.2009р. позивач не представив суду жодного документа (довіреність, доручення тощо) в підтвердження повноважності зазначених бути представниками позивача на здійснення відповідних дій.
В акті зазначені вага брутто, нетто і тари згідно даних накладних і дані про фактичне зважування, зокрема:
- вага згідно документів: брутто 86 200 кг, тара 21 200 кг, нетто 65 000 кг;
- вага за фактичними показниками: брутто 85 150 кг, тара 22 400 кг, нетто 62 750 кг;
За результатами зважування зроблений висновок, що нестача у спірному вагоні складає 2 250 кг в наслідок недостатнього наповнювання вагону вантажовідправником.
Також, з акту про вагу тари №893 від 23.07.2007р. вбачається, що він підписаний трьома представниками - членами комісії - позивача Красовою Є.В., Хозлу Г.О., Таніним В.Є. з висновком наступного змісту: вага вагону (тари), яка виявлена шляхом перевірки та вказаної у цьому акті не відповідає даним ваги вагону (тари), який вказаний у залізничній накладній.
10.08.2007р., після того, як за твердженням позивача була виявлена недостача за спірними відправками, ним і ЗАТ “Донецьксталь” - металургійний завод” був складений і підписаний акт приймання-передачі продукції №27393 по договору №2080дс/292 від 01.10.2003р., згідно якого ЗАТ “Макіївкокс” прийняв від ЗАТ “Донецьксталь” - металургійний завод” продукцію: концентрат вугільний марки КО-100 масою 2 257, 00 т, у тому числі загальною масою спірного вугілля у вагоні №65735847 - 65, 00 т за залізничною накладною №49600658. Зазначений акт з боку ЗАТ “Макіївкокс” підписаний головою правління і нижче підпису зроблене застереження такого змісту: “Цей акт зі сторони ЗАТ “Макіївкокс” підписаний на підставі даних на дату відвантаження, зазначених у залізничних квитанціях, без врахування недостачі, яка може бути зафіксована в актах, складених за “Інструкцією П-6”.
На підставі вищезазначеного, у виконання умов договору №2080дс/292 від 01.10.2003р. ЗАТ “Донецьксталь” - металургійний завод” виставило ЗАТ „Макіївкокс” рахунок-фактуру №27393 від 31.07.2007р. на оплату вартості товару, відвантаженого відповідачем у вагоні №65735847 за залізничною накладною №49600658, який ЗАТ “Макіївкокс” оплачений в повному обсязі платіжним дорученням №4517 від 31.07.2007р. з посиланням в призначенні платежу, що оплата здійснена за вугільну продукцію за договором №2080 від 01.10.2003р.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що спірна вугільна продукція отримана позивачем на підставі договору №2080дс/292 від 01.10.2003р. та додаткової угоди №85 до цього договору. ВАТ Центральна збагачувальна фабрика “Пролетарська” є вантажовідправником, але не продавцем (постачальником) спірного вугілля, отриманого ЗАТ “Макіївкокс” 22.07.2007р. за залізничною накладною №49600658, а продавцем концентрату за спірною відправкою є ЗАТ “Донецьксталь” - металургійний завод” згідно договору №2080дс/292 від 01.10.2003р. купівлі-продажу вугільної продукції, укладеного між ЗАТ “Донецьксталь” - металургійний завод” (Продавець) та ТОВ “Макіївкокс” (Покупець), а також те, що ВАТ Центральна збагачувальна фабрика “Пролетарська” не є стороною у цьому договорі.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.193 Господарського кодексу (ГК) України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як передбачено ст.511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Відповідно до ст.194 ГК України виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні. Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою - безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не випливає обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто. Неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Зобов'язаним передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України є продавець.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець згідно ч.1 ст.670 ЦК України має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
З вищенаведеного та матеріалів справи, у тому числі з акта від 23.07.2007р. №893, вбачається, що ВАТ Центральна збагачувальна фабрика “Пролетарська” є вантажовідправником, але не продавцем (постачальником) спірного вугілля, отриманого ЗАТ „Макіївкокс” 22.07.2007р. за залізничною накладною №49600658. Продавцем концентрату за спірною поставкою є ЗАТ “Донецьксталь” - металургійний завод” згіднго договору №2080дс/292 від 01.10.2003р., укладеного між позивачем - ЗАТ „Макіївкокс” та ЗАТ “Донецьксталь” - металургійний завод”. До того ж, ЗАТ “Макіївкокс” оплату товару за спірною відправкою здійснив саме продавцеві - ЗАТ “Донецьксталь” - металургійний завод”, тоді як вартість нестачі (фактично повернення сплачених за не відвантажену продукцію коштів) вимагає від незобов'язаної (щодо нього) сторони, з яким у нього не існує ніяких договірних відносин щодо предмету купівлі-продажу і здійснення розрахунків.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що між вантажовідправником (відповідачем) та одержувачем (позивачем) відносини не врегульовані будь-яким договором, що також підтверджено сторонами у судовому засіданні.
Таким чином, господарський суд вважає, що ВАТ Центральна збагачувальна фабрика “Пролетарська” не є належним відповідачем за таким позовом, а тому вимоги ЗАТ “Макіївкокс” до нього є безпідставними (незалежно від того, факт нестачі мав місце чи ні).
У відповідності до п.п.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до ст.1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В якості доказів нестачі вугільної продукції позивачем були надані акти приймання продукції за кількістю №893/п від 22.07.2007р., №893 від 23.07.2007р., які складені у відповідності до положень Інструкції П-6, однак позивачем не був узгоджений такий порядок приймання продукції з відповідачем.
Враховуючи наведене, надані акти не є доказами, які підтверджують вину ВАТ Центральна збагачувальна фабрика “Пролетарська” в спричиненні майнової шкоди позивачу, розрахунок ціни позову не доводить вину відповідача у спричиненні позивачу шкоди у сумі 988, 80 грн., у зв'язку з тим, що відповідач не брав на себе зобов'язання перед позивачем про відвантаження на його адресу спірного вугілля.
Суд також звертає увагу на той факт, що підписання актів прийому-передачі та оплата спірного вугілля здійснена позивачем вже після отримання даного вугілля та складання акту про приймання продукції по кількості.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні розглянуто клопотання позивача б/н від 01.07.2009р. про відкладення розгляду спору. У зазначеному клопотанні позивач також просить не розглядати спір по суті без його представника.
Суд задовольнив клопотання позивача частково, розгляд справи був відкладений до 06.07.2009р., проте свого представника у наступне судове засідання позивач не направив.
Стосовно клопотання щодо не розгляду справи за відсутності представника позивача у судовому засіданні, суд відмовив у задоволенні цього клопотання з огляду на наступне:
- розгляд справи неодноразово відкладався, у тому числі за клопотанням позивача від 01.07.2009р., та позивачу був наданий час для представлення всіх витребуваних документів та надання доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, проте позивач вимоги ухвал суду не виконав, витребувані документи представив не у повному обсязі;
- процесуальний строк розгляду справи також продовжувався в порядку ст..69 ГПК України за клопотанням позивача та відповідача, проте такий строк минає саме 06.07.2009р.;
- у разі неможливості участі певного представника, позивач не позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів та направлення цієї особи у судове засідання.
Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.
У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.
На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст.509, 511, 655, 662, 670, 909, 920, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 194, 307 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 49, 69, 82 - 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства „Макіївкокс” м. Макіївка до Відкритого акціонерного товариства Центральна збагачувальна фабрика “Пролетарська” м. Макіївка за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закритого акціонерного товариства “Донецьксталь”-металургійний завод” м.Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс” м.Донецьк про стягнення майнової шкоди у вигляді збитків за нестачу вугільного концентрату у сумі 988, 80 грн.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.
Суддя