21.10.2014 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі судді-доповідача ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі судових засідань ОСОБА_4 , з участю прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , його захисника - адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому засіданні матеріали апеляційної скарги старшого прокурора прокуратури Тячівського району на ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду від 01.10.2014 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_8 в кримінальному провадженні № 12014070160001389 від 11.09.2014 року щодо
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ст.ст.189 ч.1, 189 ч.2 КК України,
про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ухвали слідчого судді Тячівського районного суду від 01.10.2014 року слідчий СВ Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області звернувся з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивоване тим, що 07.08.2014 року ОСОБА_6 , знаходячись в с.Грушево, по вулиці Травневій, в приміщенні магазину «АВС», власником якого є приватний підприємець ОСОБА_10 , в ході розмови з неповнолітнім ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих спонукань, пред'явив останньому вимогу передати йому грошові кошти в сумі 8000 гривень, погрожуючи застосуванням щодо потерпілого фізичного насильства у випадку невиконання його вимоги. 08.08.2014 року ОСОБА_11 , на вулиці Травневій в с.Грушево, біля магазину «АВС», через вчинене відносно нього ОСОБА_6 психологічне насильство, будучи переконаним в серйозності намірів та вимоги останнього, передав йому грошові кошти в зазначеній вище сумі.
09.08.2014 року ОСОБА_6 , знаходячись в с.Грушево по вулиці Колгоспній, на території колишнього колгоспу, в ході розмови з неповнолітнім ОСОБА_11 , діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, пред'явив останньому вимогу передати йому грошові кошти в сумі 500 гривень, погрожуючи застосуванням щодо потерпілого фізичного насильства у випадку відмови виконати його вимогу. Того ж дня у вечірній час доби, ОСОБА_11 , на тому ж місці, через психологічне насильство, вчинене щодо нього ОСОБА_6 , будучи переконаним в серйозності намірів та вимоги останнього,передав йому грошові кошти в сумі 300 гривень, позаяк не зміг відразу відшукати всю суму, яку від нього вимагав ОСОБА_6 .
Крім того, 11.08.2014 року ОСОБА_6 , знаходячись в с.Грушево по вул..Травневій, біля магазину «АВС», в ході розмови з неповнолітнім ОСОБА_11 , діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, вимагав від останнього грошові кошти в сумі 200 гривень, погрожуючи при цьому застосувати відносно потерпілого фізичне насильство, у випадку відмови виконати його вимогу. Неповнолітній ОСОБА_11 , через психологічне насильство застосовано до нього підозрюваним, побоюючись погроз застосування відносно нього фізичного насильства, передав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 200 гривень.
Також, 08.09.2014 року ОСОБА_6 , знаходячись в с.Грушево по вулиці Травневій, в ході розмови з неповнолітнім ОСОБА_11 , діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, вимагав від останнього передачі йому 10000 гривень, погрожуючи застосуванням фізичного насильства у випадку відмови виконати його вимогу. Надалі ОСОБА_6 , продовжуючи протиправні дії, в період з 08.09.2014 року по 29.09.2014 року, неодноразово під час телефонних розмов та при зустрічі з неповнолітнім ОСОБА_11 продовжував вимагати в останнього грошові кошти. 29.09.2014 року біля 15-50 год. в с.Грушево, на території кафе-бару «Пегас», по АДРЕСА_2 , неповнолітній ОСОБА_11 , через психологічне насильство вчинене щодо нього ОСОБА_6 , будучи переконаним в серйозності його намірів та погроз, передав останньому грошові кошти в сумі 2000 гривень, після чого ОСОБА_6 був затриманий працівниками міліції.
30.09.2014 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.ч.1, 2 ст.189 КК України.
Враховуючи те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких віднесене до категорії тяжких і карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років; органом досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання таким шляхом застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, слідчий СВ Тячівського РВ клопотав перед судом про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вважаючи, що слідчим, прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, однак, встановивши та визнавши доведеною наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оцінивши всі дані щодо особи обвинуваченого, з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження, слідчим суддею Тячівського районного суду ухвалою від 01.10.2014 року відмовлено в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного та застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати місце свого проживання, з покладенням на нього обов'язків, визначених ч.5 ст.194 КПК України.
Старший прокурор прокуратури Тячівського району, не погоджуючись з рішенням слідчого судді, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу від 01.10.2014 року скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити клопотання слідчого СВ Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області та застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 60 діб. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ухвала є незаконною та необґрунтованою і містить суперечливі висновки, вважає, що прокурором під час розгляду клопотання було доведено існування ризиків, визначених ст.177 КПК України, а застосування щодо підозрюваного менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не убезпечить потерпілого по справі від його незаконного впливу з метою уникнення відповідальності за свої протиправні діяння та перешкоджання з його боку неупередженому розслідуванню даного кримінального правопорушення і не запобігне вчиненню з його боку нового кримінального правопорушення , а також спробам ухилитись від досудового слідства та суду. Вважає, що слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином не досліджено та не оцінено відсутність у підозрюваного постійного місця роботи та тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку ОСОБА_6 та його захисника, які вважають ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а скаргу прокурора безпідставною, перевіривши матеріали провадження за скаргою та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
У відповідності до ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право : залишити ухвалу без змін, скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
В свою чергу, згідно положень ст.ст.177,178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яким запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Разом з тим, запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК. Слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України"-
Відмовляючи в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , слідчий суддя обґрунтовано, з урахуванням мети та підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, застосував до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і вірно вказав, що слідчим та прокурором не було доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється, і матеріали клопотання не містять жодних фактичних даних щодо цього. Крім того, підозрюваний позитивно характеризується, має постійне помешкання, проживає разом з матір'ю та сестрою, вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнає повністю і не має наміру ухилятись від слідства та суду, що підтверджується його поясненнями, наявними в матеріалах клопотання та даними під час апеляційного розгляду.
Як на доказ необхідності взяття ОСОБА_6 під варту слідчий та прокурор посилаються на тяжкість злочинів, у скоєнні яких він підозрюється, а також те, що він вже раніше притягався до кримінальної відповідальності.
Колегія суддів визнає такі доводи недостатніми для застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу - тримання під вартою. Прокурор та слідчий не довели, що з моменту початку досудового розслідування підозрюваним були вчинені чи були намагання вчинити дії, передбачені п.п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо твердження прокурора про те, що слідчим суддею при обранні запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 не було враховано, що він раніше вже притягався до кримінальної відповідальності і на шлях виправлення не став, то колегія суддів вважає їх такими, що не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_6 05.09.2011 року Тячівським райсудом був засуджений за ч.3 ст.185 КК України до трьох років позбавлення волі з наданням йому однорічного іспитового строку, в порядку та на підставах, визначених ст.75 КК України. Згідно постанови Тячівського районного суду від 20.09.2012 року - звільнений від відбування покарання в зв'язку із закінченням іспитового строку.
У відповідності до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, а згідно ст.89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються, зокрема, особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом.
Отже, той факт, що ОСОБА_6 раніше вже притягався до кримінальної відповідальності, в силу вище викладеного, не може братися до уваги під час вирішення питання про застосування до нього запобіжного заходу.
Відтак, зазначені в апеляції прокурором обставини про можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та тяжкість злочину, який ставиться у провину ОСОБА_6 , є недостатніми та не є безумовними підставами для обрання запобіжного заходу, як тримання під вартою.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З п. 85 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року слідує, що судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має містити як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання (продовження), так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення злочину, врахування особи винного та інших обставин (ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК). Слідчому судді, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції.
Таким чином, слідчий суддя правильно дійшов висновку про те, що прокурором та слідчим клопотання про застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою належним чином не мотивоване, а доводи викладені у ньому з достатністю не вказують на наявність обставин та ризиків, підтверджених фактичними даними, які би давали підстави вважати, що застосування щодо найсуворішого виду запобіжних заходів буде виправданим. Отже, підстав для задоволення клопотання слідчого не було.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що слідчим суддею Тячівського районного суду ухвалою від 01.10.2014 року обґрунтовано було відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд
апеляційну скаргу старшого прокурора прокуратури Тячівського району залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тячівського районного суду від 01.10.2014 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого СВ Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області ОСОБА_8 в кримінальному провадженні № 12014070160001389 від 11.09.2014 року про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Судді: