Справа № 309/2895/14-ц
Провадження № 2/309/1364/14
01 грудня 2014 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого судді - Кемінь В.Д.
при секретарі - Плиска Т.Ю.
з участю представника позивача ОСОБА_1
відповідачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3
представника третьої особи Поп Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування Хустської РДА про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та здійснення її виховання, -
ОСОБА_5 звернувся в суд з позовними вимогами до ОСОБА_2, про усунення перешкод у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначення порядку спілкування та участі у вихованні дитини. Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що перебував з відповідачкою в шлюбі, який на даний час між фактично припинений з грудня 2013 року. Від даного шлюбу у них народився син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживати з матір'ю - ОСОБА_2 АДРЕСА_1. Після припинення шлюбних відносин він постійно навідував сина за місцем проживання відповідачки, купляв одяг, харчування та надсилав грошові перекази постійно, для забезпечення дитини. Влітку 2014 року він в черговий раз відвідав сина, однак відповідачка та її мати у різкій формі, безпідставно заборонили йому побачення з дитиною та усунули його від участі у вихованні сина. Тому він звернувся до суду з даними позовом і просив задовольнити позовні вимоги, визначивши порядок та місце побачення з дитиною у відповідності до висновків наданих відповідними компетентними органами.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 повністю підтримала вимоги позивача посилаючись на наявність у нього батьківських прав на участь в утримані та вихованні малолітнього сина. Крім цього, подала письмову заяву про уточнення заявлених позивачем позовних вимог, в яких просила вирішувати питання про визначення місця, часу та порядку побачення позивача з дитиною за умовами висновку комісії Тячівської РДА Закарпатської області, від 26.08.2014 р. за №151, що дасть можливість забезпечити таким чином захист інтересів малолітнього сина та його батька.
Відповідачка ОСОБА_2, та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги, які уточнені позивачем, визнали частково і не заперечили проти надання можливість позивачу реалізувати свої батьківські права щодо участі у вихованні та утриманні малолітнього сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 Однак, відповідачка в своїх поясненнях також зазначила, що фактично не робила ніяких перешкод позивачу у спілкуванні з сином, після того як вони між собою припинили шлюбні відносини. Позивач навідував дитину і вона дійсно отримувала від нього грошові кошти для забезпечення сина. Однак, влітку 2014 року позивач почав поводитися некоректно відносно неї та її батьків, тому вона зробила йому зауваження про недопустимість такої поведінки. Після чого позивач пішов і попередив, що він через судове рішення матиме право на побачення з дитиною, хоча вона йому в цьому фактично не створювала ніяких перешкод. Перед виїздом за межі держави на заробітки, позивач приходив до сина спілкувався з ним та попрощавшись поїхав у Чеську Республіку. Після чого вона отримала виклик до суду на розгляд даної справи. При вирішення питання по суті позову, просила врахувати малолітній вік сина, його режим дня, а також те, що дитина має захворювання на діатез і важко переносить їзду на тривалі відстані не надавати позивачу право забирати дитину до свого місця проживання до трьох років.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, та виходячи з встановлених у судовому засіданні обставин по справі, з'ясувавши думку сторін щодо уточнених позовних вимог позивача, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 141 Сімейного Кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 142 Сімейного Кодексу України визначено, що діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.
Згідно ст. 153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Крім цього стаття 157 Сімейного Кодексу України передбачає, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Відповідно до ч.2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Відповідачка ОСОБА_2, та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечили проти спілкування позивача з дитиною і ствердили, що з боку відповідачки йому не родилися жодні перешкоди. Відповідачка також визнала, що ОСОБА_5 дійсно надає на утримання дитини грошову допомогу. Вона погоджується з наданим у висновку Хустської РДА часом визначеним для побачення батька з дитиною. Однак, враховуючи вік дитини просила надати дозвіл на побачення з дитиною до досягнення трьох річного віку за місцем проживання дитини.
Сторони не знайшли розуміння щодо визначення місця спілкування батька з дитиною. За зверненнями позивача до органу опіки та піклування Хустської районної державної адміністрації, Тячівської районної державної адміністрації, про встановлення годин спілкування з дитиною, було винесено висновки №419 від 28.10.2014 р. та №151 від 26.08.2014 р. про встановлення годин спілкуванням ОСОБА_5 з його малолітнім сином із зазначенням відведених годин та місця побачення за місцем проживання матерії та батька.
За таких обставин, з врахуванням пояснень сторін, наявних у справі доказів та відповідних висновків компетентних органів про можливість і доцільність побачень батька з дитиною, суд приходить до висновку, що позивачу слід надати можливість у спілкуванні з дитиною та дозволити йому участь у вихованні та утриманні сина, виходячи з інтересів дитини та сторін по справі.
Разом з тим, з врахуванням віку дитини, стану її здоров'я, суд вважає за доцільне дозволити побачення батька ОСОБА_5 з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у присутності матері, у години та дні визначені у висновку органу опіки та піклування Хустської районної державної адміністрації, за місцем проживання матері дитини.
Керуючись ст.ст. 141, 142, 153, 155, 159 СК України, ст. ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.
Для забезпечення права позивача на участь у вихованні малолітнього сина встановити наступний порядок та час спілкування з малолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: щовівторка з 12.00 до 18.00 години, першу, третю суботу місяця та другу і четверту неділю місяця з 12.00 до 18.00 години за місцем проживання дитини в АДРЕСА_1.
З досягненням 3 (трьох) річного віку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, його побачення з батьком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 будуть здійснюватися щовівторка з 12.00 до 18.00 години з участю матері дитини, за місцем проживання батька дитини в АДРЕСА_2
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області.
Суддя Хустського
районного суду: підпис Кемінь В.Д.
З оригіналом вірно:
Суддя Хустського
районного суду: Кемінь В.Д.