79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.06.09 Справа№ 10/56
За позовом ВАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» м. Дрогобич
До відповідача ВАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина» м. Дрогобич
Про : стягнення 130444,00 грн. боргу
Суддя Довга О.І.
Секретар Яремчук С.М.
Представники:
Від позивача: Комаришин Н.С. - представник за дорученням № 5 від 13.01.2009 року
Від відповідача : не з'явився
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).
Сторона подала письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.
Суть спору:
На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ВАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів»м. Дрогобич до ВАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина» м. Дрогобич про стягнення заборгованості у розмірі 130444,00 грн.
Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених у попередніх ухвалах суду.
Представник позивача, відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, скористався наданим йому правом, та згідно заяви від 14.05.2009 року збільшив суму позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 130444,00 грн. основного боргу, 15621,03 грн. пені, 13044,40 грн. штрафу, 10435,52 грн. інфляційних нарахувань, 2034,57 грн. 3% річних, 1715,00 грн. державного мита та 118,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, належним чином заперечень на позов не подав.
Спір розглянуто відповідно до вимог ст. 75 ГПК України.
Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
05.09.2008 року між ВАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» ( позивач) та ВАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина»( відповідач) укладено договір поставки № 29-661.
П.1.1. цього договору передбачено, що позивач зобов'язується поставити та передати відповідачу у власність продукцію промислово-технічного призначення, а відповідач зобов'язується прийняти товар і оплатити його.
П. 5.3 передбачено, що розрахунки по цьому договору здійснюються безготівково, шляхом перерахування відповідачем встановленої ціни на поточний рахунок позивача, в строк не пізніше трьох банківських днів з дня оформлення у встановленому порядку Акту передачі-приймання товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком до даного договору.
Згідно видаткових накладних та довіреностей, які долучені до матеріалів справи, ВАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина» отримано від ВАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів» товар на суму 325600,00 грн.
Відповідачем частково сума боргу сплачена, тому заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду спору становить 130 236,56 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України).
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем.
Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги по даній справі є тісно пов'язані між собою підставами виникнення та поданням необхідних доказів, позивач скористався наданим йому правом і збільшив розмір позовних вимог.
Відповідно до п. 7.4 договору відповідач у випадку прострочки оплати за виконані роботи повинен сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. Згідно поданого позивачем розрахунку пені (з урахуванням ставки пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України) розмір пені за прострочку виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань становить 15621,03 грн.
Згідно п.7.5 договору за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх обов'язків протягом терміну дії договору, винна сторона сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10% від ціни товару. Відповідно до поданого позивачем розрахунку сума штрафу становить 13044,40 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати. Таким чином, відповідно до розрахунків, які подані позивачем, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 3 % річних від суми боргу у розмірі 2034,57 грн. та інфляційні втрати у розмірі 10435,52 грн.
Станом на день звернення з позовом до суду та день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості за договором не надав, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 «Про судові рішення», суд прийшов до висновку, що позовна заява ВАТ «Дрогобицький завод залізобетонних виробів»м. Дрогобич до ВАТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина»м. Дрогобич про стягнення суми боргу підлягає до задоволення.
Судові витрати слід покласти на відповідача.
Враховуючи наведене, а також ст. 509, 526 ЦК України, ст. 218 ГК України , та ст. ст. 4, 33,34,35,44,49, п.10 ст. 65, ст. 66, 67, 75, п.1 ст. 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс «Галичина» ( Львівська обл. м. Дрогобич, вул. Бориславська,82, МФО 325321, код ЄДРПОУ 00152388) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицький завод залізобетонних виробів»( Львівська обл. м. Дрогобич, вул.. Фабрична,61, МФО 325785, код ЄДРПОУ 05505495) 130444,00 грн. основного боргу, 15621,03 грн. пені, 13044,40 грн. штрафу, 10435,52 грн. інфляційних витрат, 2034,57 грн. 3% річних, 1715,00 грн. державного мита та 118,00 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.
Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.
Суддя Довга О.І.