"06" липня 2009 р.
Справа № 33/44-09-1311
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Укртехінвест”, м. Одеса
до відповідачів:
- закритого акціонерного товариства „Великодальницький завод продовольчих товарів „Євдокія”, с. В.Дальник Одеської області
- відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області, м.Біляївка Одеської області
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції - ЗАТ КБ „ПриватБанк” в особі філії „Южне головне регіональне управління”, м. Одеса
про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису та арешту
За участю представників сторін:
від позивача: Белінський О.О. , довіреність в матеріалах справи
від відповідачів:
- закритого акціонерного товариства „Великодальницький завод продовольчих товарів „Євдокія”: Брусенська Є.І. -директор,
- відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції: не з'явився. Надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.
- ЗАТ КБ „ПриватБанк” в особі філії „Южне головне регіональне управління”:
Гричулевич Л.А., довіреність в матеріалах справи.
Суть спору: позивачем у справі заявлені вимоги про визнання права власності на майно та виключення його із акту опису та арешту.
Великодальницьким заводом продовольчих товарів „Євдокія” позовні вимоги у справі визнані у повному обсязі.
Відділом державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції позовні вимоги у справі не визнані з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
За клопотанням ЗАТ КБ „Приватбанк” до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відділу державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області залучено ЗАТ КБ „ПриватБанк” в особі філії „Южне головне регіональне управління” .
Розглядом матеріалів справи встановлено:
10 серпня 1995 року Великодальницьким заводом продовольчих товарів правонаступником якого є ВЗАТ „Великодальницький завод продовольчих товарів „Євдокія” та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою „Укртехінвест” укладено договір №4 про спільну діяльність у сфері переробки сільськогосподарської продукції, виробництва і реалізації спиртних напоїв та соків зі строком дії 5 років.
Положеннями договору визначено, що ведення спільних справ покладається на Великодальницький завод продовольчих товарів, витрати сторін на організацію та здійснення спільної діяльності відносяться у розмірі 50 відсотків від загальних затрат на кожного.
Додатковим погодженням від 09 серпня 2000 року строк дії договору №4 від 10 серпня 1995 року продовжено до 10 серпня 2005 року.
Додатковою угодою до договору про спільну діяльність №4 від 10 серпня 1995 року укладеною Великодальницький заводом продовольчих товарів та ТОВ фірмою „Укртехінвест” 2 вересня 2002 року визначено, що у порядку розрахунків за надане обладнання і матеріали на будівництво цеху по розливу лікерогорілчаних виробів, а також сировину для виробництва, Великодальницький завод продовольчих товарів передає позивачу у справі будинки та споруди, лінію по розливу тихих вин і комплект обладнання на загинальну суму 400 тис. грн. З дати підписання акта приймання-передачі майна, передбаченого додатковою угодою від 2 вересня 2002 року, договір про спільну діяльність №4 від 10 серпня 1995 року втрачає чинність.
Згідно акта приймання-передачі від 2 вересня 2002 року Великодальницьким заводом продовольчих товарів передано у власність ТОВ фірмі „Уктехінвест” пляшкомийну машину Б-3 АМС з №554, 1993 року випуску; наповнювач ВАР-6, без номеру,1993 р.в; машину фасовочно-закупорувачну Б-3-ВРК-№ №50 1993 р.в; етикетовочну машину БЕН без номеру, 1993 р.в; закаточну машину без номеру, 1993 р.в; цех розливу тихих вин розміром 14 на 27 метрів, перекритий бетонними плитами; мий очне відділення розміром 14 на 14 метрів, перекрите бетонними плитами; складське приміщення розміром 14 на 24 метра, перекрите металічними листами, а всього майно на суму 400000 грн.
Відповідно до положень пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень чинного з 1 січня 2004 року Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Положеннями ст. 128 діючого у 2002 році Цивільного кодексу Української РСР визначено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Аналогічні положення містить частина перша статті 334 ЦК України, якою визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правила Цивільного кодексу Української РСР, на відміну від діючого ЦК України, не містили імперативних вимог щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації угод по відчуженню-придбанню об'єктів нерухомості (крім нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу житлових будинків), отже ТОВ фірма „Укртехінвест” є належним, добросовісним набувачем права власності на майно, зазначене в акті приймання-передачі від 2 вересня 2002 року щодо володіння, користування та розпорядження ним на свій розсуд.
За змістом ст. 4 ЦК УРСР, ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правчини.
Згідно положень ст. 319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За ініціативою господарського суду області учасниками судового провадження оглянуті у судовому засіданні матеріали справи господарського суду Одеської області №17-2-21/7745/3 за заявою державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Одеси про визнання банкрутом приватного підприємства „Формула С” та №17-4-15-19/1373 за позовом ВЗАТ „Великодальницький завод продовольчих товарів „Євдокія” до ЗАТ КП „Приватбанк” про визнання недійсним договору застави, та зустрічним позовом ЗАТ КБ „Приватбанк” до ВЗАТ „Великодальницький завод продтоварів „Євдокія” про звернення стягнення на заставлене майно на суму 1887369,82 грн.
Чинним рішенням господарського суду у справі №17-4-15-19/1373 від 25 травня 2004 року відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору застави, позовні вимоги ЗАТ КП „Приватбанк” задоволені у сумі 165179,25 грн.
У мотивувальній частині означеного рішення господарським судом визначено, що ухвалою господарського суду області від 26 травня 1999 року ЗАТ КБ „Приватбанк” у справі №17-2-21/7745/3 визнано кредитором ПП „Формула С” із грошовими вимогами на суму 486974,11 грн., а сума належних банкові відсотків за користування боржником кредитними коштами у період з 20 січня 1998 року по 25 травня 1999 року складає 165179,25 грн., які стягнуті з ВЗАТ „Велидальницький завод продтоварів „Євдокія”.
Із залучених до матеріалів справи №17-4-15-19/1373 документів вбачається, що укладений між попередниками ЗАТ КБ „Приватбанк” та ВЗАТ „Великодальницький завод продтоварів „Євдокія” договір застави від 4 квітня 1997 року у забезпечення кредитного договору від 4 квітня 1997 року укладеного КБ „Приватбанк” та ПП „Формула С”, рішенням арбітражного (господарського) суду Одеської області від 2 вересня 1999 року визнано недійсним.
Постановою арбітражного суду області від 26 квітня 2001 року рішення арбітражного суду від 2 вересня 1999 року, залишено без змін та визнано неукладеним кредитний договір від 4 квітня 1997 року, укладений КБ „Приватбанк” та ПП „Формула С”.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 березня 2002 року постанова арбітражного суду області від 26 квітня 2001 року скасована у частині визнання неукладеним кредитного договору від 4 квітня 1997 року, укладеному КБ „Приватбанк” та ПП „Формула С”, рішення арбітражного суду від 2 вересня 1999 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 10 грудня 2003 року скасовано рішення арбітражного суду від 2 вересня 1999 року. постанова арбітражного суду від 26 квітня 2001 року та постанова апеляційного господарського суду від 27 березня 2002 року, а матеріали справи №17-4-15-19/1373 скеровані до господарського суду Одеської області, яким за результатами повторного розгляду справи прийнято рішення від 25 травня 2004 року.
Таким чином договір застави укладений 4 квітня 1997 року КП „Великодальницький завод продтоварів” та ОФ ЗАТ КБ „Приватбанк”, відповідно до умов якого КП „Великодальницький завод продтоварів”, гарантував повернення ОФ ЗАТ „Приватбанк” кредиту у розміру 200 тис. грн., який було надано ПП „Формула С” було визнано недійсним і він не діяв у період з 2 вересня 1999 року по 10 грудня 2003 року.
Згідно положень ст.. 151 ЦК Української РСР (діючого до 1 січня 2004 року) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Головними ознаками зобов'язального правовідношення (зобов'язання), що відрізняють його від речових правовідносин, є насамперед наявність визначеного кола осіб -суб'єктів зобов'язання (боржника та кредитора), а також його особливого об'єкта -цивільно-правового обов'язку боржника перед кредитором і, відповідно, право вимоги кредитора до боржника.
Відсутність зазначених елементів, у зв'язку з визнанням недійсним договору застави, на підставі якого, між КП „Великодальницький завод продтоварів” та ОФ ЗАТ „Приватбанк” виникли договірні зобов'язання, унеможливлюють існування зобов'язальних правовідносин між означеними суб'єктами у період чинності рішення господарського суду області (від 2 вересня 1999 року по 10 грудня 2003 року) у справі №17-4-15-19/1373.
Відповідно до вимог ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими для виконання на всій території України.
Господарським судом приймається до уваги також довідка Біляївської державної нотаріальної контори Одеської області №644 від 8 грудня 2003 року про зняття арешту з майна Великодальницького заводу продовольчих товарів 27 серпня 2002 року, у зв'язку з чим, судом відхилено клопотання ЗАТ КБ „Приватбанк” про витребування відповідної довідки.
У ст.. 33 ГПК України, визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, сторони мають добросовісно користуватися належними їм правами у процесі доказування, а отже самостійно визначити та подавати необхідні докази для обґрунтування своїх вимог і заперечень.
Складений 23 лютого 2006 року відділом державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області акт опису і арешту майна серії АА№619177, згідно якого описано та накладено арешт на належні позивачу: пляшкомийну машину Б-3 АМС №554 1993 р.в; наповнювач ВАТ-6; закаточна машина без номеру; етикетовочну машину БЕН без номеру; цех розливу тихих вин розміром 14 на 27 метрів; мийочне відділення розміром 14 на 14 метрів та складське приміщення, розміром 24 на 14 метрів, оформлений в присутності понятих та представників ЗАТ КБ „Приватбанк” і ВЗАТ „Великодальницький завод продовольчих товарів „Євдокія”, отже ЗАТ КБ „Приватбанк” мав можливість своєчасно з'ясувати наявність (відсутність) заборон компетентних органів на відчуження майна ВЗАТ „Великодальницький завод продовольчих товарів „Євдокія”.
За імперативними правилами глави 5 Закону України „Про виконавче провадження” звернення стягнення на заставлене майно допускається виключно стосовно заставленого майна боржника.
Всупереч положенням ст. ст. 50; 52 Закону України „Про виконавче провадження” відділом державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції не перевірена заява ВЗАТ „Великодальницький завод продовольчих товарів „Євдокія” про належність майна, зазначеного у акті опису і арешту серії АА № 619177 іншому підприємству, що призвело до виникнення господарського спору у справі.
Згідно положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до положень ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження” особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання право на майно і про звільнення майна з під арешту.
ТОВ фірма „Укртехінвест” є добросовісним набувачем майна переданого йому ВЗАТ „Великодальницький завод продовольчих товарів „Євдокія” за актом приймання-передачі від 2 вересня 2002 року, позивач не є боржником ЗАТ КБ „Приватбанк”, у зв'язку з чим, позовні вимоги у справі підлягають задоволенню у повному обсязі.
За клопотанням позивача у справі судові витрати у справі йому не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 82-84 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги у справі задовольнити.
2. Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Укртехінвест” (65036, м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога,6, МФО 328384) на пляшкомийну машину Б-3 АМС №554 1993 р.в; наповнювач ВАТ-6; закаточна машина без номеру; етикетовочну машину БЕН без номеру; цех розливу тихих вин розміром 14 на 27 метрів; мийочне відділення розміром 14 на 14 метрів та складське приміщення, розміром 24 на 14 метрів, які знаходяться на території ВЗАТ „Великодальницький завод продовольчих товарів „Євдокія” (67668, с.Великий Дальник Біляївського району Одеської області, 2-ий Маякський провулок,27) та виключити означене майно з акту опису і арешту серії АА№61977 складеного 3 лютого 2006 року відділом державної виконавчої служби Біляївського районного управління юстиції Одеської області.
Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.
Рішення господарського суду області підписане 08 липня 2009 року.
Суддя Мазур Д.Т.