83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
09.07.09 р. Справа № 38/87
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Будко, при секретарі судового засідання І.О.Губенко, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
за позовом: Приватного підприємства „Магнат-ВВ”, м.Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель” м.Донецьк
про: стягнення 1 457,34грн.
за участю:
представників сторін:
від позивача: не з”явився;
від відповідача: Михайлюк Т.І - по дов.;
Позивач, Приватне підприємство „Магнат-ВВ” м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель” м.Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 1 457,34грн., яка складається з основного боргу в сумі 1 242,66грн., 3% річних в сумі 14,71грн., суми інфляції 101,91грн., пені в сумі 98,06грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на договір №32/2008 від 11.07.08р., видаткові накладні, рахунок, акт звірки взаєморозрахунків, претензію №29 від 15.12.08р.
При цьому, позивач жодного разу у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами від 23.03.09р., 28.04.09р., 18.05.09р., 16.06.09р., у зв'язку з чим суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідач проти позову заперечив, надав банківську виписку від 20.03.09р., згідно якої він оплатив позивачу борг в сумі 1 242,66грн.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача та оцінивши подані докази господарським судом ВСТАНОВЛЕНО:
11.07.08р. сторони уклали договір №32/2008, згідно якого позивач зобов'язався передати певну кількість пального у власність відповідача, а останній зобов'язався прийняти пальне і сплатити за нього певну грошову суму на умовах даного договору.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу пальне за видатковими накладними №РН-0000995 від 31.07.08р. на суму 4622,58грн., видаткова накладна №ДТ000293 від 31.08.08р. на суму 8654,28грн., №ДТ000391 від 30.09.08р. на суму 10001,7грн., №ДТ000393 від 09.10.08р. на суму 464,10грн., а всього на суму 23 742,66грн.
Додатком №1 до договору сторони визначили лімітну схему роботи.
За приписами п.4.2 договору оплата вартості пального за лімітною схемою здійснюється на підставі наданих позивачем рахунків на оплату нафтопродуктів, протягом 1 банківського дня з моменту надання рахунку відповідачеві, у відповідності з п.п.4.3.1, 4.3.2, 4.3.3 договору.
У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідач частково виконав взяті на себе договірні зобов'язання в частині оплати отриманого товару, внаслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 1 242,66грн.
Однак відповідач надав суду реєстр платіжних документів, згідно якого він 20.03.09р. перерахував позивачу 1 242,66грн. в рахунок оплати пально-мастильних матеріалів по договору №32/2008 від 11.07.08р.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку оплатив отриманий від позивача товар в сумі 1 242,66грн., суд в цій частині позову припиняє провадження по справі на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Разом з цим, господарський суд відмовляє позивачу у позовних вимогах в частині стягнення пені в сумі 98,06грн., суми інфляції 101,91грн. та 3% річних в сумі 14,71грн. з наступних підстав.
За приписами ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Стаття 625 Цивільного кодексу України також передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В контексті вищевказаних норм законодавства, однією з підстав для стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат є порушення учасником господарських відносин взятих на себе зобов”язань.
В даному випадку, за умовами п.4.2 договору оплата вартості пального за лімітною схемою здійснюється на підставі наданих позивачем рахунків на оплату нафтопродуктів, протягом 1 банківського дня з моменту надання рахунку відповідачеві, у відповідності з п.п.4.3.1, 4.3.2, 4.3.3 договору, які передбачають способи надання позивачем рахунків відповідачу, а саме: 1) рахунок направляється засобами факсимільного зв'язку з обов'язковим наданням від відповідача даних про його отримання (з позначенням дати, часу, прізвища, ім'я, та посади особи, що отримала рахунок); 2) рахунок направляється на адресу відповідача яка зазначена у п.14.5 договору рекомендованим листом з описом вкладеної кореспонденції, а поштова квитанція та опис вкладеної кореспонденції є достатнім доказом надання рахунку відповідачу; 3) рахунок може бути переданий представнику відповідача безпосередньо з фіксацією на другому екземплярі рахунку або його копії даних про його отримання (з позначенням дати, часу, прізвища, ім'я, та посади особи, що отримала рахунок).
В матеріалах справи наявний рахунок позивача №ДТ000393 від 09.10.08р. на суму 1242,66грн., а також претензія №15/12-05 від 15.12.08р. про оплату 1 242,66грн., однак докази направлення цих документів відповідачу будь-яким з вищевказаних способів в матеріалах справи відсутні.
Ухвалами від 18.05.09р., 16.05.09р. господарський суд зобов'язав позивача надати рахунок, виставлений відповідачу для оплати з доказами його направлення відповідачу, а також надати докази направлення відповідачу претензії №29 від 15.12.08р.
Однак таких доказів позивач суду не представив, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідач не порушував взяті на себе договірні зобов'язання в частині строків оплати отриманого від позивача пального оскільки позивачем не було пред'явлено ані рахунку на оплату згідно п.4.2 договору у спосіб, обумовлений п.п.4.3.1-4.3.3 договору, а ні письмової вимоги в порядку ст. 530 ЦК України про оплату товару, а тому відсутні жодні правові підставі для покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення пені, а також інфляційних витрат та 3% річних.
З огляду на вищевикладене, господарський суд відмовляє позивачу у позовних вимогах в частині стягнення пені в сумі 98,06грн., суми інфляції 101,91грн. та 3% річних в сумі 14,71грн.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій позивача, судові витрати покладаються на нього.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 80 п.1-1, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Припинити провадження по справі за позовом Приватного підприємства „Магнат-ВВ” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дирекція адміністративних будівель” м.Донецьк в частині стягнення основного боргу в сумі 1 242,66грн.
Відмовити у задоволенні позов в частині стягнення пені в сумі 98,06грн., суми інфляції 101,91грн., 3% річних в сумі 14,71грн.
Суддя Будко Н.В.