справа № 691/1308/14-к
провадження № 1-кп/691/93/14
01 грудня 2014 рокуГородищенський районний суд Черкаської області
В складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
з участю:
прокурора ОСОБА_3
сторони кримінального провадження:
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпіла ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Городище кримінальне провадження №12014250110000294 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Хлистунівка Городищенського району Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ст. 128 КК України,-
встановив:
ОСОБА_4 , 23.06.2014 року близько 18 години 00 хвилин, перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_1 , під час словесної сварки з ОСОБА_5 , не маючи прямого умислу на спричинення тілесних ушкоджень, необережно, не пердбачивши можливості настання шкоди для здоров'я, хоча повинен був передбачити і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю, штовхнув рукою ОСОБА_5 , в результаті чого остання впала на бетонну поверхню ганку, що при вході в будинок, та отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №130 від 07.08.2014 року відносяться до ушкоджень середньої тяжкості та спричинили тривалий розлад здоров'я.
Таким чином своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за ознаками злочину передбаченого ст.128 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину не визнав і пояснив, що він проживає разом з співмешканкою ОСОБА_6 та неповнолітньою дитиною в АДРЕСА_1 . В кінці червня 2014 року він посварився з ОСОБА_6 і вона пішла проживати з дитиною до своєї матері - ОСОБА_5 . Приблизно через тиждень до нього дому прийшла ОСОБА_6 з ОСОБА_5 .. ОСОБА_6 мала намір забрати свої речі. Він був проти цього і, зайшовши в будинок, штовхнув її. Вдарившись вона заплакала. Відразу ж почалася сварка з ОСОБА_5 , під час якої штовхнув її лівою рукою в область правого плеча. Від поштовху остання перечепилася через поріг та впала правим боком свого тіла на бетонний ганок. Після падіння сказала, що зламала руку. Коли конфлікт закінчився, то обидві пішли додому.Вважає, що його дії не є злочином, остільки потерпіла прийшла до його будинку, чинила йому опір від якого змушений був захищатися.
Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що 23 червня 2014 року її дочка ОСОБА_6 повідомила, що не хоче проживати разом з ОСОБА_4 , остільки навіть після народження дитини сімейні стосунки між ними не склалися. Вирішила разом з донькою піти до домоволодіння ОСОБА_4 , щоб забрати речі. Вдома ОСОБА_4 не було, але на подвір'ї знаходився його знайомий - ОСОБА_7 .. Через деякий час прийшов ОСОБА_4 .. В цей час ОСОБА_6 в будинку збирала речі. Коли в будинок зайшов ОСОБА_4 , то між ними виникла сварка. Не витримавши, зайшла в будинок і побачила, що ОСОБА_4 схопив ОСОБА_6 за одяг та виштовхував її до дверей. Підійшла, щоб заступитися за дочку, але в цей час обернувшись, ОСОБА_4 наніс їй кулаком правої руки прямий удар в груди зліва, а саме верхню частину грудей, біля плеча. Від удару її відштовхнуло. Тим часом ОСОБА_4 продовжував шарпати ОСОБА_6 та наносити їй удари кулаком правої руки по голові. Підійшовши, щоб знову зупинити його, ОСОБА_4 схопив її за одяг та виштовхнув з прихожої кімнати до коридору, при цьому наніс два удари ногами по внутрішній гомілці лівої ноги. ОСОБА_6 схопила ОСОБА_4 за волосся, намагаючись відтягнути від неї. Він, в свою чергу, почав наносити удари руками по її тілу. Скільки було ударів не пам'ятає. Не витримавши, схопила дерев'яну кухонну дошку для різки овочів, щоб якось захистити себе, проте ОСОБА_4 схопив її обома руками за плечі та штовхнув від себе до дверей. Вдарившись спиною об двері, які відчинилися, впала через поріг на бетонний ганок. Відчула різкий біль в лівій руці. З ОСОБА_6 пішли до себе додому, де через нестерпний біль лівої руки, викликали швидку медичну допомогу. Цього ж дня була госпіталізована до хірургічного відділення Городищенського РТМО з діагнозом «Закритий перелом лівого променя в типовому місці із зміщенням». Проходила лікування в хірургічному відділенні до 02.07.2014 року, а через нанесення ОСОБА_4 двох ударів ногою по внутрішній гомілці лівої ноги, виникло запалення у вигляді гострого тромбофлебіту поверхневих вен, що змусило продовжити лікування в хірургічному відділення з 02.07.2014 року по 07.07.2014 року.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 не визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та враховуючи покази потерпілої, які узгоджувалися із показами обвинуваченого, суд, за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, визнав за доцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Крім повного не визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 його вина у скоєнні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ст.128 КК України підтверджується й доказами добутими на досудовому слідстві і перевіреними в суді:
- даними рапорту про виявлення кримінального правопорушення від 23.06.2014 року, за змістом якого надійшло повідомлення до Городищенського РВ УМВС України в Черкаській області від ОСОБА_6 про те, що її співмешканець ОСОБА_4 вчинив сварку та причинив фізичний біль її матері ОСОБА_5 (а.к.п.7);
- даними висновку судово - медичної експертизи № 130 від 07 серпня 2014 року, про те, що потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки, які утворилися від дії тупого твердого предмету та в строк і обставинах, вказані в постанові про призначення судово-медичної експертизи від 06.08.2014 року і відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я (а.к.п.24-25);
- свідченнями свідка ОСОБА_6 про те, що вона проживала в АДРЕСА_1 разом із співмешканцем ОСОБА_4 .. За час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 народила доньку, яку разом виховують. 23 червня 2014 року, посварившись з ОСОБА_4 , пішла до своєї матері ОСОБА_5 , яка проживає в АДРЕСА_2 та попросила, щоб вона пішла разом з нею до домоволодіння ОСОБА_4 та допомогла зібрати свої речі. На подвір'ї знаходився ОСОБА_7 .. ОСОБА_4 вдома не було. Зайшла в будинок та почала збирати свої речі, а ОСОБА_5 залишилась на подвір'ї біля ОСОБА_7 .. Через деякий час в будинок зайшов ОСОБА_4 , який наказав вийти з будинку, оскільки був проти того, щоб вона забирала спільно нажите майно без участі представників сільської ради. Потім ОСОБА_4 схопив своєю рукою за її руку. В цей час в будинок зайшла ОСОБА_5 , яка почала кричати та, по суті, вчинила сварку. В ході сварки виник словесний конфлікт і вона з малолітньою донькою вийшли з будинку на подвір'я. Бачила як ОСОБА_4 , відштовхнув від себе ОСОБА_5 , яка шарпала його за руку. ОСОБА_5 взяла в руки дерев'яну кухонну дошку для нарізки овочів та дошкою почала наносити удари по тілі ОСОБА_4 .. Один удар був нанесений по плечах ОСОБА_4 .. Перебуваючи на подвір'ї, чула як між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в будинку відбувається словесна сварка та штовханина. Під час поштовху ОСОБА_4 своїми руками відштовхнув ОСОБА_5 в груди, внаслідок чого остання через вхідні двері впала спиною на бетонний ґанок. Впала на лівий бік так, що ліва рука опинилась під тулубом. ОСОБА_5 відразу сказала, що вона поламала руку. На цьому конфлікт було припинено і вона з матір'ю пішли додому. Вдома викликала швидку медичну допомогу і ОСОБА_5 було госпіталізовано до Городищенського РТМО із переломом лівої руки. Під час конфлікту намагалась заспокоїти свою матір та говорила їй, щоб вона не сперечалась із ОСОБА_4 , проте ні на які слова вона не реагувала та продовжувала конфліктувати;
- свідченнями свідка ОСОБА_7 про те, що він офіційно не працевлаштований, але допомагає людям по господарству та таким чином заробляє гроші. В кінці червня 2014 року, точної дати не пам'ятає, але близько 10 години, ОСОБА_4 запропонував йому заробити гроші, шляхом допомоги в устаткуванні каналізаційних труб в домоволодінні останнього. На пропозицію погодився. Близько 15 години сіли, щоб пообідати. За обідом вживали вино. ОСОБА_4 побачив, що його телиця зайшла на город і він пішов її перепнути. В цей час на подвір'я зайшла ОСОБА_5 та її донька ОСОБА_6 .. ОСОБА_6 відразу зайшла до будинку, а ОСОБА_5 залишилась на подвір'ї. Побачивши це, ОСОБА_4 повернувся та зайшов до будинку. В будинку виникла сварка і туди слідом зайшла ОСОБА_5 .. Щоб не вмішуватись в сімейні негаразди, відійшов від входу в будинок та став за будинком. Що відбувалося в будинку не бачив та не чув. Про що йшла мова під час сварки вже не пам'ятає.. Бачив, як через кілька хвилин з будинку вийшла ОСОБА_5 і сказала ОСОБА_4 , що він зламав їй руку. Яку саме руку не пам'ятає. Потім хтось із них викликав працівників міліції. Не став нікого чекати і пішов додому. Через деякий час мав розмову з ОСОБА_4 , який розповів, що в будинку була сварка і ОСОБА_5 хотіла побити його якоюсь дошкою. В свою чергу він штовхнув її, в результаті чого вона перечепилася через поріг та впала на ганок та, як виявилось, зламала руку;
Ухвалюючи вирок на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами та перевірені у відповідності до вимог КПК України, а також оцінені судом згідно ст. 94 КПК України, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , склад кримінального правопорушення з кваліфікуючими ознаками - необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що вказує на кваліфікацію діяння за ст.128 КК України.
В судовому засіданні судом було ретельно досліджено докази, які мають значення для з”ясування змісту і спрямованості умислу винного, зокрема, враховано спосіб, мотив і мету, форму вини, поведінку винного, наявність причинного зв”язку між діями та наслідками. Статтею 94 КПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв”язку і жоден доказ не має наперед встановленої сили. Крім того, на виконання вимог ст. 23 КПК України (безпосередність дослідження показань, речей і документів), суд першої інстанції при розгляді справи безпосередньо дослідив докази у справі, шляхом допиту обвинуваченого, потерпілої, свідків, дослідження протоколів слідчих дій та інших доказів. Досліджені судом докази і документи, вказують безпосередньо на ознаки злочину в діях обвинуваченого за ст.128 КК України і спростовують сумніви обвинуваченого про спричинення ним потерпілій середньої тяжкості тілесних ушкоджень умисно.
Зважаючи на викладене, уявляється доцільним вирішувати питання про відповідальність обвинуваченого.
В судових дебатах прокурор просив суд призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі із застосуванням двохрічного іспитового строку, мотивуючи не визнанням вини, не бажанням стати на шлях виправлення, негативною характеристикою з місця проживання.
Потерпіла під час судових дебатів, погодилася з думкою прокурора, просила врахувати, що не бажає обвинуваченого обмежувати волі.
Призначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому, суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, який законодавцем віднесений до злочинів невеликої тяжкості, особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, які пом”якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» рекомендовано судам при розгляді кримінальних справ, досліджуючи дані про особу підсудного з'ясовувати вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи, минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), матеріальний стан, а тому при обранні міри покарання ОСОБА_4 , суд враховує, що обвинуваченому 29 років; є особою молодого віку (а.к.п.33); не одружений, перебуває у незареєстрованому шлюбі; на утриманні має неповнолітню дитину; за місцем проживання характеризується негативно (а.к.п.33); не визнав свою вину; не розкаюється у вчиненому та не сприяв розкриттю злочину; до кримінальної відповідальності притягується вперше, (а.к.п.35); не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра за місцем проживання згідно довідки №180 та довідки №207 від 07.08.2014 року Городищенського районного територіального медичного об”єднання (а.к.п.39); не відшкодував заподіяну злочином шкоду, і приходить до переконання, що виправленню, перевихованню обвинуваченого може сприяти покарання не пов'язане з його ізоляцією від суспільства і призначає йому покарання у виді обмеження волі із встановленням на підставі ст.75 КК України максимального іспитового строку. Запобіжні заходи відносно обвинуваченого ОСОБА_4 на досудовому слідстві, як і під час судового розгляду не обиралися.
Потерпілою ОСОБА_5 заявлено цивільний позов, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, шляхом стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 5 000 грн. моральної шкоди та 2 696 грн. 00 коп. матеріальної шкоди, мотивуючи перенесеним фізичним болем та душевними стражданнями пережитими у зв”язку із ушкодженням свого здоров”я та хвилюванням за своє майбутнє, перебуванням на лікуванні, погіршенням сну, спричиненням сильного стресу і пригніченого стану. У судовому засіданні потерпіла позовні вимоги змінила та просила стягнути з обвинуваченого на її користь лише завдану матеріальну шкоду в сумі 2696 грн. 00 коп.. Від стягнення на її користь моральної шкоди в сумі 5000 грн. - відмовилась. Суд, розглянувши позовну заяву в межах заявлених позовних вимог, згідно з вимогами ст.ст.127,128,129 КПК України, оцінивши надані суду потерпілою стороною докази, вважає, позовні вимоги є обґрунтованими повністю. Матеріальна шкода підлягає до відшкодування в розмірі 2 696 грн. 00 коп., що підтверджено дійсно понесеними витратами потерпілої та наданими суду фіскальними чеками та квитанцією.
Процесуальних витрат у кримінальному провадженні не має.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -
засудив:
Визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст.128 Кримінального Кодексу України, і призначити за даною статтею покарання у виді два роки обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , від відбуття призначеного покарання, якщо останній протягом трьохрічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п.п.2,3,4 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, та періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
Запобіжний захід судом обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 2 696 (дві тисячі шістсот дев'яносто шість) грн. 00 коп. матеріальної шкоди.
Процесуальних витрат у кримінальному провадженні не має.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Черкаської області через Городищенський районний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, іншим учасникам - на їх вимогу.
Суддя ОСОБА_1