Справа № 679/1680/13-ц
Провадження № 22-ц/792/2072/14
20 листопада 2014 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Спірідонової Т.В.,
суддів - Фанди В.П., Пастощука М.М.
при секретарі - Дорощук О.М.
за участю: апелянта - ОСОБА_1
представника апелянта - ОСОБА_2
представника апелянта та відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,
встановила:
У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь 5998грн.55коп. майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, упущену вигоду в розмірі 16670грн та вартість проведення оцінки матеріального збитку в розмірі 600 грн.; стягнути з ОСОБА_4 на її користь 10000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є приватним підприємцем та власником автомобіля марки КАМАЗ-5320, д.н.з. НОМЕР_4, який здає в найм за договором. Належний їй на праві власності автомобіль знаходився на стоянці бази ЖКО м. Нетішин і 03 червня 2013 року водій мав їхати виконувати роботи згідно з договором найму, укладеним 01 червня 2013 року між нею та ФОП ОСОБА_6 Позивачка зазначила, що 02 червня 2013 року приблизно о 18год.30хв. ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки КАМАЗ-5320, д.н.з. НОМЕР_5, який належить ОСОБА_5, здійснив лобове зіткнення з її автомобілем, внаслідок чого обидва автомобілі отримали значні механічні пошкодження. У зв'язку з тим, що її автомобіль було пошкоджено вона не виконала умови договору найму транспортних засобів та не отримала дохід за 26 днів. Посилаючись на те, що в результаті вказаної ДТП вона зазнала значних матеріальних збитків, а також не отримала доходи, які могла б реально одержати за звичайних обставин, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 лютого 2014
Головуючий в першій інстанції - Ходоровський Б.В. Провадження: 22-ц/792/2072/14
Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія: 29,30
року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 5998грн.55коп. матеріальної шкоди, 16670грн упущеної вигоди та 1000грн моральної шкоди. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 15 травня 2014 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки цього ж суду від 15 липня 2014 року, апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 лютого 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 5998грн.55коп. матеріальної шкоди та 16670грн упущеної вигоди. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1000 грн моральної шкоди. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 15 травня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 упущеної вигоди у розмірі 16670грн. скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення апеляційного суду Хмельницької області від 15 травня 2014 року залишено без змін.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що договір №0106/13 найму транспортних засобів від 01.06.2013 року не є укладеним, оскільки підпис ОСОБА_1 не скріплений печаткою. Крім того позивач не надала доказів, що вона як фізична особа-підприємець має право на здійснення міжміських вантажних перевезень; не відраховано вартість пального та суми заробітної плати водія, обов'язкові платежі до Пенсійного фонду України та Міністерства доходів і зборів України, які позивач мала понести в разі надання нею транспортних послуг.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначила, що при ухваленні рішення суд залишив поза увагою ст.11 ЦПК України та не врахував, що заявлені позовні вимоги вона не змінювала, позов про відшкодування матеріальної шкоди та збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою до ОСОБА_5 не заявляла, оскільки відсутні належні та допустимі докази того, що він неправомірно заволодів транспортним засобом, належним ОСОБА_4, не здобуто таких і під час розгляду справи судом.
Апелянт ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 заперечили.
Представник апелянта ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_3 апеляційну скаргу ОСОБА_4 підтримав, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Також вважає, що в разі відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення упущеної вигоди, слід вирішити питання про поворот виконання рішення суду відповідно до ст.380 ЦПК України.
Апелянт ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 повідомлені належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання не з'явилися.
Заслухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п.п.3.4 ч.1 ст. 309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Разом із тим, зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Судом встановлено, що належний на праві власності ОСОБА_1 автомобіль марки КАМАЗ-5320, д.н.з.НОМЕР_4, знаходився на стоянці ЖКО м. Нетішин та мав бути відправлений в рейс. 02 червня 2013 року на цій же стоянці власник автомобіля марки КАМАЗ-5320, д.н.з. НОМЕР_5, ОСОБА_5 разом зі своїми знайомими, зокрема ОСОБА_4, проводив ремонтні роботи належного йому на праві власності автомобіля. Приблизно о 18год.30хв. ОСОБА_4, переганяючи автомобіль ОСОБА_5 на інше місце бази, випав із кабіни автомобіля, а некерований автомобіль зіткнувся із належним на праві власності автомобілем ОСОБА_1 У результаті даної ДТП належний на праві власності ОСОБА_1 автомобіль отримав механічні пошкодження.
Постановою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 18 червня 2013 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України, та притягнуто до адміністративної відповідальності (а.с.28).
Згідно зі звітом про оцінку від 14 червня 2013 року № 054П розмір завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, становить 5998 грн 55 коп. (а. с. 9-14).
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зазначено «вантажний автомобільний транспорт».
01 червня 2013 року між ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір найму транспортних засобів №0106/13, за умовами якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язалась за плату передавати у користування ФОП ОСОБА_6, зокрема автомобіль марки КАМАЗ-5320, д.н.з. НОМЕР_4, а наймач зобов'язався здійснювати оплату наданих послуг згідно з актом виконаних робіт (а. с. 26).
Відповідно до п.1.5, п.1.6 зазначеного договору сторони домовились, що розрахунок наймача з наймодавцем проводиться шляхом оплати вартості наданих послуг за даним договором згідно акту виконаних робіт на протязі 10-ти календарних днів з моменту виставлення такого акту. Якщо плата за один місяць обчислена відповідно до п.1.5 буде менше ніж 20000грн. наймач оплачує наймодавцю фіксовану суму плати в розмірі 20000грн.
Тобто, враховуючи умови укладеного договору найму транспортних засобів, мінімальна сума, яка підлягала обов'язковій сплаті в будь-якому випадку становить 20000грн.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Звертаючись із позовом про стягнення упущеної вигоди, ОСОБА_1 посилалась на те, що в результаті пошкодження належного їй на праві власності транспортного засобу вона, як приватний підприємець, не змогла виконати умови договору від 01 червня 2013 року № 0106/13 та не отримала прибуток.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль КАМАЗ-5320 державний номер НОМЕР_4 перебував на ремонті з 17 червня 2013 року до 28 червня 2013 року включно.
При зверненні до суду позивачем упущену вигоду у розмірі 16670грн. (20000:30х25) було розраховано, виходячи із мінімального розміру вигоди, яку вона могла б отримати від використання належного їй автомобіля Камаз 5320 НОМЕР_4, а саме для забезпечення здійснення підприємницької діяльності. Для визначення розміру упущеної вигоди використано обумовлену договором мінімальну суму виручки 20000грн. в місяць та кількість календарних днів, в межах яких автомобіль вона не змогла використовувати на виконання зобов'язань за укладеним договором найму транспортного засобу. ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, яка здійснює свою діяльність за спрощеною системою оподаткування - звітність та декларування доходів нею здійснюється 1 раз на рік по закінченню календарного року.
Таким чином, позивач як фізична особа-підприємець здійснює сплату обов'язкових податків та платежів з отриманого доходу по всіх видах діяльності та окремо не веде облік доходів від результатів діяльності по кожному окремо укладеному договору.
Сторони договору найму транспортних засобів №0106/13 від 01.06.2013 року не заперечували укладення договору найму транспортного засобу, визначили істотні умови договору, вчиняли дії, спрямовані на його виконання, а тому безпідставними є посилання апелянта ОСОБА_4 на те, що даний договір є неукладеним.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про покладення обов'язку про стягнення упущеної вигоди тільки на ОСОБА_4
Відповідно до ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання та ін. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Судом не здобуто доказів того, що автомобіль ОСОБА_4 вибув з його володіння поза його волею, так як за обставинами справи, ремонтні роботи відповідачі проводили спільно, ключ знаходився в замку запалення автомобіля з відома власника.
Відповідно до ч.1,2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
ОСОБА_1, звертаючись з позовом про відшкодування шкоди, просила стягнути упущену вигоду з ОСОБА_4
Стягуючи упущену вигоду лише з ОСОБА_5, суд вийшов за межі позовних вимог, порушивши право позивачки на відшкодування шкоди з винної особи, тому рішення в частині стягнення упущеної вигоди з ОСОБА_5 підлягає скасуванню та на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_4 слід стягнути 16670грн. упущеної вигоди.
Враховуючи, що позов ОСОБА_1 в частині стягнення упущеної вигоди задоволено, відсутні підстави для вирішення питання про поворот виконання відповідно до ст.380 ЦПК України.
Відповідно до п.47 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем в галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12,42,56 ЦПК).
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 є адвокатом та брала участь у справі на підставі договору про надання правової допомоги №10 від 07.05.2014 року. (т.1 а.с.91, т.2 а.с.18-19).
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не можуть перевищувати суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Станом на листопад місяць 2014р. розмір мінімальної заробітної плати складає 1218 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з журналів судового засідання безпосередньо в апеляційному суді Хмельницької області представник позивача ОСОБА_1- адвокат ОСОБА_2 затратила 2год.30хв. Тобто, граничний розмір витрат на правову допомогу в суді складає 1120грн.56коп. (1218грн.х40:100х2год.30хв.=1120грн.56коп.). Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера №7 від 20.11.2014 року ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_2 за ведення справи в апеляційному суді Хмельницької області 800грн.
За таких обставин на користь ОСОБА_1 слід стягнути з ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 800грн.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині стягнення упущеної вигоди задовольнити.
Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10 лютого 2014 року в частині стягнення упущеної вигоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 16670грн. упущеної вигоди, 800грн. витрат на правову допомогу.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча:/підпис/ Судді:/підписи/
Згідно з оригіналом:суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова