Справа № 456/1755/14 Головуючий у 1 інстанції: Андрейків Ю.Я.
Провадження № 22-ц/783/6710/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мусіна Т. Г.
Категорія: 59
26 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - Мусіної Т.Г.
суддів - Бермеса І.В., Савуляка Р.В.
за участі секретаря - Гацій І.І.
з участю: позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідача ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,
адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 до настоятеля парафіяльної ради релігійної громади «Покрови Божої Матері» УПЦ с. Баня Лисовицька - ОСОБА_4, третя особа Лисовицька сільська рада, про зобов'язання до виконання рішення ради, забрати блоки і залізобетонні конструкції, звільнити територію від будівельних матеріалів, відновити канаву,-
У квітні 2014 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до настоятеля парафіяльної ради релігійної громади «Покрови Божої Матері» УПЦ с. Баня Лисовицька - ОСОБА_4 в якому просили ухвалити рішення, яким зобов'язати відповідача виконати рішення ради, забрати блоки і залізобетонні конструкції, звільнити територію від будівельних матеріалів, відновити канаву.
Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що відповідач самовільно завіз залізобетонні блоки і конструкції на територію сільської ради з намаганням розширити територію для будівництва нової церкви. У 2003 році відповідач почав завозити гравій та будівельні відходи у величезну нішу з конструкцій створивши небезпеку для руху. При цьому сесія сільської ради своїм рішенням № 106 від 11.09.2003р. зобов'язала відповідача забрати блоки, звільнити територію від будівельних матеріалів та відновити стічну канаву. Позивачі зазначають, що порушення будівництва підпірної стіни не дозволяє забезпечувати вимоги безпеки дорожнього руху. Просять задовольнити позовні вимоги на підставі ст. 152 Земельного кодексу та ст. 376 ЦК України.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 липня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 відмовлено.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 липня 2014 року оскаржили позивачі.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просили рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їхнього позову.
Зокрема вказують на те, що суд дав невірну оцінку усім письмовим доказам у справі, відсутності у відповідача документів на право користування земельною ділянкою площею 0,13 га для обслуговування церкви та відмови у наданні такої земельної ділянки у постійне користування рішенням сесії сільради від 27.12.2010р., що несанкціоноване встановлення підпірної стінки не дозволяє забезпечувати безпеку дорожнього руху.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 37 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У випадках, встановлених законом до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або держави чи суспільні інтереси.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд правильно прийшов до висновку, що правові підстави для його задоволення відсутні оскільки особисті права позивачів не порушені, а належних повноважень діяти від імені Лисовицької сільської ради вони не мають.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору від 22.05.1990р., укладеного між виконкомом Стрийської районної ради народних депутатів і релігійною громадою с.Баня Лисовицька релігійній громаді була передана в користування дерев'яна церква по вул. Курортній, 17 в с. Баня Лисовицька (а.с.79). Договір від імені громади був підписаний відповідачем у даній справі ОСОБА_4
Відповідно до інвентаризаційної справи Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації оформленої у 1990р. вказана церква була розташована на земельній ділянці площею 1488 кв.м. (а.с.80).
На підставі рішення виконкому Лисовицької сільської ради Стрийського району від 27 червня 2002р. № 3 «Про надання права власності на культову будівлю громаді УПЦ «Покрова Божої Матері» цій громаді видано свідоцтво про право колективної власності на будівлю церкви, яка розташована в с. Баня Лисовицька по вул. Курортній, 17.
Рішенням сесії Лисовицької сільської ради № 36 від 19 липня 2002р. вказаній релігійній громаді було надано дозвіл на інвентаризацію земельної ділянки без зміни її цільового призначення, на якій розташована вищевказана церква.
Згідно довідки Стрийського районного відділу Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру від 21.02.2005р. № 7 земельна ділянка площею 0,1335 га надана для обслуговування споруди Храму, зареєстрована за релігійною громадою УПЦ «Покрови Божої Матері» на території Лисовицької сільської ради, з присвоєнням кадастрового номеру 4625384000:03:001:0032 (а.с.65).
Матеріалами справи підтверджується, що 14.03.2006р., що в присутності сільського голови Лисовицької сільської ради, інженера землевпорядника, суміжного землекористувача - Служби автодоріг Львівської області було проведено встановлення та узгодження меж земельної ділянки громади УПЦ «Покрови Божої Матері» і опис їх положення на місцевості.
Зокрема із службою автомобільних доріг погоджено про відстань від вісі автодороги до Моршина до межі її смуги відчуження із земельної ділянки церкви становить 6 м.
Акт встановлення меж в існуючих розмірах земельної ділянки було підписано сільським головою П. Рубльовським та інженером-землевпорядником П. Нішко (а.с.62).
Технічна документація із землеустрою була виготовлена Стрийстьким РВ ЦДЗК і погоджена відповідно до вимог ст. 118, 123 Земельного кодексу з органом по земельних ресурсах, пройшла державну землевпорядну експертизу обласного головного Управління земельних ресурсів за висновком якого від 01.08.2006р. № 1-8/13 технічна документація із землеустрою відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно при умові виконання п.3 висновку щодо встановлених сервітутів (а.с.68).
Згідно висновку Управління Держкомзему у Стрийському районі Львівської області від 03.09.2012р. на користування вищевказаною земельною ділянкою не встановлено сервітутів (а.с.66).
З матеріалів справи вбачається, що після прийняття рішень сільської ради № 106 від 11.09.2003р. та № 12 від 27.12.2010р., якими було зобов'язано відповідача припинити будь-які будівельні роботи, розширювати межі земельної ділянки за рахунок дороги, забрати блоки і залізобетонні конструкції, знести підпірну стіну із залізобетонних плит (а.с.9,11) уповноважені особи сільської ради підписали акт узгодження меж земельної ділянки, а релігійна громада у встановленому законом порядку розробила проектні пропозиції благоустрою території, яка примикає до земельної ділянки релігійної громади УПЦ «Покрови Божої Матері» по вул. Курортній, 17 в с. Баня Лисовецька, якими запроектовано встановлення підпірної стінки на місці вже існуючої.
Вказаний проект благоустрою погоджено із суміжним землекористувачем Службою автомобільних доріг у Львівській області, яка 01.11.2011р. на вказаному проекті зробила офіційну відмітку, що відстань від вісі автодороги Т-14-22 під'їзд до м. Моршин до проектованої підпірної стіни становить 6,0 м., а відстань від вісі автодороги С141838 Баня-Лисовицька-Лисовичі до проектованої огорожі становить 6,0 м. (а.с. 133).
Відповідно до положень ст. 152 Земельного кодексу України право вимагати усунення будь-яких порушень прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою належить власнику земельної ділянки або землекористувачу.
Лисовицька сільська рада, на земельній ділянці якої розташована дерев'яна церква релігійної громади УПЦ, за захистом своїх прав, якщо вважала їх порушеними, до суду не зверталась, рішення сільської ради № 106 від 11.09.2003р. № 12 від 27.12.2010р. для примусового виконання у відповідний відділ Державної виконавчої служби не пред'являла та строки їх виконання через виконавчу службу спливли.
Позивачі у справі не є суміжними землекористувачами із земельною ділянкою релігійної громади УПЦ і порушення їх прав не підтверджується жодними доказами.
Згідно ст. 376 ЦК України право вимоги знесення самочинного будівництва здійснене без належного дозволу або на яке власник земельної ділянки не дав згоди, а також у разі порушення таким будівництвом суспільного інтересу належить відповідному органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Лисовицька сільська рада не зверталась з позовом до релігійної громади про знесення будь-яких самочинних будов, а позивачі у даній справі таких прав відповідно до вимог закону не мають.
Служба автомобільних доріг у Львівській області, яка межує із підпірною стіною земельної ділянки релігійної громади жодних претензій до неї із вказаного питання не пред'являє, погодила проект благоустрою, який передбачає встановлення підпірної стіни.
Враховуючи, що суд першої інстанції повно і правильно встановив фактичні обставини справи, застосував закон, який поширюється на зазначені правовідносини, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку про те, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які є підставами для скасування рішення суду, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 15 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.
Головуючий Т.Г. Мусіна
Судді: І.В. Бермес
Р.В. Савуляк