Справа № 461/3626/13-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/268/14 Доповідач: ОСОБА_2
18 липня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши матеріали кримінального провадження №12012150050000222 про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , не судимої, за ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України,
з участю обвинуваченої ОСОБА_6 ,
її захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
прокурора ОСОБА_8 ,
за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Галицького району м. Львова та обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 12 березня 2014 року,
вироком Галицького районного суду м. Львова від 12 березня 2014 року ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України та призначено їй покарання:
за ч.2 ст. 191 КК України - 1 (один) рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями на строк до 1 (одного) року;
за ч.1 ст. 366 КК України - штраф у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями на строк до 1 (одного) року.
На підставі с. 70 КК України ОСОБА_6 отстаточно призначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями на строк до 1 (одного) року.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з встановленням 1 (одного) року іспитового строку.
Вирішено питання про речові докази та судові витрати.
Судом першої інстанції ОСОБА_6 засуджено за скоєння злочинів при наступних обставинах.
ОСОБА_6 , працюючи на посаді голови Дільничної виборчої комісії №461868 Одномандатного виборчого округу № 117, будучи службовою особою, уповноваженою відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 Закону України «Про вибори депутатів України» на здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме: скликати збори дільничної виборчої комісії, складати та підписувати акти, протоколи та постанови Дільничної виборчої комісії, які подаються до Окружної виборчої комісії, будучи матеріально відповідальною особою, відповідно до договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальніссть від 9.11.2012 року, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів склала та підписала завідомо неправдивий офіційний документ, саме - постанову № 6 від 31.10.2012 року «Про відзначення грошовою винагородою членів ДВК за бездоганне виконання обов'язків на виборах народних депутатів України», на підставі якої ОВК №117 було нараховано кошти у сумі 2818 грн., якими ОСОБА_6 незаконно заволоділа згідно видаткового касового ордеру від 19.11.2012 року, 2326,36 грн. з яких привласнила собі, внісши недостовірні дані про виплату премій членам ДВК ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , а 491,64 грн. розтратила, видавши їх у якості премій членам дільничної виборчої комісії №461868 ОСОБА_10 та ОСОБА_15 .
Крім того, ОСОБА_6 , працюючи на посаді голови Дільничної виборчої комісії №461868 Одномандатного виборчого округу № 117, будучи службовою особою, уповноваженою відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 Заакону України «Про вибори депутатів України» на здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме: скликати збори дільничної виборчої комісії, складати та підписувати акти, протоколи та постанови Дільничної виборчої комісії, які подаються до Окружної виборчої комісії, діючи умисно, усвідомлюючи, що не були проведені збори ДВК та не приймалося рішення з приводу питання про нарахування та виплату премій, склала та підписала завідомо неправдивий документ, а саме - постанову №6 від 31.10.2012 року «Про відзначення грошовою винагородою членів ДВК за бездоганне виконання обов'язків на виборах народних депутатів України». Також ОСОБА_6 внесла неправдиві дані до відомостей про виплату грошей №ВЗП-000193 за листопад 2012 року про здійснення нею преміальних виплат членам ДВК №461868 одномандатного виборчого округу №117 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у сумі 1916,66 грн., які останні не отримували.
Прокурор прокуратури Галицького району м. Львова, не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченої, просить вирок Галицького районного суду м. Львова від 12 березня 2014 року скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винною у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 366 та ч.2 ст. 191 КК України, та призначити покарання за ч.1 ст. 366 КК України у виді штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями на строк до 2 років, за ч.2 ст. 191 КК України призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями на строк до 3 років. На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями на строк до 3 років. Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з встановленням двох років іспитового строку. Вказує на те, що оскаржуваний вирок є незаконним у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м'якість призначеного покарання. Зазначає, що судом не у повній мірі було враховано характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого обвинуваченою злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості. Крім того суд не врахував ту обставину, що ОСОБА_6 під час досудового розслідування та судового розгляду не визнала вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, не сприяла розкриттю кримінального правопорушення.
Обвинувачена ОСОБА_6 просить вирок Галицького районного суду м. Львова від 12 березня 2014 року скасувати та закрити кримінальне провадження щодо неї. Вказує на те, що вирок є незаконним, докази, які суд поклав в основу вироку, не є встановлені, а встановлені обставини не підтверджують її вини у вчиненому кримінальному правопорушенні. Також зазначає, що суд не навів, в чому полягав корисливий мотив вчиненого кримінального правопорушенняя.
Разом з цим 18 травня 2014 року до апеляційного суду поступило клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 про застосування до неї амністії. Як на підставу для звільнення від призначеного покарання, обвинувачена вказує на наявність у неї неповнолітньої дитини, двох батьків, які досягли 70-річного віку, в яких не має інших працездатних дітей та віднесення інкримінованих їй злочинів до категорії таких, що не є тяжкими чи особливо тяжкими. З огляду на ці обставини ОСОБА_6 клопоче про застосування до неї ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» та звільнення її від відбування призначеного за вироком суду покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника - адвоката ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченої ОСОБА_6 від відбування призначеного судом першої інстанції покарання на підставі акту амністії, думку прокурора, яка підтримала клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 про звільнення обвинуваченої від відбування покарання за вказаних підстав, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 підлягає до задоволення, а апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Зібраними у кримінальному провадженні і перевіреними в судовому засіданні місцевим судом доказами винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй злочинах доведена повністю.
Суд вірно встановив, що вироком Галицького районного суду м. Львова від 12 березня 2014 року ОСОБА_6 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України з призначенням покарання у виді одного року позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями на строк до одного року та із звільненням від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з встановленням одного року іспитового строку.
У відповідності до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченої ОСОБА_6 , спростовуються встановленими у кримінальному провадженні фактичними даними та не містять підстав для прийняття рішення про закриття цього провадження, колегія суддів відхиляє подану апеляційну скаргу як таку, що є необґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного засудженій покарання внаслідок м'якості, не відповідають матеріалам справи, і колегія суддів їх до уваги не бере.
Суд з дотриманням вимог ст. 65 КК України врахував (і зазначив це у вироку) ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи, особу засудженої, обставини, що впливають на покарання, і призначив засудженій покарання наближене до мінімального розміру покарання, визначеного санкціями ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366, ст. 70 КК України, у виді 1 (одного) року позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями на строк до 1 (одного) року та з звільненням від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України з встановленням 1 (одного) року іспитового строку. Таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів.
Разом з цим, оцінюючи клопотання обвинуваченої про застосування до неї амністії, на чому вона наполягала і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку про достатню вмотивованість такого клопотання. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, злочини, за які ОСОБА_6 засуджено по ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, вчинено до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, вони не відносяться до категорії тяжких чи особливо тяжких, а обвинувачена має одну дитину, яка не досягла 18-річного віку та щодо якої вона не позбавлена батьківських прав: ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батьків: ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які на день набрання чинності згаданого Закону досягли 70-річного віку та в цих батьків немає інших працездатних дітей.
У відповідності до п.п.в, є ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, підлягають особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років та батьків, які досягли 70-річного віку, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.
Так, відповідно до вимог ст. 85 КК України на підставі закону про амністію або акта помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного й додаткового покарань.
У відповідності до вимог ст. 10 Закону України «Про амністію у 2014 році» рішення про застосування чи не застосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів справи, зокрема, і долучених до клопотання про застосування амністії документів.
З урахуванням вищенаведеного обвинувачена ОСОБА_6 є суб'єктом застосування Закону України «Про амністію у 2014 році» у зв'язку з чим обвинувачена підлягає звільненню від відбування покарання призначеного вироком суду від 12 березня 2014 року, а її апеляційна скарга та апеляційна скарга прокурора прокуратури Галицького району м. Львова задоволенню не підлягають.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що застосування амністії до обвинуваченої не тягне за собою зміни вироку щодо неї, адже на час ухвалення такого вироку Закон України «Про амністію у 2014 році» ще не було прийнято Верховною Радою України. Як встановлено апеляційною інстанцією у даному кримінальному провадженні, місцевим судом порушень норм матеріального і процесуального права не допущено, у зв'язку з чим передбачених ст. 409 КПК України підстав для зміни вироку немає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, ст. 85 КК України, п.п.в, є ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році», колегія суддів
вирок Галицького районного суду м. Львова від 12 березня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора прокуратури Галицького району м. Львова та обвинуваченої ОСОБА_6 - без задоволення.
На підстав п.п.в, є ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» ОСОБА_6 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України та від додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов'язані з організаційно-розпорядчими функціями, призначеного вироком Галицького районного суду м. Львова від 12 березня 2014 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4