154/2939/14-ц
2/154/862/14
24 листопада 2014 року, Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючої: судді Пікули Н.В.
за участю секретаря: Ваврисевич О.О.
з участю позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_16
представників відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до газети "Обласний громадсько-політичний тижневик "Місто вечірнє", ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до газети "Обласний громадсько-політичний тижневик "Місто вечірнє", ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в даному засобі масової інформації за № 15 від 10.04.2014 року та № 19 від 08.05.2014 року було опубліковано статті журналіста ОСОБА_6 під заголовком "Успішний господарник знає як занедбати район на користь собі" та "Ефект метелика": як безгосподарність директора ВАТ "Родючість" може врятувати журналіста".
Факти, викладені в даних статтях вважає такими, що не відповідають дійсності, принижують його честь, гідність та ділову репутацію як людини, керівника та посадової особи.
Просить визнати недостовірними відомості, викладені в зазначених статтях, зобов'язати відповідача спростувати їх та стягнути в його користь моральну шкоду в сумі 6000 гривень.
В судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав повністю та пояснив, що вважає недостовірною і такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, опубліковану в статті "Успішний господарник знає як занедбати район на користь собі", щодо володіння ним контрольним пакетом акцій ВАТ "Родючість", залишення даного підприємства йому колишнім керівником ОСОБА_7, порушень при проведенні зборів акціонерів товариства, працевлаштування його родичів в дане підприємство.
Також, недостовірною є інформація про перепрофілювання підприємства у пункт прийому металобрухту, незадоволення його роботою акціонерів, занедбання ним підприємства.
Інформацією, що є недостовірною, яка опублікована в статті "Ефект метелика": як безгосподарність директора ВАТ "Родючість" може врятувати журналіста", вважає твердження про зайняття його родиною керівних посад на підприємстві, безпричинне відкладення проведення зборів акціонерів, делегування акціонерів для виявлення супротиву під час його призначення на посаду голови Володимир-Волинської районної державної адміністрації та зайняття ним одночасно з зазначеною посадою керівної посади в ВАТ "Родючість".
Зазначені висловлювання в газеті принижують його, як людину, керівника підприємства і як посадову особу та завдали йому моральну шкоду в сумі 6000 грн. які просить стягнути з відповідача - газети "Обласний громадсько-політичний тижневик "Місто вечірнє".
Представник газети "Обласний громадсько-політичний тижневик "Місто вечірнє" ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх безпідставність. Зазначив, що викладені в газеті факти відповідають дійсності та підтверджені фактичними обставинами.
Відповідач ОСОБА_5 позов не визнала, пояснила, що підставами опублікування нею статей стали звернення акціонерів ВАТ "Родючість" та перевірені нею факти. Вважає, що як журналіст, вона мала право на суб'єктивну думку щодо встановлених фактів та критичного реагування на них, оскільки позивач являється публічною особою.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Частиною 4 статті 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе, а також право на відшкодування моральної шкоди, завданої збиранням, використанням та поширенням такої інформації.
Статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України, фізична особа, зокрема, має право на повагу до гідності та честі, а згідно ст. 297 ЦК України фізична особа має право звернутись до суду про захист цього права.
Згідно положень ст. 277 ЦК України та роз'яснень, які містяться в п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.1999 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі Постанова), фізична особа, особисті немайнові права, якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі, або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (не повні, або перекручені).
Вирішуючи питання про розповсюдження поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного.
Разом з тим, відповідно до ч. 1, 2 ст. 34 Конституції України, кожному надається право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини " суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) передбачає право кожного на свободу вираження поглядів. Це право дотримуватись своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Рішенням Конституційного суду України у справі про поширення відомостей від 10.04.2003 року № 8рп/2003, визначено проблеми, пов'язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових осіб та службових осіб. Зокрема встановлено, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то мають бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.
Практика Європейського Суду з прав людини встановила критерії розмежування рівня захисту для позивачів та відповідачів. У позивача як політика, оскільки він є членом відповідної партії, та державного посадовця межі допустимої критики в текстах рішень Європейського суду з прав людини є досить широкими. Політик неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного слова і вчинку як з боку журналістів, так і з боку громадського загалу і, як наслідок, може виявляти до цього більше терпимості ( рішення у справах "Українська Прес-група" проти України" 2005).
Згідно з роз'ясненнями, даними у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що поширена щодо нього інформація, яка міститься в зазначених статтях є недостовірною, принижує його честь, гідність та ділову репутацію як людини, як керівника підприємства, як посадову особу.
Згідно з положеннями ст. ст. 10, 277 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної щодо нього інформації.
Позивач в якості доказів на недостовірність поширеної інформації надав постанову заступника начальника МВ Володимир-Волинського УМВС України у Волинській області від 25.10.2013 року про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України, лист голови спостережної ради, протоколи зборів акціонерів ВАТ "Володимир-Волинське підприємство Родючість" від 16.12.2011 року та від 07.04.2014 року та довідку про наявність акцій.
Судом встановлено, що позивач згідно розпорядження Президента України №450/2014-рп від 04 квітня 2014 року був призначений головою Володимир-Волинської районної державної адміністрації.
До призначення на дану посаду позивач працював головою правління ВАТ "Володимир-Волинське підприємство "Родючість".
10 квітня 2014 року в газеті "Місто вечірнє" була опублікована стаття журналіста ОСОБА_6 "Успішний господарник знає, як занедбати район, на користь собі".
А 08 травня 2014 року в даному друкованому засобі масової інформації за підписом зазначеного журналіста була опублікована стаття "Ефект метелика": як безгосподарність директора ВАТ "Родючість" може врятувати журналіста".
Як ствердили відповідачі, що публікація даних статей була пов'язана з призначенням позивача на посаду голови райдержадміністрації. Підтвердженням зазначеного є помітки на даних статтях такого місту "він очолить район?", "знову говоримо про голову РДА".
З огляду на вище наведене суд вважає, що викладена в статтях інформація становила громадський інтерес і межі допустимої критики могли бути ширшими, оскільки йшлося про державного службовця, що зайняв посаду в органах виконавчої влади.
Зі змісту інформації, викладеній в цих статтях, вбачається, що в них йдеться про оцінку роботи позивача на посаді голови правління ВАТ "Родючість".
Аналіз викладеної інформації свідчить, що в них йдеться, як про констатацію фактів так і оціночні судження.
Зокрема, констатацію фактів, про які йдеться в статтях є: володіння ОСОБА_1 контрольним пакетом акцій, працевлаштування на ВАТ "Родючість" родичів позивача та їх перебування в складі керівних органів, не виплата дивідендів, не задоволення акціонерів з приводу призначення позивача головою райдержадміністрації та одночасне зайняття ним з даною посадою голови правління, передача підприємства від колишнього керівника ОСОБА_8.
Суд вважає, що достовірність даних фактів доведена наданими суду доказами.
Так, згідно довідки ВАТ "Родючість" ОСОБА_1 є власником акцій в кількості, що становить 41,4409 % статутного фонду. Також, як пояснив позивач, власниками акцій зазначеного товариства є його дружина, син та невістка, що в загальній кількості становить більше 50%.
Позивач не заперечив, що члени його родини (дружина, дочка, невістка та син) працювали на підприємстві, на даний час працює лише син, а також те, що при призначені його головою райдержадміністрації деякі з акціонерів давали негативну оцінку його роботи, ставили питання про виплату дивідендів, які не виплачувались із за скрутного становища підприємства. Позивач визнав, що до складу керівних органів товариства (правління, спостережної ради, мандатної комісії, робочої президії) входили його родичі. Наведене підтверджується відповідними протоколами зборів акціонерів.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 ствердили, про правдивість фактів, викладених в зазначених статтях, їх звернення з приводу незаконних дій позивача до правоохоронних органів, редакції газети "Місто вечірнє" для їх перевірки та донесення до громадськості.
В судовому засіданні встановлено, що одним з попередників керівників ВАТ "Родючості" являвся ОСОБА_8, частина об'єктів ВАТ "Родючості" була реалізована за рішенням зборів акціонерів, деякі з приміщень передані в оренду.
Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 ствердили, що дивіденди акціонерам не виплачувались із-за відсутністю прибутків, кошти від реалізації об'єктів направлялись на розвиток підприємства.
Також встановлено, що на момент призначення на посаду голови райдержадміністрації позивач являвся головою правління ВАТ "Родючість" і був звільнений з даної посади 07.04.2014 року.
З огляду на вище наведені обставини фактичні твердження, які містяться в зазначених статях, відповідають дійсності.
Разом з тим встановлено, що в статтях журналістом було наведено оціночні судження, думки, переконання, щодо діяльності позивача на посаді голови правління ВАТ "Родючість".
Як пояснила відповідач, своїми статтями вона хотіла привернути увагу громадськості на те, що особа, яка не належним чином проявила себе на попередній посаді, не здатна працювати на державних посадах.
Зміст публікацій свідчить про критику позивача, як публічної особи і не зачіпає його приватне життя. При цьому в даних публікаціях не міститься образи чи наклепу стосовно позивача.
Використання журналістом в даних статях мовно-стилістичних засобів у гіперболізованій та алегоричній формі таких як "нещасні акціонери", "ефект метелика", "руйнація підприємства", "безгосподарність", "свіжу хвилю праведного гніву ошуканих акціонерів", є його правом вільно обирати різні мовні звороти, вживати гіперболи, алегорію, сатиру, що передбачено ст. 25 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні".
Як встановлено судом такі висловлювання відповідачем ОСОБА_5 були пов'язані з оцінкою господарської діяльності позивача, зроблених нею на підставі скарг акціонерів та перевірки викладених фактів на місці.
Тому на спірні правовідносини розповсюджуються положення ч.2 ст.30 ЗУ "Про інформацію", в якій йдеться про те, що оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правильності.
Разом з тим встановлено, що позивач не використав наявну можливість для врегулювання спору в поза судовому порядку, шляхом звернення до редакції газети про спростування викладених фактів.
Враховуючи вище наведені обставини, суд приходить до висновку, що в позові про захист честі, гідності та ділової репутації слід відмовити.
До задоволення не підлягають і позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, які є похідними від вирішення спору про захист честі, гідності та ділової репутації.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213-215 ЦПК України, ст.277, 297 ЦК України, на підставі ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст. 9, 34 Конституції України, суд,-
В позові ОСОБА_1 до газети "Обласний громадсько-політичний тижневик "Місто вечірнє" про визнання недостовірними, такими що не відповідають дійсності, порушують права та свободи, принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача відомостей, викладених в статті: "Успішний господарник знає, як занедбати район на користь собі", опублікованій в газеті "Обласний громадсько-політичний тижневик "Місто вечірнє" №15 від 10 квітня 2014 року за підписом ОСОБА_6 та в статті: "Ефект метелика: як безгосподарність директора ВАТ "Родючість" може врятувати журналіста", опублікованій в газеті "Обласний громадсько-політичний тижневик "Місто вечірнє" №19 від 08 травня 2014 року за підписом ОСОБА_6 та зобов'язання відповідача - "Обласний громадсько-політичний тижневик "Місто вечірнє" спростувати недостовірність інформації та вибачитись по опублікованих статтях на сторінках газети та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуюча /-/ підпис
Згідно з оригіналом
Суддя Н.В. Пікула