"07" листопада 2014 р.Справа № 921/1005/14-г/8
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія", вул. Набережна, 30А, с. Соснівка, Шумський район, Тернопільська область, Україна, 47132
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МікоПродукт", с. Крутий Лог, Білгородський район, Білгородська область, Російська Федерація, 308541
про cтягнення заборгованості в сумі 303 200 російських рублів 00 коп., що згідно офіційного курсу НБУ станом на 11.09.2014 р. в еквіваленті становить 105 853 грн18 коп.
За участі представників:
Позивача: Безштанька С.М. - директора, наказ №37-к від 01.09.2014 р.
Відповідача: не прибув
В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія", с. Соснівка, Шумський район, Тернопільська область (Україна), надалі - позивач, звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МікоПродукт", с. Крутий Лог, Білгородський район, Білгородська область (Російська Федерація), надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в сумі 303 200 російських рублів 00 коп., що згідно офіційного курсу НБУ станом на 11.09.2014 р. в еквіваленті становить 105 853 грн 18 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Контрактом №02/06 поставки міцелію компостного шампіньйонного від 02.06.2014 року, зокрема, в частині здійснення своєчасної оплати вартості поставленого згідно митних декларацій №403030000/2014/000613 від 06.06.2014 р. та №403030000/2014/000653 від 16.06.2014 р. товару.
В підтвердження викладеного надано: Контракт №02/06 поставки міцелію компостного шампіньйонного від 02.06.14 року, додаток №1 до нього від 02.06.2014 р., специфікації №1 та №2 від 06.06.2014 р. та, відповідно, від 16.06.2014 р., пакувальні листи №001 від 06.06.2014 р. та №002 від 16.06.2014 р., рахунки (Invoice) №001 від 06.06.2014 р. та №002 від 16.06.2014 р., товарно-транспортні накладні CMR №037517 та №037518, митні декларації №403030000/2014/000613 та №403030000/2014/000653, претензію №9-14 від 25.07.2014 р., акт звіряння взаємних розрахунків за період квітень-серпень 2014 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17.09.2014 р., з врахуванням ухвали суду від 22.09.2014 р., порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 15:15 год. 07.11.2014 р.
Поряд із цим, оскільки відповідач знаходиться в Російській Федерації, з метою забезпечення реалізації принципів змагальності та рівності перед законом та судом, на підставі ст. 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, 24.09.2014 р. до арбітражного суду Білгородської області було направлено судові доручення про надання правової допомоги - вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "МікоПродукт" ухвал господарського суду Тернопільської області від 17.09.2014р. та від 22.09.2014 р. у справі №921/1005/14-г/8.
Судом враховано також, що положеннями Господарського процесуального кодексу України не передбачено визначення договірної підсудності справ господарським судам.
При цьому, правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою), в тому числі і питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, визначені Законом України "Про міжнародне приватне право".
Згідно ст. 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності в процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст. 77 цього Закону, якою визначено випадки виключної підсудності у справах з іноземним елементом.
Згідно п. 9.2. р. 9 Контракту №02/06 від 02.06.2014р. сторони погодили, що у випадку якщо спір не вдалося владнати шляхом переговорів, то останній передається на розгляд до господарського суду Тернопільської області (46001, м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14-А), рішення якого є остаточними, оскарженню не підлягають, є незмінними та обов'язковими для обох сторін.
Згідно ч. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, підписаного в тому числі Україною та Російською Федерацією, компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.
Якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 ст. 76 ЗУ "Про міжнародне приватне право"), спір підлягає розгляду в господарських судах України з урахуванням вимог розділу ІІІ ГПК (правова позиція викладена у абз.6 п. 1 Роз'яснення Президії ВГСУ №04-5/608 від 31.05.2002 р. "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій, з наступними змінами та доповненнями").
Статтею 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.
П. 9.3 ст. 9 Контракту сторони погодили, що регулюючим правом є матеріальне право України.
Вибір сторонами українського права як такого, що регулює їх відносини за угодою, означає вибір саме національного законодавства України, а не окремих законодавчих актів, що регулюють відповідні відносини (п.п.3.1 п. 3 Роз'яснень Президії ВГСУ №04-5/608 від 31.05.2002 р.)
Враховуючи положення зазначеного вище законодавства України, міжнародних угод і умов укладеного між сторонами Контракту, зазначений спір підлягає розгляду за національним законодавством України в господарському суді Тернопільської області.
Повноважний представник позивача в судове засідання 07.11.2014 р. прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з викладених у позові підстав. Поряд із цим, на виконання вимог ухвали суду від 17.09.2014 р. надав витребовувані судом документи.
Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 07.11.2014 р. не забезпечив, причин неприбуття не повідомив.
06.11.2014р. на адресу господарського суду Тернопільської області надійшла ухвала арбітражного суду Білгородської області від 24.10.2014 р. про неможливість виконання судового доручення іноземного суду. Зі місту згаданого документа вбачається, що судове доручення господарського суду Тернопільської області про вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "МікоПродукт" ухвали від 22.09.2014 р. по справі №921/1005/14-г/8 не виконано у зв'язку із неявкою представника Товариства в судове засідання. З долучених до ухвали арбітражного суду Білгородської області документів вбачається, що ухвала арбітражного суду Білгородської області від 10.10.2014 р. про призначення судового засідання для вручення процесуальних документів, як і телеграми суду від 16.10.2014 р. та від 22.10.2014 р., були направлені на вказану позивачем у позовній заяві адресу ТзОВ "МікоПродукт" - с. Крутий Лог, Білгородський район, Білгородська область. Згідно повідомлення органу поштового зв'язку кореспонденція на адресу ТзОВ "МікоПродукт" не вручена, із зазначенням підстави: "організація закрита, адресат за повідомленням про телеграму не з'являється".
Відомості про вручення відповідачу ухвали суду від 17.09.2014 р на адресу господарського суду Тернопільської області не надходили. Однак, згідно інформації розміщеної на сайті арбітражного суду Білгородської області http://belgorod.arbitr.ru, яка є офіційною та загальнодоступною, судове доручення від 17.09.2014р. арбітражним судом Білгородської області не виконано у зв'язку із неявкою представника ТзОВ "МікоПродукт" в судове засідання (витяг ухвали арбітражного суду Білгородської області від 05.11.2014 р. знаходиться в матеріалах справи).
За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (правова позиція викладена у п.п 3.9.1 п. 3.9 Постанові Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", з наступними змінами та доповненнями).
Зазначене свідчить, що судом були здійснені всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про судове засідання.
Поряд із цим, 06.11.2014 р. на адресу суду від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог за вих. №00169 від 03.11.2014 р. (отримано та зареєстровано канцелярією суду за вх. №20205), згідно якої ТзОВ "МікоПродукт" позовні вимоги ТзОВ "Екотехнологія" про стягнення 303 200 рос. рублів заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом №02/06 від 02.06.2014 р. відносно визначених позивачем у позові поставок визнає в повному обсязі.
Наведене свідчить про те, що відповідач обізнаний про наявність на розгляді в господарському суді Тернопільської області даної справи.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що явка його повноважного представника не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:
02.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія", - Постачальник, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "МікоПродукт", - Покупець, з другої сторони, укладено контракт №02/06 поставки міцелію компостного шампіньйонного (далі - Контракт), відповідно до п. 1.1 ст. 1 якого Постачальник зобов'язався передати товар: міцелій компостний шампіньйонний у визначеній кількості та за погодженою ціною у власність Покупця, а останній - прийняти товар і оплатити його згідно рахунку (інвойса).
Відповідно до п. 2.2 ст. 2 Контракту, ціна встановлюється в російських рублях.
Одиниця виміру Товару "брикети". Кількість Товару визначається окремим Додатком, в якому обумовлюється кількість Товару, по даному Контракту. Кількість та ціна за кожну окрему поставку товару вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Контракту. Факсимільні копії, підписані обома сторонами прирівнюються до оригіналів. Вартість товару, при оплаті на умовах DAP - кінцевий пункт призначення вказується в специфікації і складає суму виставлених специфікацій за весь період дії Контракту, які є невід'ємною частиною даного Контракту. Платником, декларантом та власником вантажу є ТзОВ "МікоПродукт" (п.п. 2. 1, 2.3, 2.5, 2.7 ст. 2 Контракту).
Статтею 3 Контракту сторони визначили, що поставка товару здійснюється окремими партіями згідно заявки Покупця. Умови поставки розуміються відповідно з "Инкотермс-2010". Вантажоотримувачем за даним Контрактом є ТзОВ "Соліс" (Російська Федерація, 309294 Білгородська обл., м. Шебекіно, вул. Мочаліна, буд. 7). Графіки відвантаження міцелію компостного шампіньйонного Сторони погоджують і затверджують додатком до Контракту, який є його невід'ємною частиною.
Так, Додатком №1 від 02.06.2014 р. до Контракту №02/06 поставки міцелію компостного шампіньйонного, який підписано повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб, сторонами погоджено графіки відвантаження Товару.
Згідно п.п. 4.1, 4.4 ст. 4 Контракту, товар має бути відвантаженим Продавцем і прийнятим Покупцем в повному обсязі, згідно даного Контракту не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів, після оплати партії товару. Дострокова поставка товару допускається. Датою поставки вважається дата митної очистки на території Російської Федерації.
Статтею 6 Контракту сторони погодили порядок розрахунків. Зокрема, всі розрахунки за даним Договором здійснюються в російських рублях. Оплата за товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі виставленого рахунку (Invoice), який підлягає 100% оплаті на протязі 30 (тридцяти) календарних днів. У випадку дострокової поставки, оплата партії товару має бути здійснена на протязі 30 (тридцяти) календарних днів після поставки.
Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Контракту, останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2014 р.
Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України).
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов'язань.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов укладеного Контракту в червні місяці 2014 р. позивачем передано відповідачу товар - міцелій компостний шампіньйонний в кількості 2 000 шт. на загальну суму 303 200 російських рублів.
Факт отримання товару відповідачем не заперечено та підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями: міжнародних товаротранспортних накладних CMR №037517 від 06.06.2014 р. та CMR №037518 від 16.06.2014 р., специфікацій №1 від 06.06.2014 р. та №2 від 16.06.2014 р., пакувальних листів №001 від 06.06.2014 р. та №002 від 16.06.2014р., рахунків (Invoice) №001 від 06.06.2014 р., №002 від 16.06.2014 р., а також митних декларацій №403030000/2014/000613 від 06.06.2014 р. та №403030000/2014/000653 від 16.06.2014 р.
Відповідно до п. 1.1 ст. 1 Контракту Покупець зобов'язався прийняти та оплатити його згідно рахунку Invoice.
Як вже зазначалося вище, п. 6.2 ст. 6 Контракту сторони передбачили, що оплата за Товар здійснюється покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі виставленого рахунку (Invoice), який підлягає 100% оплаті на протязі 30 (тридцяти) календарних днів. У разі дострокової поставки, оплата партії Товару повинна бути проведена протягом 30 ( тридцяти) календарних днів, після поставки.
Таким чином, за поставлений позивачем на підставі Контракту згідно міжнародних товаротранспортної накладної CMR №037517 від 06.06.2014 р., CMR №037518 від 16.06.2014 р. митних декларацій №403030000/2014/000613 від 06.06.2014 р. та №403030000/2014/000653 від 16.06.2014 р. товар на загальну суму 303 200 рос. рублів та рахунків (Invoice) №001 від 06.06.2014 р. та №002 від 16.06.2014 р., відповідач повинен був розрахуватись 06.07.2014 р. та, відповідно, 16.07.2014 року.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Проте, в порушення умов Контракту та вимог чинного законодавства, відповідач зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару не виконав, заборгованість за поставлений Товар на загальну суму 303 200 рос. рублів не оплатив, претензію позивача за вих. №9-14 від 25.07.2014 р. залишив без відповіді та задоволення, що і зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач у відзиві на позов (заява про визнання позовних вимог №00169 від 03.11.2014 р. (отримано та зареєстровано канцелярією суду 06.11.2014 р. за. вх. №20205)), позовні вимоги ТзОВ "Екотехнологія" про стягнення 303 200 рос. рублів заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом №02/06 від 02.06.2014 р. відносно визначених позивачем у позові поставок визнав в повному обсязі.
Про факт визнання заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 303 200 рос. рублів свідчить і долучений до матеріалів справи Акт звірки взаємних розрахунків між сторонами по справі, за період квітень 2014 р. - серпень 2014 р., який підписаний уповноваженими представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб.
Статтею 22 ГПК України передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.
Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
З огляду на наведене, позовні вимоги ТзОВ "Екотехнологія" щодо стягнення з ТзОВ "МікоПродукт" 303 200 рос. рублів, що згідно офіційного курсу НБУ (1 RUB = 0.34912) станом на 11.09.2014 р. (день подання позову) в еквіваленті становить 105 853 грн 18 коп. боргу за поставлений товар підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені документально та визнані відповідачем.
У відповідності до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору в сумі 2 117 грн 06 коп., що згідно офіційного курсу НБУ (1 RUB = 0,34912) станом на 11.09.2014 р. (день сплати судового збору) в еквіваленті становить 6 063 російських рублів 99 коп., відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.
Окрім того, п.п. 2.1. п.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується за ставкою - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1 827 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73 080 грн).
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено 2 122,41 грн, а належало до сплати 2 117 грн 06 коп. Відтак, решта суми сплаченого позивачем судового збору в сумі 5 грн 35 коп. підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку з тим, що внесено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 55, 69, 77, 78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МікоПродукт", с. Крутий Лог, Білгородський район, Білгородська область, Російська Федерація, 308541, ІПН 3102206246, КПП 310201001, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія", вул. Набережна, 30А, с. Соснівка, Шумський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 32291066, заборгованість в розмірі 303 200 російських рублів 00 коп., що згідно офіційного курсу НБУ станом на 11.09.2014 р. в еквіваленті становить 105 853 грн 18 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МікоПродукт", с. Крутий Лог, Білгородський район, Білгородська область, Російська Федерація, 308541, ІПН 3102206246, КПП 310201001, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія", вул. Набережна, 30А, с. Соснівка, Шумський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 32291066, судовий збір в розмірі 2 117 грн 06 коп., що відповідно до офіційного курсу НБУ (0,34912) станом на 11.09.2014 р. складає 6 063 російських рублів 99 коп.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія", вул. Набережна, 30А, с. Соснівка, Шумський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 32291066, судовий збір в розмірі 5 (п'ять) грн 35 коп., як надмірно сплачений.
Платіжне доручення №482353 від 11.09.2014 р. залишається в матеріалах справи
5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
6. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.
8. У відповідності до ст. 5 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності звернутись до арбітражного суду Білгородської області із судовим дорученням про надання правової допомоги - вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "МікоПродукт" рішення господарського суду Тернопільської області від 07.11.2014р. у справі №921/1005/14-г/8.
9. Зобов'язати позивача, в строк до 15.11.2014р., здійснити та надати суду належним чином оформлений переклад рішення суду від 07.11.2014р. та доручення про вручення документів арбітражному суду Білгородської області від 07.11.2014 р.
10. Доручення про вручення документів від 07.11.2014р., рішення господарського суду Тернопільської області у справі № 921/1005/14-г/8 від 07.11.2014р. та підтвердження про вручення документа рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення направити арбітражному суду Білгородської області.
Повне рішення складено 11.11.2014 р.
Суддя І.М. Гирила