ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9661/14 24.11.14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентос"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт"
про стягнення 149 369,68 грн.
Суддя Трофименко Т.Ю.
В засіданні приймали участь представники:
Від позивача: Машир В.О. по довіреності № б/н від 14.04.2014р.
Від відповідача: не з'явились
Обставини справи :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентос" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт" про стягнення 149 369,68 грн., з яких: 137 929,30 грн. - сума основного боргу, 5250,11 грн. - пеня, 1426,47 грн. - 3% річних та 4763,80 грн. - інфляційних нарахувань.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів оренди нежилого приміщення № № 1-12/1, 7-12/2 укладених 07.10.2012р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 р. порушено провадження у справі № 910/9661/14р. та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.09.2014р. за участю представників сторін.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 24.09.2014р.
Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 24.09.2014 р. справу № 910/9661/14, передано для розгляду судді Сіваковій В.В., у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Трофименко Т.Ю.
За вказаних обставин суд визнав за необхідне прийняти справу № 910/9661/14 до свого провадження та призначив її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 27.10.2014р.
Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 13.10.2014 р. справу № 910/9661/14, передано для розгляду судді Трофименко Т.Ю. у зв'язку з виходом її з відпустки.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2014р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 24.11.2014р.
В процесі провадження від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт" заперечує проти позову в повному обсязі з огляду на наступне.
З преамбули договорів слідує, що від імені ТОВ «Торговий дім «ЕЛІТ» вони укладені керівником департаменту логістики Афанасовим В.І., що діяв на підставі довіреності № 356 від 15.02.2012р.
При цьому, згідно зазначеної Довіреності №356 від 15.02.2012 р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івченко А.В., Афанасова Володимира Івановича було уповноважено представляти інтереси ТОВ «Торговий дім «ЕЛІТ» у взаємовідносинах з фізичними та юридичними особами з питань укладання та підписання договорів оренди транспортних засобів, договорів про внесення змін та/або доповнень до цих договорів за ціну та на умовах на його розсуд, при необхідності договорів про розірвання договорів оренди.
Отже, Довіреність №356 від 15.02.2012 р. мала вузько цільовий характер та обмежувала повноваження Афанасова В.І. відносинами оренди транспортних засобів.
Укладати договори оренди нерухомого майна та, зокрема, Договори оренди, Афанасов В.І. не був уповноваженим.
Враховуючи вищенаведене, Договори оренди є недійсними правочинами, які не породжують юридичних наслідків, зокрема обов'язку Відповідача щодо сплати орендної плати.
Виходячи з аналізу умов Договорів оренди слідує, що загальний розмір орендної плати за обома Договорами оренди разом складав:
735,00 грн. + 500, 00 грн. + 15 411,00 грн. + 1050, 00 грн. - 17 696,00 грн.
Всупереч невірним твердженням та хибним підрахункам Позивача, наведеним в позовній заяві, саме сума 17 696,00 грн. повинна братися за основу при визначенні розміру зобов'язань Відповідача перед Позивачем.
Враховуючи, що встановлений Договорами оренди розмір штрафних санкцій є значно завищеним у порівнянні з вимогами чинного законодавства, то умови п. п. п. 6.3. Договорів оренди щодо розрахунку розміру пені не підлягає застосуванню, а пеня повинна розраховуватися, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, згідно ст. 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Позивач звернувся до суду після спливу 6-місячного строку нарахування пені розмір штрафних санкцій, визначений Позивачем, є завищеним, а вимога про стягнення з Відповідача пені у наведеному Позивачем розмірі, не підлягає задоволенню.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Заяв, клопотань від представника відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. (Ухвалу Господарського суду міста Києва про відкладення розгляду справи від 27.10.2014р. представник відповідача отримав 30.10.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 0103031347258.
Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.
Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 24.11.2014р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентос" (далі-орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт" (надалі орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1-12/1.
За умовами договору, орендодавець зобов'язується за даним договором передати орендарю в строкове платне користування, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування опалювальне офісне приміщення 21 кв.м. (далі - об'єкт оренди), складське приміщення 22,2 кв.м. для використання у відповідності до цілей та предмету статутної діяльності орендаря.
Крім того, 07.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентос" (далі-орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт" (надалі орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 7-12/2.
З умовами даного договору, згідно умов якого орендарю передано в оренду нежитлове вбудоване приміщення площею 280,2 кв.м., яке є виробничою площею для організації зберігання та реалізації товарів продовольчого призначення та укомплектовані холодильним обладнанням, здатним зберігати температурний режим, що не перевищує -19 градусів по Цельсію, частину майданчику, обладнаного електричними розетками для стоянки 4 автомобілів та частину побутового приміщення (роздягальна душова) обладнане розетками.
За умовами договорів об'єкти оренди знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Єнакієвська, 19.
Пунктом 1.4. договорів сторони визначили, що строк оренди встановлюється з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщень з по 31.12.2013р.
Відповідно до п. 7.6. вказаних договорів, кожна із сторін має право відмовитись від договору, попередивши про це іншу сторону не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору, вказаному в повідомленні.
Положеннями розділу четвертого договорів оренди нежитлового приміщення № 1-12/1 та № 1-12/2 від 07.12.2012р., встановлено розмір орендної плати та порядок розрахунків між сторонами, відповідно до якого:
4.1. розмір орендної плати за користування об'єктом оренди:
- офіс: 735,00 грн. в місяць;
- складське приміщення: 500,00 грн. в місяць.
- холодильна камера 280,0 кв.м.: 15 411,00 грн. в місяць;
- місце для стоянки семи автомобілів обладнаного розетками: 1050,00 грн. в місяць.
4.2. Оплата орендної плати здійснюється орендарем щомісячно шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця грошових коштів, в розмірі, встановленому згідно з п. 4.1. даних договорів, не пізніше 10 числа поточного місяця, на протязі якого об'єкт оренди фактично використовується орендарем.
4.3. Орендар оплачує фактично прийняту кількість електроенергії згідно діючим тарифам на основі показів лічильника, який знаходиться на об'єкті оренди. Оплата вищевказаних послуг здійснюється орендарем на протязі десяти днів з моменту отримання відповідних рахунків.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до актів приймання-передачі № б/н від 01.01.2013р., об'єкти оренди були прийняті орендарем.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що протягом січня-серпня 2013 року відповідач виконував свої грошові зобов'язання у повному обсязі та в строк.
30.09.2013р. між сторонами було підписано черговий акт надання послуг (зведений акт за обома договорами) № 200, в якому була зазначена чергова сума орендної плати, а також закріплені суми компенсації витрат на телекомунікаційні послуги і витрат з електроенергії за вересень 2013 року (266,28 грн. і 13791,02 грн.; в графах № 4 та № 6 акту відповідні суми зазначені без ПДВ). Вказані компенсаційні суми мали бути оплачені відповідачем протягом 10 днів в порядку п. 4.3 договорів.
Акт було підписано відповідачем без заперечень, але оплату вказаних в ньому грошових коштів вчинено не було. В подальшому відповідач перестав сплачувати орендні платежі, ухилявся від підписання чергових актів.
В порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання за договорами оренди нежитлових приміщень № 1-12/1 та 7/12-2 від 07.12.2012р., внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість в розмірі 137 929,30 грн. по орендній платі та з компенсації витрат на оплату телекомунікаційних послуг та електроенергії в період з вересня 2013р. по березень 2014р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині оплати орендних платежів в період вересня 2013р. по березень 2014р., що призвело до виникнення заборгованості в загальному розмірі на 123 872,00 грн.
З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по орендних платежах підлягають задоволенню в сумі 123 872,00 грн.
Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача компенсації витрат за телекомунікаційні послуги в розмірі 266,28 грн. та компенсації витрат на електроенергію в сумі 13 791,02 грн. відповідно до Акту надання послуг № 200 від 30.09.2013р. то зазначені вимоги підлягають частковому задоволенню , оскільки позивачем не доведено факту наявності заборгованості саме в такому розмірі, оскільки відповідно до вищевказаного Акту розмір компенсації телекомунікаційних послуг складає 221,90 грн., а розмір компенсації витрат по електроенергії за вересень 2013р. складає 11 492,52 грн.
Отже підсумовуючи вищевикладене позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме: витрати за телекомунікаційні послуги підлягають стягненню в розмірі 221,90 грн., а компенсація витрат на електроенергію в сумі 11 492,52 грн.
Крім стягнення з відповідача суми основної заборгованості, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 5250,11 грн., 4763,80грн. - інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 1426,47 грн.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.3. Договорів сторонами передбачено, що за невиконання або неналежне виконання орендарем обов'язку передбаченого п. .п. 4.1., 4.2, даних договорів, він сплачує орендодавцю пеню в розмірі 1% від розміру орендної плати за кожен день прострочення.
Судом встановлено, що позивачем нараховано пеню відповідно до п. 6.3. договору та з урахування Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
З огляду на викладене суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 5250,11 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань відповідно до договорів оренди нежитлового приміщення № № 1-12/1, 7/12-2 укладених 07.10.2012р. позивач просить стягнути 3% річних в розмірі 1426,47 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 4763,80 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, при перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань, судом встановлено, що розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем застосовано помилку в її розрахунку в частині нарахування інфляційних нарахувань на компенсацію витрат на телекомунікаційні послуги та компенсацію витрат на електроенергію.
Тож, вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань підлягають частковому задоволенню в розмірі 4 666,42 грн. за період з 11.09.2013 р. до 31.03.2014р.:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
11.09.2013 - 31.03.2014221.901.0429.22231.12
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі
11.09.2013 - 31.03.201411492.521.042477.6211970.14
Крім того, при перевірці правильності обчислення позивачем 3% річних, судом встановлено, що розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем застосовано помилку в її розрахунку в частині нарахування 3% річних на компенсацію витрат на телекомунікаційні послуги та компенсацію витрат на електроенергію.
Тож, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 406 ,06 грн. за період з 11.09.2013 р. до 31.03.2014р.:
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
221.9011.09.2013 - 31.03.20142023 %3.68
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів
11492.5211.09.2013 - 31.03.20142023 %190.81
Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували обґрунтованість заперечення проти задоволення позову чи посвідчували зміни умов договору .
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115-А, код ЄДРПОУ 34965659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентос" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 27, кв. 11, код ЄДРПОУ 37765637) 135 586 (сто тридцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 42 коп. основного боргу, 5 250 (пять тисяч двісті пятдесят) грн. 11 коп. - пені, 1406 (одну тисячу чотириста шість) грн. 06 коп. - 3 % річних, 4 666 (чотири тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 42 коп. - збитків від інфляції та 2 936 (дві тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн. 61 коп. витрат зі сплати судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.11.2014р.
Суддя Трофименко Т.Ю.