27.11.14р. Справа № 904/8456/14
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД", м. Жовті Води Дніпропетровської області
до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб", м. Нікополь Дніпропетровської області
про стягнення 25 624,83 грн.
Суддя Євстигнеєва Н.М.
Представники:
Від позивача: Сіменцова М.О., довіреність №05/01-51 від 26.11.2014 року, представник
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" заборгованість за товар поставлений за договором поставки №Т463 від 27.05.2014 року у сумі 23 727, 60 грн., 877, 92 грн. інфляційні втрати за період серпень-вересень 2014 року, 109, 21 грн. 3% річних та 910, 10 грн. пені за період з 30.08.2014 року по 24.10.2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №Т463 від 27.05.2014 року в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.
Відповідач відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Свого повноважного представника у судове засідання не направив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України за змістом якої ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою, а у разі ненадання такої інформації - за адресою їх місцезнаходження, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності осіб за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження вручена їм належним чином.
Направлена судом на адресу відповідача ухвала про порушення провадження у справі отримана останнім 03.11.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених в інформаційному листі №01-8/482 від 13.08.2008 року, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
За змістом підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 (із змінами і доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 27.11.2014 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
27.05.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (покупець) був укладений договір №Т463 поставки (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору на умовах, викладених у розділах договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію матеріально-технічного призначення (далі - товар). Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість товару вказані у Специфікаціях, оформлені у вигляді Додатків до договору, які є невід'ємною його частиною.
Згідно з п. 1.2 договору за взаємною домовленістю сторін в процесі виконання даного договору можуть бути змінені конкретні дані (найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, умови і строки поставки товару), внесені в положення даного Договору і додатків до нього. Будь-які зміни і доповнення повинні бути оформлені у вигляді додаткових угод до даного Договору і підписані уповноваженими представниками Сторін, після чого вони стають невід'ємною частиною даного Договору.
Датою поставки товару та датою переходу права власності є дата підписання сторонами Акту приймання-передачі або дата, яка вказана покупцем в товарно-транспортній накладній при прийманні товару. Сторони у відповідній Специфікації можуть визначити інші умови переходу права власності на товар та дати поставки (п.3.9 договору).
Договір вступає в силу з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2014 року, а в частині невиконаних зобов'язань за договором - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.10.1 договору).
Специфікацією №1 (а.с. 13) сторони погодили найменування, кількість, вартість, умови та строки поставки і оплати товару, а саме: кондиціонер Idea ISR-24HRR у кількості 3шт. загальною вартістю 23 727, 60 грн., з ПДВ. Умови оплати: по факту поставки та надання рахунку постачальником покупцю протягом 63 календарних днів. Строк поставки товару за цією Специфікацією: протягом 14 календарних днів з моменту підписання специфікації.
На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар на загальну вартість 23 727, 60 грн., що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною №пк-0000442 від 27.06.2014 року.
Відповідач зобов'язання по оплаті не виконав.
Позивач посилається на обставини невиконання відповідачем зобов'язань за договором в частині оплати вартості поставленого позивачем відповідачу товару, наявності боргу відповідача за поставлений товар у сумі 23 727, 60 грн., що і є причиною спору.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Враховуючи умови договору та умови специфікації до договору, положення ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу, поставка якого підтверджується зазначеною вище видатковою накладною, є таким, що настав.
Доказів оплати вартості поставленого товару у заявленій до стягнення сумі відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товару у сумі 23 727, 60 грн. у встановленому порядку не спростував.
За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 23 727, 60 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (cт.610 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
Господарський суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за період з 30.08.2014 року до 24.10.2014 року у сумі 109, 21 грн.
Оскільки позивачем невірно визначений період нарахування суми втрат від інфляції та, відповідно, загальний індекс інфляції у цьому періоді (не враховано лист Верховного Суду України від 03.04.1997 року №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"), вимога про стягнення втрат від інфляції підлягає задоволенню частково у сумі 688, 10 грн. (23 727,6грн. х102,9% - індекс інфляції за вересень 2014р.).
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за просторочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ч.ч. 4, 6 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При укладенні договору поставки сторони домовились, що у разі несвоєчасного здійснення розрахунків за договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня, від неоплаченої суми за кожен день прострочки (п.7.5 договору).
Зі змісту цього пункту договору вбачається, що сторони не визначили розмір пені у відсотках, як це передбачено вимогами законів, а лише обмежили її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ.
Таким чином, оскільки сторони не узгодили в договорі конкретний розмір пені, то нарахування позивачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ є неправомірним.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 24 524,91грн. (23 727,6грн. + 109,21 - 3% річних + 688,10грн. - сума втрат від інфляції).
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 748,58 грн.
Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубнікова, 56, р/р2600630358201 ПАТ "Банк Кредит Дніпро", МФО 305749, код ЄДРПОУ 35537363) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Електронтехсервіс ЛТД" (52200, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. 50-річчя Комсомолу, 6, р/р26000291226 в АТ "Райффйзен Банк Аваль", МФО 380805, код ЄДРПОУ 04947995) основний борг у розмірі 23 727, 60 грн., 3% річних у сумі 109, 21 грн., інфляційні втрати в розмірі 688, 10 грн. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 748,58 грн., про що видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Н.М. Євстигнеєва
Повне рішення складено, - 02.12.2014 року.