25 листопада 2014 р. Справа № 583/2864/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.
за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Макаренко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.09.2014р. по справі № 583/2864/14-а
за позовом ОСОБА_3
до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області
про скасування рішення,
Позивач - ОСОБА_3, звернувся до Охтирського міськрайонного суду Сумської області з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якому просив суд: визнати нечинним та скасувати рішення відповідача від 16.06.2014 року № 219 про утримання з нього, починаючи з 01.06.2014 року, 20% від отримуваної пенсії до повного погашення, з зобов'язанням відповідача припинити утримання з пенсійного забезпечення 20 % від отримуваної пенсії.
Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.09.2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про утримання переплати пенсії від 16 червня 2014 року № 219.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.09.2014 року у справі № 583/2864/14-а скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. а ч. 1 ст. 16, ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", ст. 1, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення", ст. 3 Закону України "Про нотаріат", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що з 12.10.2006 року позивачу - ОСОБА_3, призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". До основного розміру пенсії позивачу нараховувалась та виплачувалась надбавка на непрацездатних членів сім'ї, які перебувають на його утриманні, а саме на доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2р.н., та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка передбачена п. "а" ч. 1 ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі.
01.06.2011 року ОСОБА_3 отримав Реєстраційне посвідчення № НОМЕР_1 про реєстрацію приватної нотаріальної контори, що підтверджується зазначеним реєстраційним посвідченням. 03.08.2011 року позивач був взятий на облік в органах державної податкової служби як платник податків у Охтирській міжрайонній ДПІ, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 03.08.2011 року № 7115.
ОСОБА_3 був взятий на облік платника єдиного внеску в управлінні Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі, що підтверджується повідомленням даного управління від 07.12.2011 року № 14.
06.02.2014 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області прийнято рішення № 102 про утримання переодержаної суми коштів по 20 % від отримуваної ОСОБА_3 пенсії до повного погашення, починаючи з березня 2014 року, в зв'язку з тим, що у результаті звірки пенсійної справи позивача та даних Єдиного реєстру страхувальників встановлено факт здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_3 та неповідомлення останнім про це управління пенсійного забезпечення військовослужбовців, внаслідок чого виникла переплата коштів за період з 30.10.2008 року по 28.08.2014 року у сумі 33316,93 грн. Про прийняття даного рішення позивача було повідомлено листом № 253/П-11 від 23.04.2014 року.
Не погодившись з даним рішенням, позивач 16.05.2014 року та 03.06.2014 року звернувся до відповідача із заявами про скасування рішення № 102 від 06.02.2014 року.
16.06.2014 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області, в зв'язку з тим, що на підставі наданих позивачем документів встановлено, що останній за період з 30.10.2008 року по 31.05.2011 року підприємницькою діяльністю не займався та доходу не отримував, прийнято рішення № 219, яким передбачено утримання переодержаних за період з 01.06.2011 року по 28.02.2014 року коштів в сумі 14106,50 грн. по 20 % від отримуваної пенсії. Про прийняття даного рішення позивача було повідомлено листом № 368/П-11 від 19.06.2014 року.
Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обставиною, яка виключає можливість нарахування особі до пенсії доплати на утримання непрацездатного члена сім'ї на підставі п. "а" ч. 1 ст. 16 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", є факт здійснення ним виключно підприємницької діяльності.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3, перебуваючи на пенсії, підприємницькою діяльністю не займався, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про утримання переплати пенсії від 16.06.2014 року № 219.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р., до пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом (у тому числі до обчисленої в мінімальному розмірі), нараховується у тому числі надбавка непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, що належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника (стаття 30), - на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому надбавка нараховується тільки на тих членів сім'ї, які не одержують пенсійні виплати із солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомогу на дітей одиноким матерям. За наявності права одночасно на пенсію, зазначені види допомоги і надбавку на непрацездатного члена сім'ї до пенсії за вислугу років за вибором пенсіонера може бути призначено пенсію, державну соціальну допомогу або нараховано на цього члена сім'ї надбавку. За наявності в сім'ї двох або більше пенсіонерів кожний непрацездатний член сім'ї, який перебуває на їх спільному утриманні, враховується для нарахування надбавки тільки одному з пенсіонерів за їх вибором.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що для отримання надбавки до пенсії відповідно до ст. 16 вищенаведеного закону необхідно: по-перше, бути непрацюючим пенсіонером та, по-друге, мати непрацездатного члена сім'ї.
Відповідно до ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.1992 р., пенсії, що призначаються відповідно до цього Закону, виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку). Пенсіонерам, які мають прибуток від заняття підприємницькою діяльністю, надбавки до пенсії, передбачені непрацездатним членам сім'ї (пункт "а" частини першої статті 16 та пункт "а" частини першої статті 24), не нараховуються.
Аналізуючи зміст викладених правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що отримання прибутку від зайняття підприємницькою діяльністю є додатковою підставою для неотримання вищенаведеної надбавки до пенсії.
Як свідчать матеріали справи, позивач - ОСОБА_3, взятий на облік як платник податків у Охтирській МДПІ та перебуває на обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, приватний нотаріус ( а.с. 3, 5).
Згідно п. 1.7. Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 979, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах підприємницької чи незалежної професійної діяльності; незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;
Відповідно до п. 11.12.2 цього Порядку, фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності у порядку, встановленому для фізичних осіб - підприємців, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, ліцензії, сертифікати тощо).
Доказів тимчасового зупинення або припинення нотаріальної діяльності в порядку, визначеному Законом України "Про нотаріат", позивачем до суду не надано та матеріали справи не містять.
Відповідно до п. п. 1, 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зайнятість населення", безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.
Згідно п. 1 ст. 4 цього Закону, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.
У відповідності до ст. 3 Закону України "Про нотаріат", нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до п. 4.3.6 Методологічного положення щодо класифікації та аналізу економічної активності населення, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 19.01.2011 року № 12, працюючі не за наймом у секторі самостійної зайнятості - особи, які, на відміну від найманих працівників, самостійно здійснюють свою трудову діяльність на базі організації та ведення господарської діяльності фізичної або юридичної особи, відповідають за результативність і ефективність цієї діяльності, а також за виконання зобов'язань по відношенню до інших осіб, зокрема щодо виконання умов трудових договорів з найманими працівниками тощо. До таких осіб належать: роботодавці, самозайняті, безкоштовно працюючі члени сім'ї; самозайняті - особи, зайняті індивідуальною/самостійною трудовою діяльністю, яку здійснюють самостійно, тобто без залучення постійних найманих працівників.
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що позивач - ОСОБА_3, є самозайнятою особою, яка здійснює професійну незалежну діяльність, тобто, працюючим пенсіонером, а отже підстави для виплати надбавки до пенсії, передбаченої ст. 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", як непрацюючому пенсіонерові на утриманців, у відповідача відсутні.
Статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" на пенсіонерів, на яких поширюється дія вказаного Закону, покладено обов'язок повідомляти органам пенсійного забезпечення про зміну умов, що впливають на виплату пенсій, та визначено, що в разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду. Стягнення сум пенсії, над міру виплачених пенсіонерові внаслідок подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів його сім'ї тощо, провадиться в порядку, встановленому статтею 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Аналогічні підстави викладені у пункті 3 "Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 року №6-4.
Відповідно до статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Визначений названою статтею перелік підстав не є вичерпним, а тому до зловживань відноситься також неповідомлення про працевлаштування пенсіонера.
При цьому, відповідно до ст. 59 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відрахування з пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей провадиться в порядку, встановленому ч. 2 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно зі ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відрахування з пенсії проводяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 % її розміру: на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 % пенсії.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на встановлені у справі обставини, беручи до уваги вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що оскільки надбавка до пенсії на непрацездатних осіб нараховуюється тільки непрацюючим пенсіонерам, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 16.06.2014 року № 219 яким передбачено утримання переодержаних за період з 01.06.2011 року по 28.02.2014 року коштів в сумі 14106,50 грн. по 20 % від отримуваної пенсії є правомірним та таким, що відповідачає ч. 3 ст. 2 КАС України.
У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.09.2014 року по справі № 583/2864/14-а не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області задовольнити.
Постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 23.09.2014р. по справі № 583/2864/14-а скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про скасування рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.
Повний текст постанови виготовлений 01.12.2014 р.