ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
18 листопада 2014 року № 826/15161/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
до концерну «Техвоєнсервіс»
пронадання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,
ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до концерну «Техвоєнсервіс» про надання дозволу на погашення податкового боргу в сумі 16095415,56 грн за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за концерном «Техвоєнсервіс» (ЄДРПОУ 33689867), який перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві як платник податків, обліковується податкова заборгованість на загальну суму 16095415,56 грн (у тому числі по податку на додану вартість 16095399,35 грн, по нарахуванням за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях 15,13 грн, по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування 1,08 грн). Оскільки вжиті контролюючим органом заходи щодо погашення відповідачем податкового боргу, а саме направлення на адресу концерну «Техвоєнсервіс» податкових вимог від 03.12.2008 року № 1/2878 та від 20.01.2009 року № 2/46; складення актів опису майна боржника, на яке поширюється право податкової застави; направлення інкасових доручень до банківських установ, в яких у боржника наявні відкритті рахунки, позитивного результату не дали, то позивач змушений був звернутися до суду із позовом про надання дозволу на погашення вказаної суми податкового боргу концерну за рахунок майна цього платника податків, що перебуває у податковій заставі.
У судових засіданнях, призначених по даній справі, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на те, що концерн «Техвоєнсервіс» є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, створеним на підставі наказу Міністра оборони України від 07.06.2005 року № 309 і належить до сфери управління Міністерства оборони України. Все майно, яке знаходиться в оперативному віданні концерну «Техвоєнсервіс» є власністю Міністерства оборони України. Разом з тим, зазначив, що концерн «Техвоєнсервіс» є виконавцем мобілізаційних заходів, передбачених Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 4466, та є єдиним підприємством Міністерства оборони України, що здійснює ремонт військової техніки, засобів зв'язку та займається реалізацією надлишкової військової техніки в інтересах Міністерства оборони України.
Крім того, суд, з метою з'ясування думки власника майна, залучив до участі у справі Міністерство оборони України, як третю особу на стороні відповідача, представник якого підтвердив, що Міністерству оборони України дійсно належить майно, яке перебуває в оперативному віданні концерну «Техвоєнсервіс». Зазначив, що Міністерство оборони України не має надлишкового майна і все майно використовується за потребою.
У судовому засіданні судом за згодою сторін ухвалено здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
З матеріалів справи убачається, що концерн «Техвоєнсервіс» (ЄДРПОУ 33689867) зареєстрований Головним управлінням юстиції у м. Києві як суб'єкт господарювання та перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві з 22.07.2005 року.
Концерн «Техвоєнсервіс» є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності, створеним на підставі наказу Міністра оборони України від 07.06.2005 року № 309 і належить до сфери управління Міністерства оборони України.
Відповідач виконує мобілізаційні заходи передбачені Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 4466, являється єдиним підприємством Міністерства оборони України, що здійснює ремонт військової техніки, засобів зв'язку та займається реалізацією надлишкової військової техніки в інтересах Міністерства оборони України.
За даними електронної бази даних ДПІ станом на 30.09.2014 року у концерну «Техвоєнсервіс» наявні відкриті розрахункові рахунки у таких банках, як ПАТ «КБ«ФІНАНСОВИЙ ПАРТНЕР», АТ «ЄВРОГАЗБАНК», АТ «Фортуна-банк», АТ «УкрСиббанк», ПАТ «ПУМБ», ПАТ «Банк «Київська Русь» м. Київ, Ф«ЦРУ» АТ «Б» ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» М. КИЇВ, ПуАТ «КБ «Акордбанк», АТ «УкрСиббанк», АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», ГУ ДКСУ У М. КИЄВІ, ПАТ «ТЕРРА БАНК», ПАТ «ВіЕйБі Банк», ПАТ «УКРГАЗПРОМБАНК», ПАТ «РАДИКАЛ БАНК».
Згідно даних ДПІ та витягів з облікових карток платника податків за концерном «Техвоєнсервіс» рахується податкова заборгованість у розмірі 16095415,56 грн, зокрема, з податку на додану вартість 16095399,35 грн, по нарахуванням за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях 15,13 грн, по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування 1,08 грн, що не заперечується відповідачем.
Вказана сума податкової заборгованості виникла внаслідок несплати концерном «Техвоєнсервіс» сум податкових зобов'язань з названих податків і податкових платежів, задекларованих підприємством у податковій звітності. Зазначене підтверджується розрахунком податкового боргу концерну «Техвоєнсервіс» з податку на додану вартість на суму 16095399,35 грн за період з 01.12.2008 року по 30.08.2014 року, розрахунком податкового боргу нарахованого за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях у сумі 15,13 грн, розрахунком штрафних санкцій на суму 1,08 грн за порушення законодавства про патентування.
З метою вжиття заходів щодо погашення заборгованості позивач звертався до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними заявами про стягнення з відповідача податкової заборгованості на користь держави.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2013 року по справі № 2а-17134/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 року, позов ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби до концерну «Техвоєнсервіс» задоволено у повному обсязі. Постановлено стягнути з розрахункових рахунків концерну «Техвоєнсервіс» 3149515,87 грн у рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість.
Крім того, ще один позов ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби до концерну «Техвоєнсервіс» постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.01.2013 року у справі № 2а-9932/11/2670 задоволено повністю, стягнуто з концерну «Техвоєнсервіс» на користь Державного бюджету України заборгованість по податку на додану вартість у розмірі 5637797,10 грн на рахунок № 31110029700010, одержувач УДКУ у Солом'янському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38050812, банк ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року в задоволенні апеляційної скарги концерну «Техвоєнсервіс» на дану постанову відмовлено.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2013 року по справі № 826/13024/13-а, яку було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013 року, задоволено також позовні вимоги ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до концерну «Техвоєнсервіс», стягнуто з концерну «Техвоєнсервіс» суму податкового боргу з податку на додану вартість та штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у загальному розмірі 4157069,65 грн шляхом стягнення коштів із зазначених рахунків платника податків у банках, обслуговуючих концерн «Техвоєнсервіс», з яких: заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 4157060,85 грн перерахувати на бюджетний рахунок УДКСУ у Солом'янському районі міста Києва, код одержувача 38050812, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100 та стягнути на бюджетний рахунок №31110029700010 УДКСУ у Солом'янському районі м. Києва, код одержувача 38050812, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100, заборгованість зі штрафних санкцій у розмірі 8,80 грн.
У зв'язку з набранням зазначеними рішеннями законної сили, Окружним адміністративним судом міста Києва видані виконавчі листи по справам 2а-9932/11/2670 від 17.10.2013 року та № 2а-17134/12/2670 від 11.04.2013 року, які були пред'явлені позивачем до виконання органам Державної виконавчої служби.
Проте, постановами державних виконавців від 01.04.2014 року зазначені вище виконавчі листи було повернуто ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», з тих підстав, що чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються, оскільки процедура погашення податкового боргу є самостійною процедурою, яка регулюється окремими нормами, зокрема Податковим кодексом України, а не законодавством про виконавче провадження.
ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової адміністрації України прийнято рішення № 116 від 13.03.2009 року, згідно якого, відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», вирішено здійснити стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності (повному господарському віданні) платника податків концерну «Техвоєнсервіс», а також тих активів, права власності на які він набуде у майбутньому, в рахунок погашення узгодженої суми податкового боргу цього платника податків.
З метою визначення обсягу майна для погашення податкового боргу позивачем складено акти опису майна № 4 від 22.01.2009 року та № 3 від 20.01.2010 року, відомості з яких було внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна за № 25991888 і № 43419793 відповідно.
У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби направлялись інкасові доручення до банків, зокрема, до АТ «Сбербанк Росії» (МФО 320627) та ПАТ «ВіЕйБі Банк» (МФО 380537), що обслуговують відповідача, для здійснення без погодження з платником переказу визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача. Проте, платіжні вимоги були повернуті у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках платника та через специфіку режиму використання рахунку.
Слід зазначити, що доказів погашення заявленої суми податкового боргу чи звернення до органу державної податкової служби із заявами про розстрочення/відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу до суду не надано.
Таким чином, станом на день розгляду даної справи в суді податкова заборгованість по заявленій до стягнення сумі залишається непогашеною. Даний факт не був заперечений відповідачем у судовому засіданні.
Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).
Також, нормами п. 57.3 ст. 57 зазначеного Кодексу встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.
У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави (абз. 2 пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до п. 41.1 і п. 41.2 ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи (під якими розуміються органи доходів і зборів), уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Підпунктом 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п.п. 87.1 та 87.2 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
В силу приписів норм п.п. 88.1, 88.2 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі (п. 89.8 ст. 89 ПК України).
Порядок застосування податкової застави органами доходів і зборів України затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 572 (набрав чинності з 26.11.2013 року), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 року за № 1841/24373. Попередньо діяв Порядок про застосування податкової застави органами державної податкової служби, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 11.10.2011 року № 1273, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.11.2011 року за № 1339/20077.
Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Зокрема, ч. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22. Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до п. 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.
Також, нормами п. 95.4 ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Якщо ж достатні для погашення податкового боргу кошти відсутні, контролюючий орган відповідно до норми абз. 2 п. 95.3 ст. 95 ПК України звертається до суду з позовом про надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Таке погашення здійснюється на підставі зазначеного рішення суду та прийнятого на його підставі рішення органу доходів і зборів шляхом продажу майна платника податків на публічних торгах та/або торгівельними організаціями в порядку, визначеному п.п. 95.7 - 95.21 ст. 95 цього Кодексу.
Таким чином, з контексту вищенаведених норм ПК України убачається, що право податкового органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, виникає після проведення процедури стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку. Отже, зазначена послідовність дій була дотримана позивачем.
Аналіз наведених положень податкового законодавства України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для виокремлення обов'язкових умов (обставин) наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, а саме наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків боржника у податковій заставі.
При цьому суд звертає увагу, що в даному випадку позивач не обґрунтував та не зазначив, що у відповідача недостатньо коштів на інших рахунках у банках, до яких не направлялись інкасові доручення, достатніх для повного погашення його боргу перед бюджетом.
Слід врахувати також приналежність боржника до сфери управління Міністерства оборони України та умови особливого періоду, в яких перебуває держава Україна в даний час.
Так, на виконання конституційних повноважень у зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки, втручанням Російської Федерації у внутрішні справи України, зростанням соціальної напруги в Автономній Республіці Крим і місті Севастополі в.о. Президента України Турчиновим О.В. було видано Указ «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 303/2014.
Ураховуючи дальше загострення суспільно-політичної ситуації на сході та півдні України, факти неприхованої агресії, активізації дій незаконно створених збройних формувань проросійського спрямування, захоплення та блокування будівель органів державної влади, органів військового управління, військових частин, транспортних комунікацій у Донецькій і Луганській областях, що становить загрозу посягання на територіальну цілісність, втручання у внутрішні справи України з боку Російської Федерації, та з метою підтримання Збройних Сил України, інших військових формувань у боєздатному стані, нарощування їх здатності давати адекватну відповідь реальним і потенційним загрозам України та відповідно до пунктів 1 і 17 частини першої статті 106, статті 112 Конституції України, прийнято Указ «Про заходи щодо підвищення обороноздатності держави» від 01.05.2014 року № 447/2014.
У подальшому 06.05.2014 року видано Указ № 454/2014 «Про часткову мобілізацію» у зв'язку з різким ускладненням внутрішньополітичної обстановки у південних і східних регіонах держави внаслідок дальшого втручання Російської Федерації у внутрішні справи України, зростання соціальної напруги в державі та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106, статті 112 Конституції України.
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.
Згідно з ч. 9 ст. 4 зазначеного вище Закону, загальне керівництво у сфері мобілізаційної підготовки і мобілізації держави здійснюється Президентом України; організаційне керівництво мобілізаційною підготовкою і мобілізацією в Україні - Кабінетом Міністрів України; координація діяльності органів виконавчої влади з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації здійснюється Радою національної безпеки і оборони України. Безпосереднє керівництво щодо реалізації заходів з мобілізаційної підготовки і мобілізації здійснюється в центральних органах виконавчої влади, інших державних органах їх керівниками, а в Збройних Силах України, інших військових формуваннях - центральними органами управління відповідних військових формувань.
Стаття 1 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначає, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Особливий період подано як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Державне господарське об'єднання концерн «Техвоєнсервіс» Міністерства оборони України, яке (як визначено статутом) засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству оборони України. Воно створене з метою здійснення ремонту військової автомобільної та бронетехніки, засобів зв'язку для автомобільної та бронетехніки, реалізації надлишкового майна, що не використовується для потреб Збройних Сил України, металолому, продуктів утилізації для наповнення коштами спецфонду Міністерства оборони України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, концерну «Техвоєнсервіс», який залучається до виконання заходів щодо часткової мобілізації під час дії особливого періоду, коли, у силу зазначених Законів, майно Збройних Сил України залучається до виконання мобілізаційних заходів, зокрема, до виконання державного оборонного замовлення, унеможливить виконання покладених на нього мобілізаційних заходів і буде мати несприятливі наслідки для держави на даний час.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 86, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -
У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до концерну «Техвоєнсервіс» про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі - відмовити.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур