26 листопада 2014 року №810/1218/14
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Бончевій О.С.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)
від відповідача: Матвійчук О.Б. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до про фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (надалі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправною та скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області від 22 січня 2014 року №6.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що відповідач дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування штрафних санкцій, оскільки приміщення готелю, в якому здійснювалась перевірка дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів, у повній відповідності Закону обладнане місця для куріння. Позивач наголошує, що відображення в акті перевірки зазначеного порушення відбулось без огляду відповідного місця для куріння, хоча позивач жодних перешкод у цьому не здійснював, та повідомив перевіряючих про його наявність.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмове заперечення, у якому зазначив, що проведеною перевіркою встановлено, що в приміщенні готелю, де здійснює господарську діяльність позивач не відведено спеціально обладнаного місця для куріння, як то передбачено Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення». Зазначене підтверджується відповідним актом перевірки, а тому Інспекцією правомірно застосовані до позивача штрафні санкції.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, свідків, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області, відповідно до статей 5 і 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", статей 5 і 26 Закону України "Про захист прав споживачів" та на підставі направлення від 13 січня 2014 року №70 проведено планову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.
Перевірка здійснювалась за адресою: АДРЕСА_1 у присутності ФОП ОСОБА_3
За результатами проведеної перевірки посадовими особами Інспекції складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №000058, яким встановлено порушення статті 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», а саме: у будівлі готелю відсутнє спеціально обладнане місце для куріння, яке повинно бути обладнане витяжкою, вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму (а.с. 85).
Акт перевірки підписано ФОП ОСОБА_3 із запереченнями наступного змісту: «місце для куріння знаходиться в туалеті, приміщення на першому поверсі. Вказане місце визначено відповідною табличкою «місце для куріння. Куріння шкодить вашому здоров'ю», обладнане вентиляцією та перевіряючих про це повідомлено» (а.с. 82, зворотний бік).
До акту перевірки позивачу наданий припис, яким зобов'язано у строку до 16 січня 2014 року надати письмові пояснення (а.с. 85).
22 січня 2014 року Інспекцією на підставі акту 15 січня 2014 року №000058 винесено постанову №6 про накладення стягнень, передбачених статтею 20 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення», якою до ФОП ОСОБА_3 за невідведення спеціальних місць для куріння застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 5000,00 грн. (а.с. 85а).
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.
Щодо доводів позивача про відсутність у відповідача права та повноважень на перевірку то суд наголошує на наступному.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від передбачено, що державний контроль за дотриманням положень цього Закону здійснюють відповідні центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом.
Згідно частини третьої статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 5 квітня 2007 року N 877-V (далі по тексту - Закон N 877-V).
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій (ст.1 Закону № 877-V).
Відповідно до частини першої та другої статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону №877-V, планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.
Згідно частини шостої статті 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Якщо суб'єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб'єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід'ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю).
З матеріалів справи та акту перевірки вбачається наявність у відповідача всіх необхідних документів, визначених названим Законом, для проведення планової перевірки позивача.
Відповідно до положень пункту 6.4 «Положення про Інспекцію з питань захисту прав споживачів у Київській області», затвердженого Держспоживінспекцією України 29.11.2011 року, на Інспекцію покладено обов'язок накладати відповідно до законодавства адміністративні стягнення та застосувати адміністративно-господарській санкції, застосувати фінансові санкції до суб'єктів господарювання в разі порушення ними законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення.
Отже, твердження позивача щодо відсутності у Інспекції компетенції стосовно проведення перевірок суб'єктів господарювання на предмет дотримання вимог Закону №2899-ІV та застосування фінансових санкції, згідно статті 20 Закону № 2899-ІV, є необґрунтованим.
Суд звертає увагу позивача, що предметом розгляду у суді може бути питання з приводу правомірності проведення перевірки, зокрема планової, лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевіряється контролюючим органом. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом (на думку особи, що звертається з таким позовом) при призначенні перевірки та перед початком вчинення контролюючого заходу.
З приводу виявленого у ході перевірки порушення, що полягає у невідведенні спеціальних місць для куріння, судом встановлено наступне.
Забезпечення інформування населення про ризики та шкідливі наслідки для здоров'я людини куріння тютюнових виробів чи інших способів їх вживання незалежно від віку людини і стану її здоров'я; встановлення засад відповідальності за порушення законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення визначено Законом України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22 вересня 2005 року № 2899-IV (надалі - Закон 2899-IV).
Статтею 13 Закону 2899-IV, заборонено, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів у приміщеннях готелів та аналогічних засобів розміщення громадян.
У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!".
Власник, уповноважені ним особи або орендарі відповідних споруд чи окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, сумарна площа яких не має перевищувати 10 відсотків загальної площі відповідної споруди чи приміщення, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити інформацію, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
Згідно із частиною 2 статті 20 Закону № 2899-ІV, особи, винні у порушенні законодавства про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення, несуть відповідальність згідно з законом.
За порушення норм цього Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, застосовує фінансові санкції до суб'єктів господарювання у разі: не відведення спеціальних місць для куріння, не обладнання їх витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, нерозміщення інформації, передбаченої частиною п'ятою статті 13 цього Закону, - від 1 000 гривень до 10 000 гривень.
Цією ж статтею визначено, що фінансові санкції, передбачені частиною другою цієї статті, накладаються керівником, заступниками керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, а також іншими уповноваженими керівником посадовими особами цього органу після розгляду матеріалів, які засвідчують факт порушення. Про вчинення правопорушення, зазначеного у частині другій цієї статті, уповноваженою особою центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, складається акт, який разом з письмовим поясненням керівника відповідного суб'єкта господарювання та документами, що стосуються справи, протягом трьох днів надсилається посадовій особі, яка має право накладати фінансові санкції.
Судом встановлено, що позивач є власником готелю «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, а отже у силу закону зобов'язаний був відвести спеціально обладнане місце для куріння, з дотриманням вимог, встановлених статтею 13 Закону № 2899-ІV.
Як зазначив представник позивача, місце для куріння в готелі знаходить на першому поверсі, приміщення є відокремленим від інших приміщень готелю з метою уникнення шкідливого впливу тютюнового диму на здоров'я відвідувачів готелю.
На вході до приміщення та у самому приміщення міститься інформація у вигляді графічного знаку та тексту «Місце для куріння. Куріння шкодить вашому здоров'ю», приміщення обладнане автоматичною витяжкою.
Представник позивача стверджував, що під час перевірки посадові особи відповідача не цікавились наявністю у приміщенні готелю спеціально відведеного місця для куріння, а сам позивач про виявлене порушення дізнався при ознайомленні з актом перевірки, після чого відразу запропонував інспекторам оглянути зазначене місце для куріння на першому поверсі.
Разом з тим, перевіряючи на зазначену пропозицію не відреагували, про що позивачем здійснено запис у запереченнях на акт перевірки.
Наявність на момент проведеної перевірки спеціально відведеного місця для куріння у ФОП ОСОБА_3 підтверджується фотокартокартками, зміст яких свідчить про наявність окремого приміщення, обладнаного витяжкою, на вході до якого та всередині міститься графічне зображення із зазначенням «Місце для куріння» та застереженням про шкоду куріння здоров'ю (а.с. 91-94).
У судовому засідання судом також допитані свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які проживали у готелі ФОП ОСОБА_3 у день здійснення перевірки, що підтверджується квитанціями на оплату послуг за проживання (а.с. 61).
Суд попередньо повідомив зазначених осіб про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та за відмову від давання показань з непередбачених законом підстав.
Свідок ОСОБА_4 вказав, що проживав у готелі «ІНФОРМАЦІЯ_1» з 14 по 15 січня 2014 року. Оскільки свідок курить та з огляду на зимовий час, останній поцікавився у адміністрації готелю про можливість куріння безпосередньо у приміщенні готелю. На зазначене прохання, адміністратор готелю повідомила про наявність спеціально відведеного місця для куріння на першому поверсі готелю.
Свідок підтвердив, що зазначене місце було обладнане витяжкою та містило графічне зображення із словами «Місце для куріння. Куріння шкодить вашому здоров'ю».
Водночас, на запитання суду чи бачив свідок посадових осіб Інспекції і чи відбирали вони пояснення у нього чи інших осіб з приводу наявності чи відсутності відведеного місця для куріння, свідок відповів негативно.
Свідок ОСОБА_5 зазначила, що зупинялась у готелі 15 січня 2014 року. При поміщенні у готель адміністратор готелю попередила про заборону куріння у приміщенні готелю чи його номерах та вказала про наявність спеціально відведеного місця для куріння на першому поверсі готелю та пояснила як туди дістатись. Вказане приміщення мало відповідну вивіску та було обладнане витяжкою, що працювала постійно.
Свідок ОСОБА_5 також вказала, що інспекторів у день перевірки вона не бачила, з проханням засвідчити факт відсутності спеціально відведеного місця для куріння посадові особи відповідача до неї не звертались.
Оцінюючи акт перевірки, як основний доказ на який посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів, суд вважає, що він не містить достатньої інформації, яка дозволяє встановити факт порушення позивачем вимог статті 13 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення».
Зокрема, з акту перевірки вбачається, що відповідачем не досліджувалось питання наявності приміщення на першому поверсі готелю, яке спеціально облаштоване позивачем як місце для куріння.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 1.10 «Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг» затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.03.2012 №310, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 травня 2012 р. за №743/21056, органи з питань захисту прав споживачів, їх посадові особи мають право фіксувати процес проведення перевірок чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки.
Суд наголошує, що перевірка суб'єктів господарювання на предмет порушень законодавства про захист прав споживачів, вимог Закону № 2899-ІV є обов'язком саме працівників Інспекції.
При цьому, складання акту перевірки із відображенням у ньому твердження щодо відсутності спеціально відведеного місця для куріння, у випадку, коли суб'єкт господарювання проти таких фактів заперечує, - є недостатнім, і повинно здійснюватись шляхом повного фіксування та збирання всіх необхідних доказів на підтвердження таких обставин і зазначеного висновку.
В тому числі шляхом фіксування місця правопорушення (здійснення господарської діяльності) фото і відеозасобами, детального опису порушників, учасників такого порушення та опису усіх дій інспекторів, запитань і пропозицій вчинених під час перевірки, для підтвердження факту вжиття інспекторами усіх передбачених Законом заходів з метою підтвердження факту правопорушення, а також обставин що їм перешкоджали.
Інспекція під час перевірки вказаними правами не скористалась, докази на підтвердження обставин, які вказані у акті перевірки, у Інспекції відсутні. Натомість, суд бере до уваги, що сам акт містить протилежні пояснення перевіряючих та суб'єкта контролю з приводу факту порушення вимог Закону.
Суд критично оцінює заперечення представника відповідача щодо того, що підпис позивача в акті перевірки під описом виявленого порушення свідчить про визнання ФОП ОСОБА_3 факту відсутності спеціально обладнаного місця для куріння.
Форма акту перевірки не передбачає внесення до розділу І акту перевірки «порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки» будь-яких заперечень, крім того, дана частина акту заповнюється посадовими особами Інспекції. Можливість викладу заперечень та зауважень до перевірки передбачено розділом ІІІ акту перевірки.
Будь-які інші докази, які доводять правомірність висновків контролюючого органу стосовно порушення позивачем вимог Закону, суду не надані та судом не встановлені.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог частини 2 статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений статтею 8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, надані позивачем результати фотофіксації, покази свідків, є прийнятними доказами, оскільки містять відомості про факти, встановлені під час проведення контрольного заходу ФОП ОСОБА_3
При цьому представником відповідача жодним чином не спростовано тверджень позивача, а всі доводи ґрунтуються виключно на суперечливих записах акту перевірки за відсутності жодної деталізації виявлено порушення, вчинених інспекторами заходів щодо встановлення дійсних обставин.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень доказів правомірності прийнятого рішення не надав. Натомість, позивачем спростовані виявлені при перевірці порушення.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області від 22 січня 2014 року №6.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікацій код НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 1 грудня 2014 року.