Справа: № 810/3116/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
24 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;
суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Бащенко Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2014 року у адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до Відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк», про зняття арешту з майна,
Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції, в якому з урахуванням змін, просив суд зняти арешт з автомобіля марки ГАЗ 3302 (вантажний, бортовий, тентований) 2006 року випуску, синього кольору, шасі (кузов) НОМЕР_2, реєстраційний НОМЕР_1, що накладений на підставі постанови від 09.03.2011 року у ВП №23363987.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2014 року у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в який просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2014 року та ухвалити в нове судове рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Відповідач та треті особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, між позивачем (заставодержатель) та ОСОБА_2 (заставодавець) 01.11.2006 укладено договір застави, відповідно до якого останній передає позивачу у забезпечення відкритої у заставодержателя відкличної кредитної лінії, що не поновлюється з лімітом заборгованості 13442,00 доларів США, відповідно до кредитного договору від 01.11.2006 року №551 належний заставодавцю автомобіль марки ГАЗ 3302, вантажний, бортовий, тентовий, 2006 року випуску, синього кольору, шасі (кузов) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вказаний договір зареєстрований за №9485.
Згідно витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 03.11.2006 року №9847326, від 20.04.2012 року №35754604, на майно, яке є предметом договору застави, накладено обтяження - застава рухомого майна.
Разом з цим, постановою державного виконавця від 09.03.2011 року у ВП №23363987 при примусовому виконанні виконавчого листа від 08.09.2010 року №2-2123/1, що виданий Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором ТОВ «Ерсте Банк» у розмірі 1340323,44 грн та судові витрати 820,00 грн, накладено арешт на все майно, що належить боржнику, заборонено здійснювати відчуження будь - якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.
Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна від 09.03.2011 року №30563336, на все майно ОСОБА_2 накладено арешт на підставі постанови від 09.03.2011 року №23363987.
Позивач вважає, що має переважне право на звернення стягнення на предмет іпотеки перед іншими особами, а тому арешт майна порушує його інтереси як заставодержателя.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявляючи вимогу про зняття арешту з предмету застави саме у порядку адміністративного судочинства позивачем неправильно обрано спосіб захисту своїх прав. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що між кредиторами та боржником існує спір щодо способу та черговості погашення зобов'язань за рахунок одного й того ж майна, тому позов повинен вирішуватися у порядку цивільного судочинства.
Проте, колегія суддів вважає, що розглянувши справу по суті суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи, з наступних підстав.
Згідно частини першої статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Частиною першою статті 181 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно частини першої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Згідно матеріалів справи, позивач не є стороною виконавчого провадження №23363987.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, публічно - правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є публічно - правовий спір, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій.
Згідно частини першої та другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Колегія суддів вважає, що даний адміністративний позов про звільнення майна з-під арешту заявлено у зв'язку з наявністю у позивача пріоритетного права звернення стягнення на заставлене майно перед іншими кредиторами. Тобто, предметом позову у цій справі є спір з іншими кредиторами про захист наявного у позивача переважного права звернення стягнення на майно як заставодержателя, що свідчить про відсутність публічно - правового спору, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій.
Згідно пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 114 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Тому, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що із даним позовом він може звернутися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 1 статті 203 КАС України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтею 157 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з закриттям провадження.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 203, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2014 року скасувати та провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Ухвалу у повному обсязі складено 01.12.2014 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: О.М. Оксененко
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Оксененко О.М.
Федотов І.В.