23 жовтня 2014 рокусправа № 808/8690/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року
у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач ФОП ОСОБА_2 звернулась 11.11.2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області. Просила визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 №0001032203 про застосування штрафних санкцій на загальну суму 23654,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані, що на підставі акту фактичної перевірки від 24.07.2013 №0062/08/01/22/НОМЕР_1 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 №0001032203, за яким позивачу було нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23654,00 грн. Позивач вважає висновки відповідача, зроблені в Акті перевірки, щодо наявності з боку позивача порушень вимог законодавства необґрунтованими та безпідставними.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.08.2013 №0001032203 в частині нарахування ФОП ОСОБА_2, за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, штрафних санкцій на суму 15307,00 грн.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що згідно акта перевірки у позивача була виявлена нестача облікованих товарів на загальну суму 7653,50грн., при цьому норма ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає, що санкція (в розмірі подвійної вартості не облікованих товарів) застосовується лише в разі реалізації не облікованих товарів, а не за відсутність товарів за місцем їх реалізації. У разі ж, коли обліковані товари відсутні у суб'єкта господарювання, їх реалізація є неможливою та не відбувається. Тому застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 15307грн. (7653,50грн. х 2) за виявлення нестачі ТМЦ, не ґрунтується на вимогах Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та є протиправним.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 15 січня 2014 року та прийняти нову постанову, якою у частковому задоволені позовних вимог позивача - відмовити.
Апелянт наполягає на наявності виявлених перевіркою порушень податкового законодавства. Вказує , що у податкового органу були всі правові підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення. Позивачем надано накладні на отримання ТМЦ до господарської одиниці, де проводилася перевірка, але не було надано жодного підтвердження щодо вибуття товару шляхом його реалізації кінцевому споживачу (контрольна стрічка) або його переміщення чи вибуття з відповідним внесенням запису до Книги обліку доходів і витрат.
Сторони у справі в судове засідання не з'явилися, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 04.04.2012, є платником податків на загальних умовах.
На підставі направлення від 12.07.2013 №660, №659 та наказу Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 12.07.2013 №267 податковим органом проведена фактична перевірка позивача з 18.07.2013. За наслідками перевірки 24.07.2013 складений Акт перевірки, згідно якого встановлені порушення:
1. п. 9 ст. 3 Закону №265/95-ВР, а саме не зберігання фіскального звітного чеку в книзі обліку розрахункових операцій;
2. п. 10 ст. 3 Закону №265/95-ВР, а саме не зберігання контрольної стрічки протягом встановленого терміну;
3. п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР, а саме порушення встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на загальну суму 11572,00 грн., а саме надлишок на суму 3918,50 грн. та нестача на суму 7653,50 грн.
На підставі Акту перевірки 07.08.2013 прийняте податкове повідомлення-рішення №0001032203, за яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23654,00 грн., в тому числі:
340,00 грн. за не зберігання фіскального звітного чека,
170,00 грн. за не зберігання контрольної стрічки протягом трьох років,
23144,00 грн. (11572,00 грн. х 2) за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
В силу уточнення позовних вимог, позивачем зменшено позовні вимоги на суму 510,00 грн. (позивач не оскаржує порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 10 ст. 3 цього Закону).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин судом першої інстанції правильно застосовані норми Податкового кодексу України, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV.
В силу ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч.1 ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином уповноважені державою органи не можуть на власний розсуд ухилятися від реалізації наданих їм повноважень, але й не мають права виходити за межі, встановлені законодавством.
Відповідно до п. 12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону №265/95-ВР визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Пунктом 177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України встановлено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом державної податкової служби. Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Форма Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять професійну діяльність, та Порядок її ведення затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010 №1025. Зазначений наказ набрав чинності з 21.01.2011.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд першої інстанції правильно вказав, що зазначена норма чітко визначає, що така санкція застосовується лише в разі реалізації не облікованих товарів, а не за відсутність товарів за місцем їх реалізації. У разі ж, коли обліковані товари відсутні у суб'єкта господарювання, їх реалізація є неможливою та не відбувається.
Як встановлено Актом перевірки у позивача була виявлена нестача облікованих товарів на загальну суму 7653,50 грн.
За наведених обставин, враховуючи, що податковим органом встановлено факт нестачі товарів, а не продаж не облікованих товарів, висновок податкового органу про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР та застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 15307,00 грн. (7653,50 грн. х 2), за виявлену нестачу ТМЦ, не ґрунтується на вимогах Закону №265/95-ВР, а тому є протиправним.
Перевіркою також встановлено надлишок ТМЦ в магазині позивача на загальну суму 3918,50 грн. Позивачем в книзі обліку доходів і витрат не було відображено ТМЦ на загальну суму 3918,50 грн., та відсутні будь-які первинні документи щодо придбання цього товару. Отже в даному випадку позивачем порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР.
Тому відповідно до ст. 20 Закону 265/95-ВР, податковим органом правомірно застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 7837,00 грн. (3918,50 грн. х 2), оскільки позивачем здійснювалась реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з виводами суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення в повному обсязі вимог позивача; суд першої інстанції правильно задовольнив позов частково, а саме визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 07.08.2013 №0001032203 в частині нарахування позивачу штрафних санкцій на суму 15307,00 грн. (за виявлену нестачу ТМЦ). Та правильно залишив в силі податкове повідомлення-рішення в частині нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8347грн. (340 + 170 + 7837 = 8347).
Отже, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п. 1 ч.1. ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року у справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна