про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог
28 листопада 2014 року м. Луцьк Справа № 803/2218/14
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого, судді Смокович В.І.,
при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,
за участю представника позивача Сасовського Р.І.,
представника відповідача Гнатюка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області до Відкритого акціонерного товариства «Волинська автобаза» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,
Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області (далі - позивач, управління, УПФ України в м. Луцьку) звернулося в суд з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства «Волинська автобаза» (далі - позивач, підприємством, ВАТ «Волинська автобаза») про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з січня по червень 2014 року в сумі 7 998,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ), частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058-1V), пункту 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція №21-1) зобов'язаний щомісяця до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду України зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. В результаті недотримання порядку відшкодування витрат Пенсійному фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, заборгованість відповідача за період з січня по червень 2014 року становить 7 998,06 грн. На підставі вищевикладеного, УПФ України в м. Луцьку просить суд стягнути з ВАТ «Волинська автобаза» заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з січня по червень 2014 року в сумі 7 998,06 грн.
В судовому засіданні судом постановлено на обговорення питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду у даній справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за період з січня по квітень 2014 року у розмірі 5 332,04 грн.
Представник управління, суб'єкта владних повноважень, зазначив, що строки давності у даній не справі не застосовуються на підставі статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Заперечив проти залишення позовної заяви без розгляду.
Представник відповідача, щодо дотримання УПФ України у м. Луцьку строків звернення до суду пояснень надати не зміг.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовна заява в частині стягнення з відповідача заборгованості за період з січня по квітень 2014 року у розмірі 5 332,04 грн підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.
Спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування ВАТ «Волинська автобаза» витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за 2014 рік, а, відтак, врегульовані Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Поняття недоїмки визначено у частині другій статті 106 цього Закону (яка в силу пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" діє на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків) та включає в себе суми страхових внесків своєчасно не нарахованих та/або не сплачених страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, які вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.
Як слідує зі статті 1 цього ж Закону, страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В свою чергу поняття відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій розкрито у пункті 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та означає внесення підприємствами та організаціями з коштів, призначених на оплату праці до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз вищезазначених положень законодавства дозволяє суду дійти висновку, що страхові внески до 2011 року (тобто до введення єдиного соціального внеску) сплачувалися за працівників, які фактично працюють на підприємстві та які не вийшли на пенсію (застрахованих осіб), а відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій сплачується за осіб, для яких вже настав страховий випадок - непрацездатність у зв'язку з досягненням пільгового пенсійного віку.
Після настання страхового випадку сплата страхових внесків (або єдиного соціального внеску) за застраховану особу припиняється, натомість, якщо пенсіонер вийшов на пенсію на пільгових умовах, він втрачає статус застрахованої особи, а підприємство починає відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгової пенсії.
Отже, саме поняття "страховий внесок" не може застосовуватися до виплат, які здійснюються щодо пенсіонерів (в тому числі пільгових пенсій), оскільки для цих осіб вже настав страховий випадок у зв'язку з досягненням пільгового пенсійного віку, призначено виплату страхового відшкодування у вигляді пенсії, а тому вони втратили статус застрахованих осіб.
Відтак, на думку суду, за пенсіонерів не можуть сплачуватися страхові внески, оскільки страховий випадок для них вже настав, а обчислення страхового стажу припинилося, так само як за працюючих застрахованих осіб не може сплачуватися відшкодування на виплату та доставку пільгової пенсії, оскільки для них не настав страховий випадок, а відповідно й право на вихід на пільгову пенсію.
При цьому, на відмінну від страхових внесків, які нараховуються в процентному відношенні до заробітної плати працівника, підприємство відшкодовує пільгову пенсію пропорційно пільговому стажу пенсіонера на цьому підприємстві, тобто перебирає на себе зобов'язання Пенсійного фонду України з пенсійного забезпечення цих осіб.
Таким чином, поняття "страхові внески" та "відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій" розрізняються як за своїм змістом та порядком обчислення, так і за особою, за яку ці внески сплачуються - страхові внески сплачуються за працездатну особу, а пільгові пенсії відшкодовуються за пенсіонера, який отримав право на вихід на такий вид пенсії, а тому ці поняття є відмінними за своєю правовою природою та взаємовиключними.
Зазначене дає підстави для висновку, що правила частини п'ятнадцятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо непоширення строків стягнення стосується лише недоїмки зі сплати страхових внесків, однак витрати на виплату та доставку пільгових пенсій за своєю правовою природою не є страховими внесками, а тому й не підпадають під визначення "недоїмка" в розумінні цього Закону.
Підсумовуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що на розглядувані правовідносини поширюються загальний строк звернення до суду, який визначений у частині другій статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України та становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, встановлено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Пункт 6.4 Інструкції визначає, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Аналіз цієї норми законодавства дозволяє суду дійти висновку, що у разі, якщо підприємство до 25-го числа відповідного місяця не вносить суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, з 26-го числа цього ж місяця в уповноваженого органу Пенсійного фонду України виникає право на стягнення цих витрат з підприємства. Розмір такого відшкодування визначається у відповідних розрахунках до 20 січня поточного року, або протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
При цьому, неправомірна та необґрунтована бездіяльність органу Пенсійного фонду України, як то невчасне направлення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, неправильне обчислення суми відшкодування, не може бути підставою для поновлення позивачу пропущених строків звернення до суду, оскільки 26-го числа кожного місяця позивачу було відомо про несплату підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, однак не вжито жодних заходів з цього приводу.
Як слідує з матеріалів справи позивач звернувся до суду з цим позовом 31 жовтня 2014 року, що підтверджується відбитком служби діловодства суду на позовній заяві (а.с.2). Тобто, позовні вимоги в частині стягнення пільгових пенсій за період з січня 2014 року по квітень 2014 року заявлені з пропуском строків звернення до суду, оскільки останній день пред'явлення вимоги за квітень 2014 року (строк сплати до 25 квітня 2014 року включно) є 26 жовтня 2014 року .
З розрахунку позовних вимог, який здійснений позивачем, слідує, що за період з січня 2014 року по квітень 2014 року ВАТ «Волинська автобаза» було нараховано 5 332,04 грн на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с.5).
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня 2014 року по квітень 2014 року включно у розмірі 5 332,04 грн заявлені з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, який передбачений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Оскільки Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області пропустило строк звернення до суду в частині позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з січня 2014 року по квітень 2014 року включно у розмірі 5 332,04 грн, не заявляло клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, не навело поважних причин пропуску цього строку, тому суд дійшов висновку, що позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з січня 2014 року по квітень 2014 року включно у розмірі 5 332,04 грн необхідно залишити без розгляду.
Керуючись пунктом 9 частини першої статті 155, частинами третьою та сьомою статті 160, статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, суд
Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області до Відкритого акціонерного товариства «Волинська автобаза» в частині позовних вимог про стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з січня 2014 року по квітень 2014 року включно у розмірі 5 332,04 грн (п'ять тисяч триста тридцять дві гривні чотири копійки) - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.І.Смокович
Повний текст ухвали виготовлений 02 грудня 2014 року.