27 листопада 2014 року Справа № 22112/12
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В.М.,
суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
представника позивача Малиневич О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Оріана» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8.11.2011 року у справі за позовом Калуської об'єднаної державної податкової інспекції до відкритого акціонерного товариства «Оріана» про стягнення податкового боргу з рахунків платника у банках та за рахунок його готівки,
У червні 2011 року Калуська ОДПІ в Івано-Франківській області звернулася до суду з позовом до ВАТ « Оріана» про стягнення податкового боргу.
Позивач просив стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість, з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, земельного податку по м. Калушу та сільських радах, а також по штрафних санкціях за період з 10.11.2010 року по 21.04.2011 року, всього - на загальну суму 5354511,72 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків відповідача в банках, які його обслуговують та стягнення його готівки.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8.11.2011 року позов задоволено та стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Оріана» в дохід бюджету податковий борг за період з 10.11.2010 року по 21.04.2011 року в загальній сумі 5354511,72 грн. з рахунків в банках, обслуговуючих платника та за рахунок готівки.
Постанову суду першої інстанції оскаржило ВАТ «Оріана», яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та закрити провадження в справі.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також Податкового кодексу України, відповідно до яких ці закони не регулюють питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Органами державної виконавчої служби заарештовані рахунки відповідача в банках, що об'єктивно унеможливлює сплату податкового боргу.
Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що відкрите акціонерне товариство «Оріана» у встановленому законом порядку зареєстроване платником податку на додану вартість, а також є платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та є суб'єктом плати за землю.
За період з 10.11.2010 року по 21.04.2011 року підприємство допустило податковий борг на загальну суму 5354511,72 грн., в т.ч. з земельного податку юридичних осіб в сумі 5037 400,97 грн., податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів в сумі 26517,75 грн., з податку на додану вартість в сумі 285493,00 грн., а також по штрафних санкціях, нарахованих за неподання звітності структурних підрозділів в сумі 5100,00 грн.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку.
Згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі, коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Статтею 95 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. N 1244 «Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України» .
Згідно пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
В силу п. 95.3 та п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що сума несплаченого податку на додану вартість, з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, земельного податку по м. Калушу та сільських радах, а також по штрафних санкціях за період з 10.11.2010 року по 21.04.2011 року, всього - на загальну суму 5354511,72 грн. є податковим боргом, який підлягає стягненню з рахунків відповідача в банках, які його обслуговують та за рахунок стягнення його готівки.
Наявності податкового боргу за вказаний період по зазначених видах податків та визначеної позивачем суми боргу не оскаржує відповідач в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч.2 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
За ч.4 ст. 12 цього ж Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тому введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідача в зв'язку з порушенням справи про визнання його банкрутом на підставі ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2002 року не зупиняє виконання відповідачем грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати поточних податків і зборів, які виникли після введення мораторію.
Тому доводи апелянта щодо порушення судом норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпідставними.
Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, належно оцінив докази, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та на законних підставах задовольнив позов, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не знаходить.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Оріана» залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 8.11.2011 року у справі №2а-1841/11/0970 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М. Багрій
Судді : А.І. Рибачук
Д.М. Старунський