м. Миколаїв.
20 листопада 2014 року справа № 814/1259/13-а
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу
за позовомДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030
доВідповідача 1: ПП "Максимус М", пр-т Героїв Сталінграду, 97, кв. 47, м. Миколаїв, 54025 Відповідача 2: Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, вул. Потьомкінська, 17/4, м. Миколаїв, 54030
провизнання недійсними установчих та реєстраційних документів
Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступником якої є державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (а. с. 146-147) (надалі - позивач або ДПІ) звернулась із адміністративним позовом до приватного підприємства "Максимус Н" (у найменуванні позивачем допущена помилка - вірним є "Максимус М", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, так як під реєстраційним номером 36142817 у реєстрі значиться "Максимус М") (а. с. 94-95) (надалі - відповідач 1 або ПП "Максимус М"), другий відповідач - реєстраційна палата виконавчого комітету Миколаївської міської ради, правонаступником якої є Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції (а. с. 148-149) (надалі - відповідач 2 або Реєстраційна служба), в якому просить визнати недійсними установчі та реєстраційні документи ПП "Максимус М" з моменту реєстрації на підставну особу ОСОБА_1, з 29 вересня 2008 р.
В обґрунтування позовних вимог вказано на те, що ОСОБА_1 у своїх поясненнях заперечила причетність до фінансово-господарської діяльності ПП "Максимус М" та складання документів бухгалтерської і фінансової звітності. Ця обставина розцінена позивачем як така, що свідчить про наявність ознак фіктивності відповідача 1.
Реєстраційна служба у поясненнях на адміністративний позов наголосила на дотриманні процедури реєстрації ПП "Максимус М" (а. с. 25-26, 127-129).
У судове засідання 20 листопада 2014 р. прибув представник позивача, представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, судові повістки направлені на його адресу повернулись без вручення адресату (а. с. 212-213), відповідач 2 клопотав про розгляд справи за його відсутності (а. с. 133).
На підставі ст. ст. 122 ч. 4, 128 ч. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Вирішуючи справу, суд виходить з наступного.
Як слідує з протоколу № 1 зборів власників ПП "Максимус М" від 30 жовтня 2012 р., на цих зборах було вирішено вивести із складу співзасновників ПП "Максимус М" ОСОБА_2, у зв'язку із чим ОСОБА_1 стала одноособовим власником ПП "Максимус М" (а. с. 27).
Таким чином, до 30 жовтня 2012 р. ОСОБА_1 не була одноособовим засновником і власником ПП "Максимус М", що спростовує доводи ДПІ про наявність підстав для визнання недійсними установчих та реєстраційних документів відповідача 1 з 29 вересня 2008 р. - ця дата є датою первинної реєстрації ПП "Максимус М".
Відповідно до ст. 551 Господарського кодексу України, на яку посилається ДПІ як на правове обґрунтування своїх вимог, ознакою фіктивності, яка дає підставу для звернення до суду про припинення юридичної особи, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.
В якості доказу, який підтверджує існування обставин, з якими вищенаведена норма пов'язує наявність підстав для визнання реєстраційних документів недійсними, позивач посилається на пояснення ОСОБА_1 від 31 січня 2012 р., в яких зокрема зазначено, що ця особа не здійснювала будь-яких дій щодо реєстрації та управління ПП "Максимус М" (а. с. 5). Ці ж пояснення ОСОБА_1 підтвердила і в суді, допитана в якості свідка.
На підставі пояснень ОСОБА_1 9 лютого 2013 р. до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань було внесено запис про наявність кримінального провадження № 32013160000000091 за правовою кваліфікацією ст. 205 ч. 1 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). Як слідує з листа прокуратури Центрального району м. Миколаєва, станом на час розгляду цієї адміністративної справи, досудове слідство у кримінальному провадженні триває (а. с. 215-219).
Таким чином, оскільки єдиним доводом позивача про наявність ознак фіктивності ПП "Максимус М" є пояснення ОСОБА_1, які на теперішній час підлягають перевірці у кримінальному провадженні, а в наступному їм буде надана оцінка кримінальним судом, адміністративний суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог без наявності вироку, яким буде підтверджено факт фіктивного підприємництва з боку відповідача 1.
Також, суд має окремо зазначити, що у нього відсутні повноваження зупинити провадження в адміністративній справі, так як за змістом ст. 156 ч. 1 п. 3 КАС України, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, тобто обов'язковою передумовою для зупинення провадження в адміністративній справі, є наявність кримінальної справи, яка розглядається судом, тоді як в даному випадку у кримінальному провадженні триває стадія досудового розслідування.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суддя А. О. Мороз