Справа: № 823/2372/14 Головуючий у 1-й інстанції:Гаврилюк В.О.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
20 листопада 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дешко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.
Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ «Крістенс» у січні 2014 року, за результатами якої складено акт від 26.05.2014 № 194/23-13-2200/31082518.
За результатами проведеної перевірки встановлено порушення Позивачем вимог п. 198.1, п. 198.3, 1.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 Податкового кодексу України, які виразилися в безпідставному, на думку Відповідача, віднесенні сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в березні 2012 року за наслідками господарських операціях з вищевказаним суб'єктом господарювання, що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість в перевіреному періоді.
На підставі Акту перевірки від 26.05.2014 № 194/23-13-2200/31082518 Золотоніською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 05.06.2014 № 306/0001372200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 488040 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 244020 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що договірні зобов'язання між позивачем та його контрагентами лише документально відображені у первинних документах, без їх фактичного здійснення, а тому, наявність у платника податку ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» виданих йому податкових накладних не є достатньою підставою для формування податкового кредиту, з урахуванням відсутності підтвердження реального здійснення господарської операції.
Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Так, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Водночас відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.01.2014 ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» уклало з ТОВ «Крістенс» договір поставки № 140102.
На підтвердження виконання укладених між позивачем та його контрагентом зобов'язань ТОВ «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» надало суду податкові накладні, видаткові накладні та товарно-транспортні накладні.
Зокрема, факт отримання та оприбуткування Позивачем товарно-матеріальних цінностей, результатів робіт (послуг) підтверджується наявними в матеріалах справи складеними і оформленими належним чином первинними бухгалтерськими та податковими документами, а саме: Договором поставки №140102 від 02.01.2014 року, а також складеними на його виконання відповідними видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними форми №1-ТН, які в силу приписів ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Вищевказані первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені з боку TOB «Крістенс» його директором Матвеєвою A.M., містять у відповідних графах первинних документів її особистий підпис та печатку TOB «Крістенс», а також з боку Позивача у відповідних графах підписані його керівником та відповідальними за прийняття товарно-матеріальних цінностей особами та скріплені печаткою останнього, що підтверджується їх змістом, та дає можливість ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції і правильність її оформлення. При цьому, оскільки видаткові накладні складалися саме TOB «Крістенс», як постачальником товару, місцем їх складання є місцезнаходження його виконавчого органу, що зазначено у видаткових накладних, а датою їх складання є вказані в них відповідні дати, що спростовує висновки суду першої інстанції щодо відсутності можливості ідентифікування осіб, якими вказані документи підписано.
Вищевказані первинні документи в силу приписів ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій. Зазначені первинні документи складені на паперових носіях і містять всі обов'язкові реквізити згідно вимог 4.2 ст.9 вищевказаного Закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні спірного судового рішення було неповно з'ясовано фактичні обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справ та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» - задовольнити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року - скасувати, та постановити нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор»- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 05.06.2014 року №306/0001372200.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.