Копія
Справа № 822/4628/14
26 листопада 2014 року м. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд
в складі:головуючого-суддіДанилюк У.Т.
при секретаріГорячій Д.Л.
за участі:представника позивача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Дахно Артема Миколайовича , Реєстраційної служби Новокаховського міського управляння юстиції про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -
31 жовтня 2014 року позивач звернувся в суд з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Дахно Артема Миколайовича, Реєстраційної служби Новокаховського міського управляння юстиції, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Дахно Артема Миколайовича №№15996568, 15998002, 15998377 про відмову у державній реєстрації; зобов'язати реєстраційну службу Новокаховського міського управляння юстиції прийняти рішення за поданими товариством заявами та провести державну реєстрацію права власності на квартири НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 у житловому будинку АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області було затверджено мирову угоду, згідно якої квартири НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3 переходять (повертаються) у власність ТОВ "ЛТД". Однак державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Дахно Артемом Миколайовичем було відмовлено в державній реєстрації права власності на вказані квартири, оскільки заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.
Вважає такі рішення безпідставними, оскільки подані заяви не пов'язані з відчуженням нерухомого майна, підставою для реєстрації в даному випадку є ухвала суду про затвердження мирової угоди.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник реєстраційної служби Новокаховського міського управляння юстиції в судове засідання не з'явився. До суду надіслав письмові заперечення, відповідно до яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання вчинення певних дій реєстраційною службою Новокаховського міського управляння юстиції. Відмітив, що в даному випадку рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймається державним реєстратором прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.
Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Дахно Артем Миколайович в судове засідання також не з'явився, до суду подав заперечення, згідно яких в задоволенні позовних вимог просить відмовити, а справу розглянути за його відсутності.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03 квітня 2014 року по справі №2/5025/846/12 затверджено мирову угоду від 25.03.2014р., укладену між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛТД", в особі ліквідатора Яроша Василя Юрійовича, та ОСОБА_5, зокрема, на таких умовах :
- квартири НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 у житловому будинку АДРЕСА_1, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_5 переходять (повертаються) у власність товариства з обмеженою відповідальністю „ЛТД" (код ЄДРПОУ 22767593).
16 вересня 2014 року позивач звернувся до реєстраційної служби Новокаховського міського управляння юстиції із заявами про державну реєстрацію права власності на вищевказані квартири.
23 вересня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби Дахно Артемом Миколайовичем було прийнято рішення №№15996568, 15998002, 15998377 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки ним було встановлено, що заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна. Зазначено, зокрема, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на все майно відповідача та на об'єкт нерухомого майна, права на які заявлено, накладено арешт.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на наступне.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон) державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Пунктом 37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. №868 визначено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є, зокрема, ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди.
Таким чином суд погоджується з представником позивача в тому, що ухвала Господарського суду підтверджує виникнення у ТОВ "ЛТД" права власності на нерухоме майно, визначене у мировій угоді.
Однак при цьому, відповідно до ч.3 ст.3 Закону права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ч.1 ст.2 Закону).
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав.
Обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів (ч.1 ст.2 Закону).
Державним реєстратором при розгляді поданих заяв встановлено наявність обтяження - арешту щодо усього нерухомого майна та оголошення заборони на його відчуження, яке належить ОСОБА_5, що підтверджується інформацією з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.09.2014 року. Державна реєстрація такого обтяження відбулась 28.02.2013 року.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону порядок державної реєстрації прав передбачає, зокрема, встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Згідно з п.5 ч.1 ст.24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону.
Отже, за наявності заборони в реєстрі щодо відчуження майна реєстратор не повинен здійснювати реєстрацію права власності або його припинення.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 14.04.2014 року по справі К/800/58204/13.
За таких обставин, доводи позивача про неправомірність спірних рішень Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України не знайшли підтвердження матеріалами справи та є необґрунтованими.
Тому відсутні й підстави для зобов'язання реєстраційної служби прийняти рішення за поданими товариством заявами та провести державну реєстрацію права власності.
При цьому зазначена вимога є похідною від первинної позовної вимоги, обґрунтованість якої судом не встановлена. Крім того, повноваження щодо внесення відповідних записів до Державного реєстру прав є виключною компетенцією органів державної реєстрації прав. Встановлення обставин, необхідних для прийняття рішення, також знаходиться в компетенції відповідача. Суд оцінює правомірність прийнятих державним органом рішень, однак не може підміняти суб'єкта владних повноважень у прийнятті такого рішення, яке належить до його компетенції.
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року № 607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб" встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець, - то в такому випадку рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.
Отже, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно в даному випадку вірно було прийнято саме державним реєстратором прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.
Крім того, суд не погоджується з доводами позивача відносно того, що в даному випадку заяви про державну реєстрацію права власності не пов'язані з відчуженням нерухомого майна.
Відповідно до ч.6 ст.3 Закону будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 41 цього Закону.
Поняття "відчуження" Законом не розкрито, тому суд за аналогією закону вважає за можливе використати визначення цього поняття, яке наведене в Податковому кодексі України. Так, згідно з п.п.14.1.31 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України відчуження майна - будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платнику податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.
В даному випадку ч.6 ст.3 Закону передбачає, що відчуження вчиняється лише тоді, коли право власності на майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону. Так, матеріалами справи підтверджується, що право власності на спірні квартири зареєстровано за ОСОБА_5. Тому подані позивачем заяви спрямовані на відчуження нерухомого майна, належного ОСОБА_5, та на яке було накладено обтяження у вигляді арешту та оголошення заборони на його відчуження. Такий факт є перешкодою для проведення державної реєстрації права власності спірних квартир за ТОВ "ЛТД".
Згідно ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Водночас, відповідно до ч.2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, доведено правомірність своїх рішень та дій.
Оцінюючи фактичні дані, матеріали справи, а також встановлені судом факти, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 71, 158-163, 254 КАС України, суд, -
В задоволені адміністративного позову відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.
Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 01 грудня 2014 року
Суддя/підпис/У.Т. Данилюк
"Згідно з оригіналом" Суддя У.Т. Данилюк