23 жовтня 2014 року Справа № 808/6110/14 ДО/808/120/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко А.О.,
розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ»
до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області
про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ» (далі - позивач або ТОВ «ДАЭМ») до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області (далі - відповідач або Жовтневий ВДВС Маріупольського МУЮ), в якому позивач просить суд: скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44483989 від 21 серпня 2014 року, винесену заступником начальника Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області Воробйовим Владиславом Володимировичем та зобов'язати відповідача надіслати виконавчий лист №221/2466/13-к від 15.08.2014 до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника, а саме до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління у місті Донецьку, як то передбачено ч.5 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що місцезнаходження (юридичною адресою) позивача є вул. Харитонова, 2, яка за адміністративно-територіальним поділом відноситься до Калінінського району м.Донецька. У свою чергу відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішень відносно боржника юридичної особи провадиться за місцезнаходженням її постійно діючого органу або майна. Крім того, назва підприємства-боржника зазначена у виконавчому листі не співпадає з дійсною назвою позивача та з назвою, вказаною у резолютивній частині вироку. Водночас будь-яка ухвала про виправлення описки чи помилки у виконавчому листі відсутня.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання не прибув, на адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про дату час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Правом подати заперечення на позов не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 29 листопада 2013 року у справі №221/2466/13-к (1-кп/221/132/2013), зокрема, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЗМ» на користь потерпілої ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальних збитків: розходи евакуатора у сумі 1100грн. та стоянки - 4950 грн., відновлення автомобіля - 6504,83грн., та 200000 у рахунок відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 24 червня 2014 року вирок Волновахського районного суду Донецької області від 29 листопада 2013 року в цій частині залишено без змін.
15 серпня 2014 року Волноваським районним судом Донецької області видано дублікат виконавчого листа у справі №221/2466/13-к (провадження №1-кп/221/132/2013).
Постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції 21.08.2014 відкрито виконавче провадження ВП №44483989 за виконавчим листом №221/2466/13-к про стягнення з ТОВ «ДАЕМ» на користь потерпілої ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної збитків: розходи евакуатора у сумі 1 100,00грн. та стоянки 4 650,00грн., відновлення автомобіля - 6 504,83грн. та 200 000,00 у рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 212 554,83грн. Боржник - ТОВ «ДАЕМ», адреса: вул. Енгельса, 60, код ЄДРПОУ 25337232.
З матеріалів справи, а саме з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцезнаходженням позивача є:83023, Донецька обл., м.Донецьк, вул. Харітонова, буд. 2.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон України №606-XIV).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України №606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
За правилами ст. 19 Закону України №606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках. У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України №606-XIV виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
За приписами ст. 25 Закону України №606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
При цьому, частиною 1 статті 31 Закону України №606-XIV копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
З матеріалів справи вбачається, що у виконавчому листі адресою боржника зазначено: 83023, Донецька обл., вул.Харитонова, 2, код ЄДРПОУ 25337232. Ідентична адреса зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Водночас у виконавчому листі адресою боржника вказано: вул. Енгельса, 60 у м.Маріуполь Донецької області.
Окрім того, в оскаржуваній постанові боржник зазначений як ТОВ «ДАЕМ», однак згідно коду ЄДРПОУ - 25337232, у Єдиному реєстрі зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ».
Матеріали справи не містять доказів виправлення описки чи помилки у виконавчому листі.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається та встановлено в судовому засіданні, що боржник не був своєчасно обізнаний із постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.08.2014 та, відповідно, не мав об'єктивної можливості скористатися правом на добровільне виконання вимог вказаної постанови.
За правилами ст. 1 ст. 27 Закону України №606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
При цьому, суд зазначає, що згідно ч. 1, 2 ст. 11 Закону України №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
В контексті вищевикладеного суд звертає увагу на те, що одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень, є принцип обґрунтованості, закріплений в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути мотивованим.
Так, суд звертає увагу на те, що, приймаючи оскаржувані постанови суб'єкт владних повноважень - відповідач, повинен системно застосовувати положення законодавства та конкретних обставин кожної справи.
Завданням відповідача у сфері реалізації державної політики в межах примусового виконання рішень є не лише дотримання формальної процедури прийняття постанов, а також і запобігання факту порушення відповідним рішенням прав, свобод чи інтересів інших осіб.
У спірних правовідносинах відповідачем було порушено принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, так як не було системно проаналізовано обставин спірних правовідносин, не було дотримано вимог щодо належного повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та надання строку для добровільного виконання рішення, що стало підставою для початку примусового виконання рішення, не вжито відповідних заходів, які відповідач уповноважений вживати.
Разом з тим, слід зазначити, що суд перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
З огляду на викладене у суду відсутні підстави задовольняти позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача надіслати виконавчий лист №221/2466/13-к від 15.08.2014 до органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника, а саме до Відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку, як це передбачено ч.5 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження».
У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ» - задовольнити частково.
Скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44483989 від 21 серпня 2014 року Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції Донецької області.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЭМ» 36,54 грн. (тридцять шість гривень 54 копійки) судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.В. Горобцова