24 листопада 2014 р. Справа № 804/17840/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Барановського Р. А.
при секретаріКанівець К.В.
за участю:
позивача представників відповідача ОСОБА_3 Старостенко В.М., Лівадній О.Ю.
розглянувши питання щодо відповідності Контитуції України окремих положень Закону України "Про очищення влади", що застосовані при прийнятті рішення, яке є предметом спору в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимущеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_3 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимущеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії.
З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2014р. Наказом Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №581-О ОСОБА_3 було звільнено з посади старшого слідчого з особливо важливих справ відділу планування та моніторингу слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області у відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» від 15.10.2014р. №1682-VII, який набув чинності від 16.10.2014р.
В ході судового розгляду справи позивач вказав сумніви щодо конституційності норми ЗаконуУкраїни «Про очищення влади», на підставі якого його було звільнено з роботи.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною третьою статті другої Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до положень ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
У разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта (ч. 5 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
У провадженні Конституційного суду України перебуває справа за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) п.6 ч. 1, п. 2 ч. 2, п. 13 ч. 2, ч. 3 ст. 3 Закону України від 16.09.2014р. "Про очищення влади", у якому у тому числі йдеться про індивідуальність юридичної відповідальності, про зазначає у своєму адміністративному позові позивач.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зупиняє провадження у справі, зокрема, у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що справу №804/17840/14 неможливо вирішити до вирішення Конституційним судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) п.6 ч. 1, п. 2 ч. 2, п. 13 ч. 2, ч. 3 ст. 3 Закону України від 16.09.2014р. "Про очищення влади".
Керуючись ст. 156, 158 - 163, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Зупинити провадження по справі №804/17840/14 за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимущеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії до вирішення Конституційним судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) п.6 ч. 1, п. 2 ч. 2, п. 13 ч. 2, ч. 3 ст. 3 Закону України від 16.09.2014р. "Про очищення влади".
Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст ухвали складений 01 грудня 2014 року .
Суддя Р.А. Барановський