26.11.2014 р. Справа № 914/3947/14
За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотел Менеджмент Груп», м.Трускавець Львівської області
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 , с.Солонка Пустомитівського району Львівської області
про стягнення 19774,44грн.
Суддя Щигельська О.І.
при секретарі Горбань М.Ю.
Представники:
від позивача: Тимчишин Н.В. - представник за довіреністю
від відповідача: Луцюк Д.В. - представник за довіреністю
Суть спору: позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Хотел Менеджмент Груп», м.Трускавець Львівської області до Військової частини НОМЕР_1 , с.Солонка Пустомитівського району Львівської області про стягнення 19774,44грн. заборгованості.
Ухвалою суду від 10.11.2014р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.11.2014 року.
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.
Представником позивача в судовому засіданні 26.11.2014р. підтримано подано заяву про уточнення позовних вимог (вх.№5524/14 від 21.11.2014р.), в якій ТзОВ «Хотел Менджмент Груп» просить стягнути з відповідача окрім 19774,44грн. основного боргу, 1483,05грн. індексу інфляції та 225,96грн. 3% річних.
Враховуючи положення ч.4 ст.22 ГПК України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, вказану заяву, яка за своїм змістом є заявою про збільшення позовних вимог прийнято судом, подальший розгляд справи відбувається з її врахуванням.
Представник позивача в судове засідання 26.11.2014р. з'явився, долучив до матеріалів справи додаткові документи (вх.№50608/14 від 21.11.2014р.), позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог. Ствердив зокрема, що на виконання умов договору, укладеного між позивачем та відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_1 в квітні 2012 року, ТзОВ «Хотел Менеджмент Груп» протягом квітня-травня 2012 року надано послуг з прання білизни на суму 19774,44грн., які відповідачем не оплачено. Окрім суми основного боргу просив стягнути з відповідача 1483,05грн. індексу інфляції та 225,96грн. 3% річних.
Представник відповідача в судове засідання 26.11.2014р. з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, зазначив, що Військовою частиною НОМЕР_1 підписано акт звірки взаємних розрахунків між сторонами.
Відповідно до ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хотел Менеджмент Груп» (позивач по справі, виконавець за договором) та Військовою частиною НОМЕР_1 (відповідач по справі, замовник за договором) укладено договір №439/5 на виконання послуг прання білизни від 10.04.2012р., за яким виконавець зобов'язався надати замовнику послуги по обробці білизни (прання, прасування) у відповідності до вимог даного договору, а замовник - оплатити надані виконавцем послуги в строки і на умовах встановлених даним договором (п.1.1).
На виконання вказаного договору позивачем за періоди з 10.04.2012р. по 30.04.2012р. та з 01.05.2012р. по 31.05.2012р. надано відповідачу послуг на суму 19774,44грн., що підтверджується підписаними представниками сторін актами приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання №1760 та №2558, а також відповідними накладними.
Відповідно до п.3.1 договору, замовник зобов'язаний за відсутності передоплати здійснити оплату при одержанні результату наданих виконавцем послуг, в термін встановлений у квитанції (рахунку).
Оскільки надані послуги відповідачем не оплачено, що зумовило звернення ТзОВ «Хотел Менджемент Груп» до Військової частини НОМЕР_1 із вимогою №157 від 30.05.2014р. про погашення заборгованості за договором в розмірі 19774,44грн. у 7-денний строк з дня направлення вимоги. У відповідь Військовою частиною НОМЕР_1 надіслано лист №356/486/1/765 від 03.07.2014р. у якому повідомлено про те, що зазначена заборгованість в частині не облікована по причині відсутності кошторисних призначень, відтак, взяття кредиторської заборгованості за надані послуги з прання білизни по децентралізованих розрахунках неможливо.
Зазначені обставини зумовили звернення ТзОВ «Хотел Менеджмент Груп» до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача 19774,44грн. основного боргу, 1483,05грн. індексу інфляції та 225,96грн. 3% річних.
Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Як передбачено ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Як визначено ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.
Щодо тверджень відповідача про те, що заборгованість виникла із незалежних від нього причин за відсутності коштів у бюджеті, суд зазначає наступне.
Пленумом Вищого господарського суду України у п.1.10 Постанови №14 від 17.12.2013р. роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Також суд звертає увагу на те, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов'язань, взятих на себе за договором. Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, про що, зокрема, зазначено у Постанові Верховного суду від 15.05.2012р. по справі № 11/446. Також в п.5 оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі №15/5027/715/2011).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Із долученого позивачем розрахунку суми боргу вбачається, що нарахування індексу інфляції та 3% річних проведено за період з 14.06.2014р., оскільки відповідачем не погашено заборгованість, зазначену у пред'явленій ТзОВ «Хотел Менеджмент Груп» вимозі, у встановлений строк, по 18.11.2014р., дату складення заяви про уточнення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проаналізувавши наведені розрахунки, суд приходить до висновку, що позивачем вірно визначено момент, з якого настало прострочення боржника та загальну кількість днів прострочення, проте, не враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Зазначені роз'яснення наведено у п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.
Провівши відповідні перерахунки, суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають 19774,44грн. основного боргу, 1285,32грн. індексу інфляції та 225,96грн. 3% річних.
Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відтак, судовий збір слід покласти на відповідача в розмірі 1810,19грн.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд, -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хотел Менеджмент Груп» (Львівська область, м.Трускавець, вул..Стебницька, буд.61; код ЄДРПОУ 36518205) 19774,44грн. основного боргу, 1285,32грн. індексу інфляції, 225,96грн. 3% річних та 1810,19грн. судового збору.
3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повне рішення складено 01.12.2014р.
Суддя Щигельська О.І.